Наврядчи чи Володимир Зеленський, коли будував свою передвиборчу програму на ніщивній критиці Петра Порошенка, часто – безпідставній чи використовуючи чужі “напрацювання” (класичний приклад – “Мальдіви”), планував, що вже менше ніж за рік він встигне повторити майже все, за що так критикував попередника. Думаю, що для чинного Президента кампанія тоді швидше була грою, до чого він звик як “веселий та кмітливий”. А ось вже зараз починається прозріння, поки що лише для тих, хто зараз є владою, не для виборців. Але і до прозріння виборців, думаю, недалеко.
Проте спочатку нагадаю, що вже встиг зробити Володимир Зеленський з того, за що критикував Петра Порошенка:
- Призначення кумів/родичів/друзів на найвищі посади, і тут він точно майже перевершив попередника. Якщо Порошенко під Луценка переписував Закон про прокуратуру, то Зеленський під Богдана – ОПУ, а ще – Баканов, Сивохо та інші кварталівці, настільки щільно заповнювати владні кабінети своїми Порошенко не ризикував.
- Оман. Як і в Мальдівах, в цьому нема нічого поганого. Але Володимир Олександрович потрапив у класичну пастку власної критики.
- Бізнес з Росією.
- Переслідування за політичною ознакою. Звісно, за п’ять років у Порошенка було багато своїх кейсів, але в його перший рік я не пригадаю чогось подібного до справи Ріфмастера/Кузьменка. І настільки шитого білими нитками.
- Особисте втручання в правосуддя та роботу державних органів. Порошенку є тут за що дорікати, але лише кейс Труби, не кажучи вже про ситуацію з Др. Албаном – Зеленський перевершує попередника. По темпам – точно.
- Аваков і менти. Здається, Арсен Борисович як поставив ці граблі на Банковій в 2014, так вони там і досі стоять. Окрім сумнозвісного брифінгу, ми вже отримали ситуацію в Каховці.
- Переслідування попередників та опозиції. І тут якщо ми і можемо чимось дорікнути Порошенку, так це за недостатню активність щодо ригів. А для чого Зеленському робити жертву з Порошенка чи його прихильників, для чого всі ці поїздки Смірнова до Труби чи справа Федини/Звіробій?
І, що важливо, Володимир Зеленський зробив це все менше ніж за рік. І він не є типовим номенклатурщиком/керівником старої формації, які звикли до ручного керування. Які кадрову політику будують в першу чергу за принципом особистої лояльності.
В мене немає логічного пояснення, чому Зеленський та команда, провівши блискучу виборчу кампанію, під час першого року роботи наробили стільки помилок. Передовсім – в інформаційному просторі, в комунікаціях.
Але я бачу одну велику користь в тому, що зараз відбувається: якщо нам вдасться зберігти країну і в нас будуть наступні вибори – ми зробимо для країни перше щеплення від популізму. До Зеленського в нас ще не перемагали виключно на популізмі, на обіцянках всього всім. До Зеленського в нас ще не використовували популярні медіа так, як це було з 1+1. Зрештою, в нас ще не ставав Президентом герой телесеріалу…
Який би і радий би був забути про те, що наобіцяв, наговорив під час виборів – але це все зараз бумерангом його наздоганяє.
Хоча, може дійсно, #акакаяразніца?) Може для Володимира Зеленського це досі якась гра у шоу?
Юрій Гончаренко, координатор Національно-консервативного руху
