Справжня Україна починається з мене. Я кажу – ми єдина нація, єдиний народ.

Справжня Україна починається з мене. Я кажу – ми єдина нація, єдиний народ, в якого є своє минуле, а значить буде і майбутнє, за яке нині йде боротьба. В єдності наша сила, хоч, науковці і кажуть, що у нас з вами є регіональні відмінності. Які саме? Наприклад, в мовному аспекті. На цю тему написано багато книжок, та якою б мовою ми не розмовляли – українською, російською, угорською, румунською, тощо, хіба це важливо? Чи важливо, з яким діалектом звучать наші слова, коли ми беремось за руки, щоб висловити свою єдність? Ми всі однаково любимо свою землю, будь-то карпатська полонина, донбаські терикони, кримські гори чи херсонські степи. Ми всі українці. Ми вже визначились у цьому питанні. Не забувати свою історію, не цуратись чужого, та свідомо рухатись вперед до сучасного бачення своїх культурних цінностей і з ними рухатись до європейської інтеграції. Хіба ми цього не хочемо? Нам що, потрібен інший шлях, назад, в минуле?

Яка повинна бути справжня Україна? А така. Ніякого етнічного та расового розколу нації більше не буде. У добрі немає сварок і ворожнечі на міжнаціональному рівні. Ми, українці, хочемо бути добрими, бо в своїй сутності ми і є такими. Ми хочемо бути такими, якими виховали нас батьки. Ми не хочемо більше бути жертвами пропаганди і політичного протистояння. Ми, українці, взагалі толерантні до культур інших народів, що живуть на нашій землі. Ми не боїмось їхнього впливу на нашу свідомість. Чого боятись вільній людині? В нашу кров влилися і скіфи, і сармати, і греки, і північні народи. Ми, як нація, маємо різні спільності, уподобання, фольклор, міфологію, але в той же час – ми осіла нація, в цьому ми і унікальні, вічні на своїй землі. Хоч культурні відмінності регіонів і залишаються сугубо регіональними, але цінуються вони на національному рівні. Ми універсальні і хочемо жити в мирі як з сусідами, так і у своїй хаті, нехай в ній і живуть люди, у яких різні культурні цінності та релігійні вірування.