Колишній Генпрокурор Олег Махніцький дав інтерв’ю “Українській правді”
В інтерв’ю він розповідає про деталі допиту, своє знайомство із Кривецьким та як саме той впливав на роботу ГПУ.
– Ви були на допиті 2 березня, який доволі пізно закінчився. Що відбувалося під час нього? Що від вас хотіли ваші колишні колеги?
– Я спілкувався перед тим зі своїми колишніми заступниками ( Олександром) Баганцем і (Миколою) Голомшею, вони казали, що допит мав тривати три години, але на мене пішло цілих сім годин.
Я свою позицію висловив перед самим допитом. Під час самого допиту я переконався, що якогось результату по справі воно нічого не дає, не дасть і не дало, зважаючи на ті запитання, які мені ставили. Моя думка, це викликано тим, що мною напередодні було висловлено критичні зауваження щодо діяльності Генеральної прокуратури і правоохоронної системи в Україні взагалі. Після цього мене викликали на допит, це метод тиску. Я в цьому переконався.
– Все ж таки чого стосуються звинувачення, в яких зараз ви є свідком? Перевищення службових обов’язків? Про який період часу йдеться?
– Що стосується критики прокуратури, то одне питання, коли це роблять громадські організації, політичні організації, депутати можуть говорити, які захищені депутатською недоторканістю.
А тут, в цьому випадку, я перед тим спілкувався з колишніми заступниками, яких в аналогічний спосіб викликали після того, як до них журналісти підходили, брали інтерв’ю і вони висловлювали свою критичну позицію.
Аналогічна ситуація: тут мене запросили в телеефір, я звичайно, що дав аналіз і оцінку тим процесам, які відбуваються. Я з ними абсолютно не погоджуюся, тому що вважаю, що зовсім по іншому мало би відбуватися. І вже би мали бути якісь результати. І власне після цього послідував виклик мене.
Та й то ж який виклик? Мені не зателефонували, на мою адресу повістки ніякої не дали, а публічно Генпрокуратура викликає Махніцького, тому що його нібито не може знайти. Тобто для того, щоб створити в суспільстві думку, що нібито я десь переховуюся, що от мене шукають. Краще би прокуратура займалася розслідуванням справи і показувала результат, ніж займалася таким незрозумілим піаром. Тому що за останній рік і 9 місяців дуже рідко чути звіти Генпрокуратури…
– Звіти чути, але результатів немає.
– Звіти…
Ми фактично кожні два дні давали інформацію і звітували перед суспільством. Це зроблено було не для піару, а тому що суспільство тоді це вимагало. І ми подавали, майже кожного дня були прес-релізи, що нового досягнуто, що нового встановлено. І ледь не щотижня я проводив підсумкові прес-конференції, на яких подавав інформацію. Якщо порівняти з сьогодні, то ми бачимо, що такі брифінги Генпрокуратури відбуваються до якихось дат чи подій на Майдані, до річниць.
Зверніть увагу, що виходять звітувати другорядні особи, тобто це покладається на виконавців. Генеральний прокурор не хоче нести відповідальність і не хоче вийти до суспільства і сказати, що ним зроблено, а посилають начальника управління, який при мені працював начальником слідчого відділення, який тоді при мені цю справу розслідував і він її продовжує розслідувати протягом всього часу аж до сьогодні.
– Все одно, про що ви спілкувалися протягом семи годин?
– Ми спілкувалися фактично ні про що. Те, про що вчора мене питав слідчий, це є загальновідомі факти, і як такого доказового значення мої покази, для того, щоб когось звинуватити в якихось перешкоджаннях, вони не дали нічого ні кращого, ні гіршого. Є загальновідомі факти, є документи. Я вважаю, що найбільш об’єктивну оцінку дано роботою міжнародної дорадчої групи при Раді Європи, яка була створена під час подій на Майдані. І, власне, тут все описано, весь процес розслідування, надано оцінку всім суб’єктам, які брали участь в розслідуванні.
– Вас звинувачують чи не звинувачують? І в чому саме?
– Мене, власне, ні в чому не звинувачують.
– Ви є свідком. Чи можете ви змінити статус?
– У нашій ситуації і з нашою правоохоронною системою, я би більше її назвав каральною системою, адже правоохоронна система покликана від самого слова – “право охоронна”, вона покликана охороняти права і свободи людини.
Сьогодні можна чекати будь-чого, тому що ми бачимо на прикладі інших процесів, які відбуваються в державі, що продовжуться й надалі, а може, ще й більше, ніж за попереднього режиму, політичні репресії. Це не секрет. Тому що всі є свідками того, що відбувається останні два роки в країні.
А щодо мене, то слідчий мене допитував, які були перешкоджання під час розслідування справи на Майдані. Ну, я йому повідомив те, що я повідомляв, коли я був генеральним прокурором, і те, що я озвучив на своїй останній прес-конференції 13 червня 2014 року. Я повідомив про ті труднощі, які були одразу, коли я прийшов в Генпрокуратуру, про те, що тоді Генпрокуратура – це були всі пшонківські кадри, і нам треба було все почати з чистого аркуша, про те, що попередній режим і ті ж кадри ретельно зачистили всі докази. Це все загальновідомі факти, це є в матеріалах кримінального провадження. Про це говорив не тільки я, а й всі особи, які причетні до розслідування, і в тому числі мої наступники.
Але й були суб’єктивні моменти, які перешкоджали розслідуванню.
Це стосується діяльності Міністерства внутрішніх справ, яке тоді фактично не виконувало доручення Генпрокуратури або виконувало незадовільно. Це стосується і проведення службового розслідування, яке ми вимагали, і так не дочекався я, поки був на тій посаді, що стосувалося дій працівників міліції під час подій на Майдані. І знову ж таки це я повідомив про випадки, коли особисто міністр звертався до мене, щоб не викликати працівників “Беркуту”…
– Ви маєте на увазі міністра внутрішніх справ Авакова?
– Так, які слідство підозрювало в причетності.
– Коли це було? Як він це аргументував?
– Він аргументував тим, що вони відправляють їх в АТО, і це негативно на них впливає, психологічно. Пізніше він навіть неодноразово жалівся на мене на той час тимчасово в. о. президента Турчинову, що прокуратура, як вони тоді висловлювалися, дістає чи тероризує їхніх працівників.
А 12 травня 2014 року міністр Аваков звернувся листом до Генпрокуратури. Цей лист є, він покладений в звіті міжнародної дорадчої групи, якому я абсолютно довіряю, тому що вважаю незаангажованим звітом. У ньому брали участь особи, які не мають відношення до політичної системи України, взагалі до політики України. Очолював цю групу сер Ніколас Братц.
У цьому звіті чітко вказано, що міністр внутрішніх справ Аваков звернувся з листом до ГПУ, в якому зізнався, що сам факт наявності кримінальних проваджень та навіть опосередкована можливість звинувачень діючих правоохоронців у вчиненні протиправних дій в значній мірі шкодить їх психологічного стану, внаслідок чого є нерішучість, відсутність ініціативи з їх боку під час несення служби.
Враховуючи викладене, Аваков звернувся до ГПУ – не викликати і не проводити слідчі дії з працівниками “Беркуту” до президентських виборів. Це є документ…
– Крім Авакова, хто ще впливав на вашу роботу таким чином?
– Тоді взагалі ситуація була складна. По-перше, це провадження, самі події на Майдані, це розслідування є безпрецедентним не лише в історії України, а взагалі в цілому світі такого розслідування не було.
Також у нас було питання від уряду, створювалися перешкоди. Тому що тоді уряд поставив собі програму скоротити взагалі в органах прокуратури велику кількість осіб. Було завдання скоротити 5 тисяч осіб.
Тобто мотивації не було і саме фінансування, коли я прийшов в прокуратуру, головне слідче управління, на яке покладено розслідування злочинів на Майдані, складалося всього з двох відділів. Кожен відділ мав по 14 осіб. Це дуже мала кількість.
Зважаючи, що в них була не лише одна справа по Майдану, а крім того нами десь в квітні-травні було проведено координаційну нараду і було прийнято рішення розслідуванням охопити не лише самі події на Майдані, а взагалі всю діяльність попереднього режиму. Тобто ми почали досліджувати їхню діяльність від початку діяльності цього режиму, коли вони прийшли, і закінчуючи вже подіями на Майдані. На той час в око слідчих попала діяльність тодішніх суддів Конституційного Суду, які збільшували повноваження Януковича. Було провадження, коли я йшов з прокуратури, воно вже було на стадії завершення.
– Я спілкувалася з багатьма слідчими, які займаються справою, з начальником слідчого управління Сергієм Горбатюком. Вони кажуть, що дуже багато втрачено матеріалів на початку розслідування, оскільки не були зроблені відповідні експертизи. І в цьому є провина як людей, які не пропускали слідчих до місця, так і те, що МВС, ГПУ ставили палки в колеса.
– Генпрокуратура не могла ставити Горбатюку палки в колеса, тому що Горбатюк від самого початку керував розслідуванням цієї справи.
Згідно з законом, КПК, слідчий є незалежна особа і прокурор не може, тим більше генеральний прокурор, бо є прокурор як процесуальний керівник і веде нагляд за розслідуванням, це працівник ГПУ відповідного управління процесуального керівництва, а генпрокурор здійснює загальне керівництво.
Власне, я як генпрокурор тоді скеровував загальний напрямок, я давав пріоритет слідчим, що вони повинні зробити і якнайшвидше, і так само слухав їхні зауваження, їхні запити, що їм для цього треба зробити. І з цими проблемами я вже виходив на рівень і в.о. президента, і вищого керівництва держави для того, щоб створити ті умови для розслідування.
Горбатюк може говорити про об’єктивні причини. Бо я вже сказав, що було багато об’єктивних причин. Це є і сама територія, і та обстановка, коли тоді існувала, бо остання барикада була розібрана аж влітку.
Якщо звичайний злочин відбувається, то огляд місця події в той же день відбувається і все, ви про нього забули. Задокументували, вилучили докази і потім вже ті докази досліджують шляхом проведення експертиз, допитів та інших слідчих дій. А в цьому випадку у нас огляд місця подій тривав від лютого і закінчився аж влітку, навіть після того, як я вже не був генеральним прокурором.
І, звичайно, що стосується роботи МВС, тому що прокуратура має повноваження органу попереднього розслідування справи, досудового слідства, але прокуратура не має функцій оперативно-розшукових. І в прокуратурі немає оперативно-розшукових підрозділів. Ця функція покладена на МВС і на СБУ, яких прокуратура залучає і дає доручення на виконання певних дій, щоб шляхом оперативно-розшукових заходів встановити ряд обставин чи певних осіб.
– Протягом тих трьох місяців, поки ви виконували обов’язки генпрокурора, чи надходили до вас пропозиції від колишніх можновладців щодо того, щоб закрити цю справу?
– Ні. По-перше, я 3,5 місяці працював. І під час нашої роботи, я от вчора був на допиті, я слідчому в кінці заяву зробив, і Голомша таку ж заяву зробив на допиті, перший заступник генпрокурора, і Баганець, заступник генпрокурора, який під час мого керівницвта ГПУ відповідав за роботу слідчих по розслідуванню цього провадження і безпосередньо здійснював керівництво про те, що проревізували роботу слідства за весь період при Махніцькому скільки було виконано слідчих дій і що здобуто…
– Я вас питаю про інше. Чи зв’язувалися з вами колишні можновладці…
– Ні, такого не було. Я тому і пояснюю, що у нас найбільше було виконано роботи, у нас був пік, апогей розслідування за той період, коли я очолював ГПУ. Тобто якби були якісь звернення, то, звичайно, були б моменти, що там щось не робилося, не розслідувалося. Але за цей період найбільше розслідувано. І це говорить міжнародна дорадча група, є висновки. Вони вказують на те, що найбільшою перешкодою була постійна зміна генпрокурорів, відповідно і заступників, які керували розслідуванням.
– За що ви маєте відповідати, так це за санкційний список, оскільки в ньому за дивних обставин не виявилося таких людей, як Дмитро Фірташ, Сергій Львочкін, в принципі, жодного представника групи РУЕ. Як так вийшло?
– Ви мені кажете, що от за дивних обставин не опинилося… У той санкційний список можна було не тільки Льовочкіна, але й Медведчука включити, і його можна було довести, сотні людей включити, які негативно сприймаються в суспільстві, і яких я особисто також негативно сприймаю. Але я цей список не формував сам, не з власної ініціативи, і я не з голови туди включав осіб.
– А хто формував?
– Список був сформований відповідними структурними підрозділами Генпрокуратури на підставі даних, які подали всі органи розслідування. А таких органів розслідування в Генеральній прокуратурі це головне слідче управління, це управління по боротьбі з корупцією, там слідчий відділ був.
– Але ви все одно мали це візувати.
– Потім управління захисту прав людей так званого загального нагляду, якого вже не існує, там теж слідчий відділ був і там також були справи економічного характеру – це Курченко і компанія та Сім’я. Також орган розслідування – це СБУ.
– І на Львочкіна нічого не знайшлося?
– Цей список формувався за поданням слідчих, які вели провадження. Провадження, де були підозрювані особи, слідчі подали в міжнародне правове управління Генпрокуратури, яке відповідало за відносини з міжнародними партнерами – іншими державами та міжнародними організаціями, і міжнародне правове управління Генпрокуратури сформувало цей список.
Мені сьогодні взагалі закидують, що я безпідставно підписав цей список.
Вчора мене слідчий і допитував, чому, з яких мотивів я підписав, чому там були вказані ті особи. Сьогодні ставляться претензії про те, що взагалі такий список було сформовано. А зараз мене питають, що я когось недовключив. Я виходив з позиції того, що є.
Звичайно, що по Львочкіну або комусь іншому треба було розслідувати справу.
Якби я був довше і ми би дійшли до Льовочкіна, і там би були по ньому докази, то, звичайно, він би був включений. Тим більше, що той список доповнювався після мене. І мої наступники, якщо вони на когось щось мали, крім тих осіб, які ввійшли в список, якби були докази, то вони б мали звернутися, щоб тих осіб також було включено. Але ми маємо зовсім іншу, зворотню ситуацію.
Тому що цей список був складений, три місяці слідство велося, я під час перебування в Лондоні на форумі щодо пошуку активів зустрічаюся з прокурором Бельгії і він мені говорить: “Треба по тому списку, щоб слідчі підїхали в Брюсель і представили по ньому документи, на підставі яких цей список складений, і що по тих особах робиться”.
Але після проходить півроку, тоді мій наступник, ми нічого не чуємо, що по цьому списку робиться, і в кінці року стає питання, що Брюсель знову ж ставить це питання прокуратурі й Україні взагалі по цьому списку. І тут прокуратура спохватилася, бо від того періоду нічого не зроблено.
– Я все ж таки щодо формування. Невже Сергій Льовочкін не фігурував у жодному провадженні Генпрокуратури на початку? Як це могло бути? Як людина, яка була керівником Адміністрації президента, не була фігурантом жодного провадження, хоча були питання його участі у розгоні першого студентського Майдану, ця історія порушувалася неодноразово?
– Щодо студентського Майдану підозру оголошено Клюєву і він був притягнутий.
– Але на початку роботи слідство мало різні версії.
– То треба слідчого питати, різні версії відпрацьовуються. Коли відкривається кримінальне провадження, будується декілька версій, інколи навіть безглузді версії, які мають право на існування, але вони мають бути дослідженні…
– Ні, як керівник Адміністрації президента, не мав жодного провадження через узурпацію влади Януковичем?Поясніть!
– Я працював три місяці. Якщо я щось недопрацював, я вважаю, що мої наступники мали б це допрацювати і дати відповідний результат. Чому після мене, після тих трьох місяців уже минуло майже два роки, по Льовочкіну не прийнято жодного рішення? Так, можна говорити про те, що я щось упустив. Я припускаю це. Добре, якщо я щось упустив і недопрацював, тоді після мене це мали б зробити. Я готовий нести відповідальність, якщо я недопрацював. Я говорю це відкрито, відверто, я готовий понести відповідальність.
– Яку?
– Будь-яку. Навіть якщо є ознаки кримінального діяння, я готовий за це понести. Але я знаю, що такого немає, що це надумано і це робиться спеціально. Добре, Махніцький поганий прокурор, недодивився. Після мене майже два роки генеральні прокурори керують розслідуванням справи. Льовочкін зараз є народним депутатом, він тут, в Україні, ніде не ховається, чому немає провадження по ньому, чому не ставлять питання по зняття депутатської недоторканості, про його арешт. Він відкрито живе…
– Найпопулярніша версія була в тому, що ваш знайомий Ігор Кривецький є бізнес-партнером Фірташа, Льовочкіна в деяких бізнесах.
– Знову ж таки це версія, яку запускають в суспільство для того, щоб люди собі думали. Я звик говорити фактами. Якщо така ситуація є, значить, я вчинив кримінальний злочин.
Я вчора слідчому під кінець допиту також сказав: “Я прошу по тій інформації, що по мені
пустили, по тому всьому бруду про мої маєтки, про те, що я когось вигороджував чи не вигороджував, також дослідити в межах цього кримінального провадження”. Вони мені по цьому питань не ставили. Але я сам попросив слідчого розслідувати ці факти слідчим шляхом. Якщо ви зберете докази, що я винен, хоч найменші натяки, я готовий нести за це відповідальність. Я, будучи на посаді… Кривецький не є мій друг. Так, він знайомий, тому що ми з ним були в одній політичній силі і в одній фракції в парламенті. Я це абсолютно не заперечую.
– І він домовлявся про ваше призначення.
– Я навіть не говорю, що я щось робив на його прохання. Але подібного питання, про яке ви говорите…
– За 3 місяці він жодного разу не звернувся до вас із проханням як до генерального прокурора?
– Що стосується Льовочкіна чи Фірташа, абсолютно з таким проханням він до мене не звертався.
– А з якими проханнями він звертався?
– Ну, я вже не пам’ятаю. Можливо, якісь там були питання.
Це не секрет, що тоді прокурори областей призначалися за пропозицією всіх політичних фракцій, які тоді були в коаліції. Це був “Удар”, “Свобода” і “Фронт змін”. І дуже багато депутатів приходило до мене з пропозиціями на якусь область чи на район призначити такого прокурора. Я не буду говорити, що я взагалі не брав цього до уваги.
Звичайно, я дивився різні кандидатури. Були пропозиції від Ради Майдану, від місцевих майданів, від “Самооборони”. Дуже багато пропозицій. Тому що я прийшов, очолив структуру дуже велику. Звичайно, я не міг забезпечити кадрами, перевіреними мною особисто. Я прислухався до різних пропозицій, коли призначав на місцях керівників. І цим пропозиціям я давав оцінку, перевіряв.
Тоді було створено управління внутрішньої безпеки, яке підпорядковувалося безпосередньо генеральному прокурору. Воно перевіряло ці пропозиції, ці кандидатури. Деякі кандидатури приймалися, деякі відхилялися. Я говорю відкрито, тому що навіть деякі мої заступники починають заперечувати, що там були якісь пропозиції чи вплив. Я цього не заперечую, таке було. І з такими пропозиціями, в основному, політики підходили. А що стосується якогось вчинення неправомірних дій, до мене Кривецький з такими пропозиціями не підходив. Я це можу говорити відкрито. Якщо такий факт є…
– Прокурорів яких областей ви призначили за його рекомендацією?
– Я не можу сказати “за його рекомендацією”. Я говорю, що було багато рекомендацій. Але казати конкретно, чи це була рекомендація Яценюка, чи Кривецького, чи Турчинова я зараз не можу. Я говорю, що це була як база даних, і з тої бази даних відсіювали осіб шляхом їх перевірки. А хто з них уже ким був рекомендований, я вже цього не можу зараз пригадати.
– Зараз ви спілкуєтеся з Кривецьким?
– Ні. З того часу, як я залишив посаду прокурора. Я давав інтерв’ю, хтось мене вже питав, коли я спілкувався з Тягнибоком. Я Тягнибока вперше побачив безпосередньо після свого звільнення з прокуратури. Це 18 числа, коли я був в ефірі “Право на владу”. При цьому ми з ним навіть не спілкувалися. Він привітався, бо я вже був у студії, він зайшов пізніше.
– Що сталося?
– Що ви маєте на увазі?
– У ваших стосунках із Кривецьким, Тягнибоком. Що ви не поділили?
– По-перше, я хотів припинити зразу всі стосунки з партією для убезпечення себе від тих моментів, про які ми говоримо.
Коли мене тільки призначили генеральним прокурором, я тоді припинив своє членство в партії, і я вже собі тоді прийняв рішення, що я назад не повернуся, тому що можливі варіанти, що хтось може до мене звертатися, і тому я хотів бути незалежний ні від кого. Я тоді поставив до відома керівництво партії, що якщо я йду туди, то я в партії припиняю будь-які стосунки і я туди не повернуся для того, щоб обрубати можливість впливу на мене.
– Але конфлікт став публічним лише 2015 року.
– Я всі ті стосунки обрубав, ще коли я вступив на посаду. І після того в мене зв’язків з партією не було. Коли я пішов з Генеральної прокуратури, я до партії не повернувся, тому що я собі так вирішив.
Я вирішив хоч якимось чином мати можливість якось чи сприяти, чи мати вплив на це розслідування, яке я почав. Тому що я опинився в не дуже зручній ситуації, коли новообраний президент викликав мене і сказав: “До тебе претензій жодних немає, але я формую свою команду”.
Я кажу: “Ну я розумію, можете призначати, кого хочете. Але зараз апогей розслідування. Дайте мені хоч 3 місяці, щоб я міг вийти на якісь результати”. Він сказав: “Не переживай, за тебе справи розслідують, все буде нормально”. І, звичайно, він каже: “Хочеш, я можу тебе призначити в адміністрацію президента уповноваженим по роботі Генеральної прокуратури”.
Такої посади не було, я передбачав, що це буде конфлікт з генеральним прокурором зразу. Я погодився на посаду радника, і мені було доручено, власне, скоординувати роботу правоохоронних органів з міжнародною дорадчою групою, яка тоді працювала. Тому що тоді міжнародна дорадча група і Рада Європи звернулася з листом до президента, що керівники правоохоронних органів не хочуть співпрацювати.
Я налагодив цю співпрацю, мені вдалося її як-не-як налагодити. Я не кажу, що вона була повністю налагоджена, тому що все одно є в мене листи міжнародної дорадчої групи, де міністерство внутрішніх справ не відповідало на їхні запити. Але вона як-не-як закінчила з бідою свою роботу і дала свій звіт. От це, що я зробив. І з партією я ніяких стосунків з того часу не мав. Ви кажете “конфлікт почався”. Конфлікт почався через те, що проти мене почалася брудна піар-кампанія. На мою думку, партію пов’язували з моєю особою, це давало їй негатив, і вони хотіли від мене відхреститися, що я до них не маю ніякого відношення, тому “Свобода” зробила відповідні заяви.
– Вони сказали, що ви маєте нести відповідальність за неякісне розслідування справ Майдану.
– Ну, я такого не чув. Але якщо є якісь факти щодо моєї бездіяльності чи якісь інші факти, я готовий нести за це відповідальність. Але я так не вважаю. І я посилаюся на звіт Ради Європи, який я вважаю найбільш об’єктивною оцінкою цього розслідування.
– Ви знаєте, які чутки були найпоширенішими восени 2014 року – це стосовно того, що ви нібито разом із Кривецьким придбали готель Hyatt. Ви неодноразово це спростовували, доказів немає, але про це говорять дуже багато людей. Як правило, чутки не бувають безпідставними. Пролийте світло, як з’явилася така версія і чи дійсно Кривецький є на сьогодні власником готелю?
– Якби я мав відношення до владних повноважень, якби я був керівником правоохоронного органу тої ж прокуратури, то я відкрив би за цим фактом провадження. Я звертаюся через вас до генерального прокурора чи до голови СБУ – хай відкриють за цим фактом кримінальне провадження, хай дослідять це. Це чутки. Ми є свідками багатьох чуток, але потім з’ясовується, що це було зумисне.
– Чому саме Hyatt?
–Та не тільки Hyatt. Згадайте, що це вже було потім. Я є власником цілого поверху на Новопечерських липках, я є власником нерухомості в Лондоні, будинку і квартири, і моя донька навчається в Лондоні. Хоча в Лондоні я був один-єдиний раз, коли відбувався цей форум із повернення активів, ми два дні були на цьому форумі. Можу показати паспорт, де в мене є візи. В мене є одна-єдина віза англійська, ще й дуже коротка.
Я здивувався, бо в мене були шенгенські візи на два роки відкриті, американська віза, а тут Велика Британія дала дуже короткий термін – на 7 днів. У мене більше віз немає в Англії. Моя донька, я показав документи, зараз вчиться у Львівському національному університеті на юридичному факультеті. І тоді вчилася, від 1 курсу. Зараз вона на 3 курсі.
Я говорю, я готовий нести за це відповідальність. Я вчора слідчому зробив заяву – дослідіть заяви по Hyatt, по Лондону.
– Можливо, Кривецький придбав?
– Цього я не знаю.
Комусь вигідно, щоб постійно була така таємниця, не повністю досліджена, і щоб думали, що Махніцький до того має відношення. Хай дослідять. Законом передбачено, що повідомлення в пресі є підставою для відкриття кримінального провадження.
–Ви не відповіли на попереднє запитання про Кривецького – у владних колах всі знають, що саме він домовлявся про ваше призначення на посаду
– Я про це не знаю, якщо відверто. Я чув те, що я чув від Тягнибока, де він говорить, що я був рекомендований.
– Якщо ви не знаєте, я вам можу повідомити, хоча я думаю, що ви мені зараз брешете. Була квота Кривецького, до якої входили міністр екології, генеральний прокурор і міністр аграрної політики. І про це всі знають чудово. Мені шкода, що ви брешете навіть у таких деталях.
– Я не брешу, я не заперечую цього. Я просто говорю, там, де я не був свідком… Я говорю ті факти, про які я можу стверджувати. Я цього не заперечую, я не брешу. Можливо, так і було. Але я не був присутній, коли це обговорювалося.
Я вам можу розказати всю історію, яка відбувалася з моїм призначенням. Було пленарне засідання. Ви пам’ятаєте ті події, які були на Майдані, коли розстріли відбувалися. Пізніше представники опозиційних на той час фракцій зібралися на Хрещатику в “Кофе-хауз”, тоді всі ці приміщення були під владою Майдану. І думали, що далі робити.
Я не буду вдаватися в деталі, але прийняли рішення скликати сесію. Ще тоді були виставлені автоматники, ще тоді снайпери стояли, ще тоді відбувалися розстріли. Але тоді було прийняте рішення, що ми йдемо до Верховної Ради, і треба негайно скликати сесію.
Пам’ятаю, тоді я йшов по Шовковичній, я і ще декілька депутатів сіли в машину до Святослава Вакарчука і під’їхали прямо під Верховну Раду. Після цього з’ясувалося, що режим Януковича втік, вищі посадові особи держави повтікали, міліція почала розходитися, була вказівка забрати її. І тоді в той період безвладдя зібралася сесія. І мені прямо на сесії сказали…
Я був керівником юридичної служби захисту Майдану разом з Петренком. Мені сказали, що зараз період безвладдя, треба формувати органи державної влади, і готується проект постанови: Петренко – міністр юстиції, Махніцький – спочатку, оскільки не було сформовано коаліції, то мені доручили здійснювати нагляд за діяльністю прокуратури. Через кілька днів, коли вже була сформована коаліція у Верховній Раді, тоді Турчинов вніс подання. Це все дуже швидко відбувалося. Чесно кажучи, я навіть не сподівався. Перед тим зі мною ніхто не обговорював якісь можливості, що я там буду призначений. Мене поставили перед фактом під час сесійного засідання. Хто перед тим домовлявся…
Мені пояснили, що це пропозиція від ради Майдану. Зараз Тягнибок виступає, каже, що це не квота “Свободи”. При яких обставинах виникла моя кандидатура… Я відверто говорю, як я про це дізнався. І, можливо, що там Кривецький щось говорив, я не заперечую цього. Але я не був при цьому присутній і мені про це невідомо.
– Ви зараз слідкуєте за тим, що відбувається в прокуратурі. Схоже, що скоро буде вже четвертий прокурор за останні 2 роки, пройшла реформа, яку багато хто вважає неуспішною. Як ви можете оцінити все те, що зараз відбувається в прокуратурі?
– Як би там не було, але сьогодні генеральний прокурор не є незалежна особа, як це передбачено Конституцією. Для генерального прокурора повинна бути Конституція і закон.
Ми бачимо, що все одно генеральний прокурор буде завжди лінію президента займати, який його туди привів і який може його звідти відкликати. Я не був залежний від президента, я був делегований туди Майданом. І, власне, за той період часу, за тих 3,5 місяці я робив все, що тоді вимагало суспільство. Я колись вже працював у прокуратурі, я знаю, що це за орган.
Україна вже скільки років є незалежною, але прокуратура лишилася радянською, її нутро лишилося радянським. І для мене важливим було зробити прокуратуру європейською, поставити її на європейський рівень.
Для цього я їздив і зустрічався в Лондоні з 5 генеральними прокурорами, я їздив у Страсбург, мав зустріч з головою Ради Європи, з керівництвом Венеціанської комісії, з головою Європейського суду з прав людини. І ці питання обговорювалися, щодо реформи прокуратури.
І те, що зараз відбувається, говорить про те, що прокуратура ніяк не змінилася. Питання не в тому, щоб взяти провести переатестацію, тим більше, що під час цієї переатестації, як мені надають інформацію колишні мої колеги, нічого не міняється, просто знову йде перерозподіл кадрів. Якщо раніше платили за призначення, людина йшла на роботу в прокуратуру і платила, щоб туди потрапити, то зараз вони знову платили, щоб там залишитися. Тобто подвійна корупція вийшла. Але прокуратуру треба міняти зовсім по-іншому.
– Вам відомі факти, що люди платили гроші за те, щоб залишитися?
– Це мені розказують колишні працівники прокуратури. Ми бачимо випадки навіть по Львівській області, що один працівник покінчив життя самогубством, тому що його не атестували.
Ви розумієте, наскільки людину психологічно треба було довести, щоб вона покінчила життя самогубством? Це загальновідомі факти. Звичайно, я тут нічого нового не принесу. Але для того зовсім по-іншому треба робити, ставити прокуратуру в іншому статусі. Прокурор повинен бути дійсно незалежний, для нього повинен бути напрямок – це Конституція, а не олігарх якийсь чи посадова особа.
І ще один дуже суттєвий момент – на відміну від своїх наступників, зараз вже після мене третій генеральний прокурор, який подав у відставку, мене не відправили у відставку. Моє звільнення не було зумовлене негативними відгуками або результатами. Мене не відправили, так як після цього одного, потім другого, зі скандалами. При мені таких скандалів також не було.
Севгіль Мусаєва-Боровик, УП