Інтерв’ю для ресурсу Troublemakers & Ultras Action
1) Вітаємо! Розкажи, будь ласка, трохи про себе. Як вийшло так, що ти свого часу став, без перебільшення, найвідомішим продавцем кежуал речей в Україні? В якому віці ти розпочав свою справу і скільки років тобі зараз?
– Дякую за запрошення. Дуже давно стежу за вашим пабліком, ще з часів вк, тому вдвічі приємно потрапити сюди і спробувати донести трішки своїх думок.
Зараз мені 32, почав я продавати в 2010-му. Моя історія починаєься ще з 98-го року. З малку захоплювався футболом і сам ним займався, в 2000-му році вперше потрапив на стадіон, на матч “Прикарпаття” (Івано-Франківськ) – “Динамо” (Київ). Сам родом з маленького м. Калуш, в той час у нас тоді існував футбольний клуб «Лукор», який грав в Другій лізі. Вже тоді я малим катав на деякі виїзда по Івано-Франківській області, та за її межі, тікав з шкільних уроків, щоб потрапити на домашні ігри. Приблизно в 2005-му році в Україні набирав оберти рух бритоголових – «skinheads». Після служби в армії, в мене залишились камо штани+берци. Прикупив у старшого товариша бомбер і після того поступово почав цікавитись тематичним стилем одягу: перший Lonsdale «на всю грудь», FP, Lambretta, Ben Sherman, Dr. Martens, і т. п. Паралельно я почав займатись музикою і в свій час грав на барабанах в таких колективах, як «Nachtigall» та «Широкий лан». Відповідно пішли правильні концерти і багато знайомств з цікавими людьми, в різний час грав на одній сцені з такими культовими бандами, як «Сокира Перуна», «Коловрат», «Kategorie C» і т.п. З цим всім і зростала ще більша тяга до культури. В 2010-му відкрив для себе хардкор, а з ним і straight edge, і до тепер вже як 11 рік на хрестах. Відповідно перейшов на кроси, спорт.штани/карго шорти і в тому дусі. В ті ж роки чисто випадково влаштувався працювати на секонд хенд в м. Калуш. Йшов підзаробити на 2 тиждні, а вийшло, що пропрацював там біля 5-6-ти років. Маючи багато друзів по Україні, я багато кому підганяв тематичні речі, а з часом створив сторінку у вк і почав цим заробляти гроші. Потім поїхав в свій тур по Україні, знайомств стало ще більше, і так і понеслось. На завози я ніколи в житті не бігав. Купував в себе де працював, але основний потік цікавих речей я просто перекупляв. Тоді мало хто шарив і взагалі ніхто не перекупляв, відповідно конкуренції не було майже, і я намагався збирати тільки жирні обнови.
2) Чи пам’ятаєш першу річ, яку тобі вдалося продати?
– Першу річ, яку я перепродав – я не пам‘ятаю, але відклалось в голові, що я накинув собі 10 грн і це був перший мій заробіток в цій сфері.
3) На твій погляд, в якому стані перебуває зараз культура? Що змінилося з того часу, відколи ти почав займатися одягом і до сьогодні?
– На мою думку, культура здеградувала, все намішалось. Колись можна було чітко вичленити по одягу – хто є хто. Зрозуміло, що йде якись прогрес, і можливо, я просто живу ще тими роками. Але для мене не зрозуміло – забитий тіп, на партаках, на шмотках, курить кальян і слемиться під Макса Коржа???
Всім відомий Stone Island стабільно з‘являється у всяких реперських кліпах, де одні тьолки/тачки/бухло. Молодь це копіює і виходить такий «вінігрєт». Одним словом, вся ця двіжуха просто вийшла з андерграунда і стала попсою.
4) Якщо повертатися до того фільму, який, мабуть бачили всі, хто на той час цікавилися речами… Як до тебе прийшла ідея його знімати? Успіх фільму зрештою виявився вищим за твої очікування? Або ж навпаки, не виправдав їх?
– Зняти #keshkaturaontour вийшло випадково. Пішов з роботи, розійшовся з дівчиною і просто вирішив розвіятись. Пив якось свій китайський чай і придумав – або поїду на місяць жити в ліс на Скелі Довбуша, або буду місяць весь час подорожувати. Прикинувши, що знаю багато пацанів заочно по продажам вк, я склав список міст, домовився там за вписки і обрав покататись по Україні. За 10+- днів до поїздки, мій друг запропонував поїхати зі мною і знімати поїздку на камеру, але сам же потім злився, за 3 дні до відїзду. Але його ідея мені здалась цікавою, я швидко нарішав гоупрошку і вирішив знімати сам для спогадів на майбутнє. Коли приїхав у Вінницю там додумався, що можна брати інтерв‘ю у цікавих, на мою думку, людей і придбав за 80 грн дибільний мікрофон. І вся концепція будувалось поступово. Коли приїхав через 32 дні в Калуш, зустрівся випадково з одним тіпом, який вміє монтувати кліпи, кинувши з ним по пару стопаріків чаю, домовились, що він щось спробує зліпити з того, що я назнімав. 23 ночі ми монтували це…
Я взагалі не уявляв, що воно набере стільки переглядів на ютубі. Знав би то підключив монетизацію.
5) Чи погодишся з розповсюдженим твердженням, згідно якого: твій фільм – по суті і знищив ту рівновагу, коли про культуру кежуал одягу знали лише футбольні фанати, та може ще пару сотень людей по всій країні, які не цікавилися саме футболом, але були поціновувачами одягу певних брендів? З появою ж твого фільму, все це було втрачено, а до речей почали ставитися виключно, як до засобу заробітку і спекуляції?
– На рахунок того, що після фільму з‘явилось багато бариг і конкуренція виросла – я абсолютно згідний, я ж не знав, що буде такий вихлоп. Але ключову роль відіграв не мій фільм. Тоді вийшов всім відомий «Околофутбола», з‘явилось багато модніків і це стало хайпово, а я підкинув просто дрів у вогонь і собі теж зробив гірше в плані продажів, перекупляти стало важче.
6) Так, фільм без сумніву вийшов дуже цікавим. По-перше, через те, що ніхто такого не знімав до тебе. Та й ідея така могла виникнути лише у людини, яка мала бути спеціалістом у своєму сегменті. Але, якщо про глобальне. Чи щось змінилося для тебе в кращу сторону, після виходу фільму? Можливо стало надходити більше цікавих пропозицій щодо співпраці?
– Так звичайно, моя подорож дала мені окрім знайомств з багатьма людьми, які деколи могли допомогти у вирішенні деяких справ, мінімальну популярність. Мене почали впізнавати, часто брали інтерв‘ю різні видання, писали і в газетах, і відповідно пропонували різні співпраці, але я ніде не побачив нічого такого, щоб мене зацікавило. Люблю бути сам по собі. Я створив свій паблік у вк і почав заробляти гроші рекламою, так як продавців стало багато і вони потребували платформу, яку я їм дав. + там же можна було знайти річ, просто закинувши пост в групу безкоштовно, і ще було багато бонусів. Також виступав посередником. Навіть досі деколи підходять фотографуватись, або ж просто тиснуть руку, мушу визнати це приємно, хоча сам не вважаю себе якимось… хто зна ким. Я простий тіп з Калуша :)
7) Не будемо розпитувати про заробітки, адже вважаємо рахування чужих грошей невдячною справою. Але, якщо в загальному плані, то якою сумою коштів мав оперувати топовий український продавець, аби робити влучні обнови і заробити з оберту стільки, щоб не працювати на звичайній роботі?
– В часи вк більшість пацанів боялись вкладати. Я збирав вінтажні адіки і купував їх по 800-1000 грн, деякі пари не підійшли ідеально по розміру, я їх продав з наваром в 200% і після того вже просік шукати перекупи, на аукціонах всяких, багато пацанів десь купували щось на завозі і скидали мені. Конкретної сумми не знаю, але думаю біля 4-5000 треба було мати, щоб здійснювати багато перекупів, також вирішувала якість фото товару і т д.
8) Оффлайн зустрічі продавців з усієї країни, які відбувалися за часів вк. Хто перший запропонував ідею такої зустрічі, та чому все це припинилося?
– Перший «схадняк бариг» відбувся під час мого туру, я тоді під’їжджав в столицю, і виникла ідея зарватись всім на Баул (велитенський секонд), перед Києвом я об‘їхав більшу половину всіх міст і попідтягував пацанів. Так всіх і перезнайомив. Потім їх всіх запросив в Калуш на презентацію фільма. Біля 45 чол приїхало з усієї України – це був мабуть мій найдушевніший день в житті. Потім ми ще збирались, але з часом багато у кого з‘явились сім‘ї/діти/обов‘язки і мабуть тому це і закінчилось. Тим не менш, коли прикатую в якесь місто, обов‘язково з кимось з них пересікаємось.
9) Що думаєш про сьогоднішній стан справ з українськими брендами? Вочевидь, деякі з вітчизняних виробників мають значні успіхи за останні кілька років. Зокрема, цікавить твоя думка стосовно таких брендів, як Riot Division (з засновником цього бренду ми також мали інтерв’ю: https://telegra.ph/Intervyu-s-osnovatelem-brenda-RIOTDIVISION-12-23) та Syndicate. Без сумніву, вони також деяким чином впливають на культуру.
– Я завжди виступаю за вітчизняне. За наш продукт. Дуже круто, що наших кантор стає все більше. Я сам маю пару речей від RIOT DIVISION і я ще в фільмі казав, що це не просто український бренд, а щось більше. На мою думку, вони однозначно займають першу сходинку, і не тільки на теренах України. SYNDICATE я не носив, але оглядав їхні речі у друзів, запам‘яталось, що у них якісний прінт прорезиновий, такий прінт довго прослужить, відповідно було зрозуміло, що пацани не просто разово впарюють! А це дуже важливо! Так як є у нас і фірми, які роблять не якісно/разово, хоча комусь це можливо і подобається.
10) Взагалі, цікава ситуація зараз з українськими брендами, що не мають прямого відношення до кежуал, або футбольної культури. Support by Poustovit, HIDE, Act.1., той же Arber, та інші. Додати до цього розмаїття брендів виключно жіночого одягу, що також виготовляють багато цікавих речей, і можна сказати, що українці, які свідомо ставляться до того, у що вони одягнені – могли б повністю перейти на вітчизняного виробника. Як гадаєш, чи можливий перехід у сторону саме локальних брендів у найближчому десятиріччі? Може статися так, що люди почнуть більше замислюватися над тим, що назва бренду має все менше значення, адже здивувати когось наявністю будь-якої речі, на сьогодні вже майже неможливо. Все стає доступним, можна замовити поштою, поїхати гуляти і придбати в Європі, або просто вкрасти з будь-якого магазину. То, чи не краще купувати українське?
– Український ринок росте і це круто. Але я вважаю, що це як з музикою. Можна слухати і те, і те. Я обожнюю аутдор і не вилізаю зі своєї куртки Arc’teryx, і водночас активно юзаю сумку та гаманець свого друга Макса KZRZ Limited.
11) “Weekend Offender”, що не так давно випустили футболки “dynamo” (для тих, хто не бачив – це не помилка. Слова на зображеннях WO друкують маленькими літерами). Для переважної більшості людей з НФ цей момент пройшов непоміченим, але, якщо так замислитись, то це дуже велике досягнення для нашої локальної культури. Так можна стверджувати хоча б тому, що така серія є виключенням з правил цього виробника (усі інші лінії одягу мають принти саме за назвами міст, а не клубів). Що можеш сказати про бренд, та його вплив на культуру на континенті?
– Мені не дивно, що Weekend Offender випускають футболки славетного клубу. Той дух який задали британці у нас активно розвивається, а у них занепадає.
12) Бренд “Svastone”, який в Україні є майже в кожного парубка з сектору, молодшого за 20 років. Що можеш сказати стосовно цього виробника? Безперечно, ці речі також вплинули на навколофутбольну культуру. Але, в чому на твій погляд, рецепт їхнього успіху? Якість речей там відверто слабка, якась особлива ідея – також відсутня. Тож, в чому полягає той рівень попиту, який бренд мав ще кілька років тому? Лише в низькій ціні?
– А футба бренду Svastone і в мене є, ще сама перша їхня. Вважаю, що це добре. Звичайно деякі молоді пацани одягають її, щоб виглядати впевненіше і мабуть вони і не знають, що чітко означають ті руни на футболці, але нехай буде так чим, як в тій ж Британії. Якась частина з них перестане з часом їх носити, а хтось піде далі і почне розвиватись, як особистість.
13) Також цікавить твоє ставлення до такого бренду, як H&M. Чи має він бути серед вподобань вітчизняної кежуал культури. Особиста думка автора цього питання, що не має бути. Але, багато хто доповнює свій лук речами цього виробника. А як вважаєш ти?
– Масмаркет типу H&M і т.п. присутній теж в моєму гардеробі. Однозначно і дуже круто поєднувати, мене особисто бісить коли обвішаються брендами невпопад, одягнуть спортивні штани Найк і пухан Moncler або TNF і шарф Aquascutum.
14) В рамах цього інтерв’ю ми не питаємо тебе про бренди, на які зараз є попит і все таке, адже знаємо, що сьогодні продавці не люблять того. Це дійсно руйнує культуру і відтинає частину заробітку у тих, хто займається цим щодня. Але, хочемо поцікавитися новими трендами. Наскільки вдалося зрозуміти, зараз більшість продавців перейшли на luxury сегмент і шукають щось по типу піджаків та сорочок відомих брендів, перепродаючи це все в подальшому на eBay, та інших відомих платформах. Як із цим у тебе? Чи приймаєш участь у цій темі?
– Зараз вже більше року я не продаю і якраз, коли більшість перейшла на luxury – я забив. Мені це не цікаво. В продажі я кайфував продавати те, що сам ношу. А лакшері не ношу і не люблю. Ну і як я казав, конкуренція велика і такого вихлопу, як колись – ця справа не дає. Тож я поступився місцем молодим :)
15) Окремо хотілося б зупинитися на напрямку моди для техно-рейвів. Українська столиця поступово набирає ваги на континенті, саме в якості одного з центрів європейської андеграундної сцени, приваблюючи кожного року все більше туристів. Вітчизняних поціновувачів електронної музики стає також щороку більше. І усім цим людям потрібні зручні кросівки, та красиві аутдорні TNF, в яких молоді рейвери можуть комфортно потрапити під дощ (під звичайний, або під золотий, т.я. там різне трапляється). Чи відчувають продавці запит на бренди, саме під потреби цієї тусовки?
– Рейв в Україні дійсно росте як на дріжджах, я сам недавно був на «Схемі» в Києві, там було біля 7000 людей з яких було дуже багато приїзджих з інших країн. Звичайно там було багато таких, на яких я і дивитись не міг, але були і круто одягнені. Взагалі, будь-яка штука, яка приходить в хайп, на неї накидуються більшість і просто копіпастить. Такі люди швидко скуповують шмотки, щоб бути в тренді, і відповідно, в цей момент продавці потирають руки:)
16) Що взагалі думаєш про вплив азійських tecwear брендів на кежуал культуру. На нашу думку, питання може бути доволі цікавим, адже для багатьох ці речі досі залишаються в якомусь сенсі загадкою. Наприклад, не зрозуміло, як їх правильно поєднувати між собою, та що із чим вдягати. Впевнені, що тобі є що сказати з цього приводу.
– Techwear як і Luxury це не моє і я цим дуже не цікавився але скажу, що одяг має бути практичним в першу чергу. І якшо воно не зручно але модно, то це якось не ок. І для мене теж це загадка, яку не дуже і хочеться розгадувати. Але комусь подобається, а комусь ні. Одяг як суспільство, розвивається, але в одночас якась частина людей від цього деградує. Має бути золота середина. Так мені здається принаймі.
17) Також, свого часу, переважна більшість людей, заробітки яких були пов’язані з самостійним розміщенням оголошень, та продажем речей в Інтернеті – важко переживали розмежування соц мереж. Доводилось чути, що з блокуванням “ВКонтакте” деякі продавці втратили свої кількарічні напрацювання. Як особисто ти дивишся на це питання?
– Після блокування вк звісно багато чого змінилось в гіршу сторону для продавців. В мене там група, де 75 000 користувачів, але будь-які зміни стимулюють до розвитку, я на рахунок цього не парився, переніс все в інсту/телегу і там потрішки розвиваю.
18) Як часто буваєш закордоном? Взагалі-то, було б цікаво почути твої думки, що до сьогоднішнього стану справ саме у Британії. Час від часу в мережі з’являються відео якихось подій на футбольних матчах, по яких ми можемо стежити за тим, яким речам сьогодні віддають перевагу на півострові. І можна сказати, що поєднання класичних брендів майже не змінилося з того часу, який ми бачимо на олдскульних світлинах з матчів та концертів. Але, сьогодні британськи рок, та власне футбол (на нашу думку, ці два явища є невід’ємними) перебувають на самісінькому дні трендів. Чи можливі якісь зміни у стилі під впливом трендів, саме серед британців? Або ж їм немає сенсу обирати щось інше, бо вони все це перші й вигадали? Куди рухається мода всередині Туманного Альбіону?
– Закордоном не був ще. Якось так склалось життя. Але скажу всім, що в Україні є на що подивитись, у нас прекрасні гори, життя може не вистачити, щоб побачити всю красу нашої природи. Але попри все, я активно слідкую за АПЛ, а також читаю і ваші новини, та на інших ресурсах. Скажу, що на рахунок одягу там дійсно зберігся той стиль духу. А от сам дух, музло та двіжухи там все падають нижче і нижче. Золоті часи робочого класу, Яна Стюарта, Headhunters і т.п. давно притиснуті ліберальними цінностями, зараз там кожний другий має ім‘я Мохамед, деякі вагаються чи вони справді чоловіки, а може жінки… про які продовження традицій можна говорити далі? Тому, на жаль, там воно пропадає, але одяг якраз вони поєднують, як і поєднували. Це виходить, як у нас зараз всі ліберали і толерасти одягнули вишиванки.
19) В то й же час, ми бачимо, що в інших країнах casual вже дещо видозмінений. Наприклад, якщо ми візьмемо сьогоднішні німецькі трибуни, то побачимо, що від традиційного стилю там не лишилося майже нічого (це якщо навіть не згадувати Польщу, де того стилю ніколи й не було). І от цікавить твоя думка, чи час класичних брендів остаточно минає на континенті? Або з плином часу, усі повернуться до класики?
– Враховуючи, що Європа по трішки йде кудись далеко і культура там зникає. Україна тому і набирає обертів в загальному, якщо ми говорим про культуру різних течій. І тому до нас їдуть з інших країн на рейв тусовки. Одні парубки поїхали в Гонконг і всі про це говорили. Багато, хто з адекватних людей сюди переїздить. Це круто і мені це подобається. І як не крути, щоб не казали політики, прості нормальні люди бачать, що відбувається у нас. І як не крути, наша країна не так засмічена непотрібними цінностями, як Німеччина чи Британія.
20) У свій час, можна було почути доволі велику кількість історій про те, як бариги знаходили у кишенях речей коштовності, які могли перекрити місячний прибуток від продажу одягу. Доводилось чути про годинники, кулони, камінці та браслети. Мабуть, за весь час своєї діяльності ти знаходив щось таке. Можливо, натрапляв на справжній антикваріат?
– За 10 з копійками років, я на жаль, не знаходив нічого цінного. Якщо фарт існує, то точно не для мене))
21) Відомим фактом є те, що свого часу основними клієнтами для багатьох продавців були російські кежуали. Іноді, люди звідти навіть спеціально їздили до України, скуповуючи все, до чого могли дотягнутися. Що можеш сказати про культуру одягу в сусідній країні? Можливо знаєш якісь цікаві історії з росіянами?
– В РФ я багато продав, там є адекватні люди. Деяким я навіть висилав разом з посилками стікера та футболки Правого Сектору в часи Майдану. Також в мене був постійний покупець Кирил, який має одну з найбільших колекцій вінтажних Адідасів в Європі. Часто я купув шмот в РФ і потім їм же продавав з наваром. Люди там більш повернуті на шмотках аніж у нас, це однозначно.
22) Конкуренція серед продавців. Звісно, що іноді бажання бути першим, та знайти найкращі пропозиції для своїх покупців, призводили до відкритого протистояння між продавцями. В будь-якому випадку, якісь напружені ситуації, або навіть бійки через ці непорозуміння мали виникати. Чи не так? Особисто тобі доводилося втрапляти в якийсь такий треш, або прикрі непорозуміння?
– Конфлікти серед продавців за 10 років часто виникали, бувало, що мене кинув один малий на 200 грн, такі питання вирішувались завдяки друзям з різних міст. До бану вк, мій паблік «Кешкатура Склеп» допоміг точно біля 300-ам людям, які були кинуті на гроші, але потім їм їх повертали. А так, щоб в мене були стички – такого не було. Може це через те, що я на завози ніколи не бігав.
23) Зараз активно обговорюється питання з можливим закриттям хендів по всій країні, яке цілком можливе вже найближчим часом. На твою думку, чи може це вбити культуру? З одного боку, багато дорослих чоловіків з рухів, вже не мають потреби у вживаних речах, адже замовляють, або привозять собі самі, що побажають. З іншого боку, молоді хлопці, в більшості своїй, звісно чогось цікавого собі придбати не зможуть. Чи очікує на нас суцільне панування несмаку накшталт Стафів та ВайтСендів?
– Якщо хенди закриють, що є дуже сумнівним (владі це буде не вигідно), то думаю нічого страшного не станеться. Школота почне ходити на заняття, а старші, як ти казав, давно купують нове. Зараз за б/у річ деколи загинають більше, чим коштує нова. Я сам багато чого купую тепер нового через продавців, які возять нове, наприклад Макс Лішоп (@l1shop), або Кльоцик Модний (@klotsyk_style).
24) І взагалі, наскільки сьогодні важко повноцінно діяти на міжнародних інтернет-аукціонах і дошках оголошень, знаходячись в Україні? Окремо хочемо зупинитися на платформі eBay. Наскільки складно українцеві розпочати сьогодні там свою діяльність? Чи правильно розуміємо, що без допомоги когось з закордону в такому випадку не обійтися?
– На рахунок eBay, я достатньо там речей продав, але все робив через посередників. Так, як окрім гемору, щоб вивести кошти, там багато нюансів. Коротка історія: товариш продав в ідеальному стану куртку Напа, її забрали, а через місяць написали, що не підходить і повернули назад (всі доставки там оплачував мій друг). Куртка прийшла вбита. Там все на користь покупця. І в разі чого тобі там легко забанять акк. Простіше продати дешевше «ібейщику», а він там сам собі нехай продає.
25) Хочемо також поцікавитись про твоє рідне місто. Відомо, що Калуш багатий своїми талантами. Як так вийшло, що маленьке містечко на Західній Україні вміщує у собі людей з кежуал культури, представників андеграундного репу, та інших талановитих людей? Це видається трохи дивним, адже серед навколишніх міст таку тенденцію помітити не вдалось.
– Мій рідний маленький Калуш, дійсно якимось чином всюди якось прострілює. Не хочу здаватись тіпом, який просто хвалить своє місто, але у нас завжди було більше двіжух, навіть аніж в Івано-Франківську, і це я чув від різних людей. Не знаю з чим це пов‘язано, але субкультурних течій у нас завжди було багато і вони з‘являлись швидше чим в інших великих містах. Наприклад, знаю точно, що в Калуші скіни швидше з‘явились чим в Чернівцях :)
26) Ще одне питання, саме на сприйняття. Хочемо тобі його задати, т.я. ти добре поїздив по країні, маєш купу знайомих з різних куточків і працював з людьми звідусіль. Більше з тим, ти не є активним представником якогось клубу, тому, може тобі буде простіше подумати над відповіддю абстраговано. От всі розуміють, що українці між собою не однакові. Насправді, ми дуже сильно різні між собою, в залежності від регіону проживання. І питання до тебе в тому, наскільки ця різниця помітна, коли щодня співпрацюєш з людьми з різних міст? Питання не стосується того, хто кращий за інших, а того – наскільки сильні відмінності між людьми з різних областей? Ментально, в спілкуванні, в бізнесі, і таке інше… Будемо вдячні за розгорнуту відповідь.
– На рахунок людей з різних регіонів… ніколи не думав, що так скажу, але всюди бували і відповідальні люди і навпаки. Хіба, що чим ближче до Сходу там більш холерики, на Заході якісь щиріші, спокійніші…ну так мені здалось. Хоча в той же час, коли я був в Запоріжжі там компанія була максимально відкритою. Все відносно, але холпці з Центру/Сходу більш гарячі, так скажімо:) + додам, що грає роль вік, зараз здебільшого нові продавці швидко зазнаються, все роблять на показуху, ті пацани, з якими я був в турі були прості і щирі, нове покоління трішки зіпсоване в цілому, як на мене.
27) Також, вище ти зазначив, що любиш відпочивати серед української природи. Просимо тебе назвати топ-5 місць, які на твою думку, мав би відвідати кожен українець, аби краще зрозуміти розмаїття природної краси своєї країни.
– Як я казав раніше, у нас чудова природа, я займаюсь скелелазінням та активно ходжу в гори. Кожне місце по своєму цікаве. Але виділив би звичайно наші Карпати: Горгани (Грофа, Паренки, Попадя, мала Попадя, Петрос, Сивуля, Висока, Молода), Чорногірський хребет (Петрос, Говерла, о. Несамовите, Піп Іван). Озеро Ворожеско. Весь наш Крим (Айпетрі та Симеїз). Острів Хортиця в Запоріжжі. Особливо раджу піти влітку на г. Грофа, там 2 км під вершиною є притулок Плісце(хатка). Ночуєте там, в 3 ночі робите підйом на Грофу і зустрічаєте там сонце з чайком на вершині – неймовірні відчуття.
28) Ця бесіда не буде завершеною, якщо залишимо поза увагою тему “жирного улову”. Впевнені, що багатьом нашим читачам буде цікаво дізнатися, що найцінніше знаходив та продавав (а, що залишав собі) найвідоміший сейлер країни.
– Жирний Улов придумав мій товариш Андрій Кремень, який нажаль в фільм не потрапив, там був я адміном з 200 чол і розкрутив з пацанами до 100 000. Потім цей паблік Кремень чи то продав, чи то віддав одному продавцю з Запоріжжя. З тих пір там адмінів нема. Всі штуки, які зараз є в ЖУ придумало нас п’ятеро – Кремень, адмін Terrace Casual – Вовка, адмін – МТУБА і ще 1 людина. За той час, поки я був адміном, багато перекуплялось на ЖУ. Щось одне не виділю, але багато, що ношу до тепер.
29) Чи правильно буде сказати, що наразі ти позиціонуєш себе, як блогер? Тож, можливо хтось з тих наших читачів, хто пам’ятає твої обнови, хотів би й сьогодні слідкувати за твоїми сторінками. За якими посиланнями тебе можна знайти, і яких саме тем стосуються твої нинішні публікації?
– Що до мене, я вже біля року, як не продаю активно. Поступово почав вести сторінку в інсті @keshkaturaontour там здебільшого моє життя і всяке таке, також в інсті є @keshkatura_sklep – аналог групи вк де можна знайти/продати шмотку і потрішки розвиваю свій канал в телеграмі де окрім того, що описав вище, присутня інформативна складова та всякі бонуси у вигляді музла/фільмів.
Паралельно продаю чай але з тими «вірусами» в Китаї трішки призупинив продажі. Всі нові штуки інформую в інсті на keshkaturaontour тому достатньо бути підписаним там. І у вк досі діє група з пошуком, всіх ласкаво прошу. Граю на барабанах, лажу по скелях та будую сім‘ю.
30) До речі, про чай. Помітили, що ти вже багато років приділяєш увагу чайним церемоніям і всьому такому по цій темі. Якщо не помиляємося, ти на своїх пабліках робиш деяк публікації суто про чаювання. Розкажи в чому є той кайф? Це все почалося, як якийсь твій фетиш, або ж ти спочатку вбачав у цьому якийсь великий релакс?
– Китайський чай дійсно дає релакс. Мені його відкрив друг Ігор з Києва. Враховуючи, що я не вживаю алкоголь, чай мені ідеально підійшов. Він дійсно очищує думки та свідомість, але водночас дає цікавий ефект. Щоб зрозуміти, треба вникнути в цю двіжуху.
31) Майбутнє вітчизняної футбольної моди, та й взагалі всієї української кежуал-культури в Україні. Яким тобі вбачається це майбутнє?
– Майбутнє кежуал культури, як одягу, бачу дуже просто – модніки підуть далі, трушні залишаться. Так і з музикою, так і з усім в принципі. Але те, що український ринок розвивається я однозначно підтримую!
32) Вдячні за твій час. Що побажаєш на останок нашим читачам?
– Всім в першу чергу хочу побажати бути собою. Не витрачайте своє життя на дурне, адже воно насправді дуже коротке, пізнавайте Світ, набирайтесь вражень, щоб потім розповідати цікаві історії своїм онукам і будьте чесними перед собою в першу чергу, і все буде ок. Дякую за запрошення. Мені насправді дуже приємно і я вперше настільки розгорнуто розповів про все, що написано вище. Дякую, всім щасти.
*сторінка Юри в telegram для тих, хто шукає/продає речі: https://t.me/Keshkat