Московський патріархат в Україні не повинен бути заборонений, переконує на сайті «Главред» архієпископ УПЦ Київського патріархату Євстратій (Зоря). Він вважає, що «заборона цілої церкви була б великим подарунком Кремлю і допомогла б йому розпалити справді релігійну громадянську війну». При цьому архієпископ наголошує на необхідності створення Єдиної помісної православної церкви в Україні. Потрібно, щоб держава і суспільство мали в цілому однозначну позицію підтримки своєї помісної церкви, а не церкви, яка перебуває в колишньому імперському центрі. Докладніше про те, що сьогодні заважає утвердженню єдиної української помісної православної церкви, а також про те, як живеться церквам УПЦ КП на окупованій частині Донбасу та в Криму, розповідає сайт «Главред».
Наприкінці травня – на початку червня в Україні традиційно вшановують пам’ять жертв політичних репресій у часи радянського тоталітаризму, нагадує інтернет-видання «Цензор.нет». Видання пише, що репресії в СРСР проводилися протягом усього періоду його існування. Однак Великий терор 1937-38 років став піковим і найбільш помітним, оскільки торкнувся представників різних соціальних груп, цілих етносів та етнічних груп. Докладніше про цей період, про те, як Великий терор сприймали звичайні радянські громадяни, як начальники тюрем НКВС заробляли на репресованих, і як до системи терору залучали навіть тих, хто мав би лишитися «чистим», розповідає історик Олег Бажан.
Інтернет-видання «Політолог» зазначає, що існує кілька сценаріїв розвитку подій, при яких путінський режим впаде. Основні з них видання визначає за аналогією з відомими історичними подіями: «Бункер» (фінал Гітлера), «Табакерка» (кінець Павла 1), «Перебудова» (крах СРСР), «Круглий стіл» (догляд Ярузельського), «Лютий» ( загибель імперії Романових). Щодо першого, то для того, щоб загнати Путіна в умовний «бункер», тобто в повну міжнародну ізоляцію, що загрожує його режиму катастрофою, необхідна жорстка безкомпромісна позиція Заходу. Однак події останніх років демонструють, що західні країни абсолютно не готові до якогось серйозного протистояння з путінським режимом, принаймні, зараз. Про інші можливі варіанти розвитку подій докладніше «Політолог» розповідає в матеріалі «5 сценаріїв падіння путінського режиму».
Інтернет-видання «Хвиля» пише, що нині зароджується потужний потенціал Туреччини в транзиті газу і нафти, що є ще одним прикладом для України того, що для досягнення економічного розвитку абсолютно недостатньо просто мати багатий досвід боротьби за суверенну національну енергетичну політику. Щоб був успіх, цю політику потрібно вміти постійно проектувати на найважливіші інтереси інших держав. Конкретніше йдеться в матеріалі «Нова газова реальність і перспективи збереження енергетичної суб’єктності України».