Чому наші предки святкували Новий рік навесні, в чому суть обряду водіння Кози та чого треба бажати близьким у щедрівках.
Що це за свято
13 січня в Україні традиційно святкують Маланки, або Щедрий вечір. Це свято на пострадянському просторі також відоме під назвою Старий Новий рік, або Новий рік за старим стилем. Адже саме з 13 на 14 січня, або з 31 грудня на 1 січня за юліанським календарем наші предки відзначали прихід Нового року. 14 січня — свято Василя, або Василів день.
В українських традиціях Щедрий вечір — одне із найбільших свят зимового циклу разом із Різдвом та Водохрещем. А тому в різних регіонах України його відзначали справді щедро: з веселими гуляннями, танцями та переодяганнями, обрядами на вдалий рік та смачними частуваннями.
Про значимість цього свята згадується у широковідомій колядці Добрий вечір тобі, пане господарю, яку співають на Різдво. В ній йдеться про те, що «прийдуть до тебе три празники в гості», де перший «празник» — Різдво, другий — «Святого Василя», а третій — Свята Водохреща.
Свято Маланки символізувало для наших предків поклоніння місяцю — астральний культ, також — культ вогню та води та хліба, адже цього дня відбувалися магічні дії біля водоймищ або криниць, йдеться у книзі Українська народна творчість. В залежності від регіону ритуально-обрядові дійства могли відрізнятися. Зокрема згадується про так зване «свято печі» — вшанування домашнього вогнища та духів предків. На Слобожанщині, до прикладу, дівчата розкладали вогнище на річці біля ополонки, а на Гуцульщині господарі та господині палили в саду багаття та перестрибували через нього — так замовляли дерева на родючість в прийдешньому році.
Те, що в ритуально-обрядових практиках на, здавалося би, зимове свято, так багато уваги приділяється саме весняним господарським роботам та родючості врожаю, свідчить про дохристиянське походження цих традицій. Адже у дохристиянські часи Новий рік святкували навесні — в період, коли земля пробуджується від зимового сну та починається новий природний цикл.
Проте згодом, коли Новий рік був перенесений на січень, ймовірно відбулося і зміщення у часі святкування Нового року. Обрядові пісні весняного щедрівочного циклу стали співати взимку — разом із колядками, зазначає Галина Лозко у виданні Українське народознавство.
Чи найяскравіший доказ цьому — всесвітньовідомий Щедрик, в якому йдеться про те, що «прилетіла ластівочка, стала собі щебетати, господаря кликати» — ластівки тут можуть символізувати прихід весни.
Хто такі Василь і Маланка
У релігійній православній традиції 13 січня відзначають день пам’яті преподобної Меланії Римлянки. Вона прославилася як меценатка завдяки своїм добрим діянням, померла в 439 році саме цього дня.
Відповідно, 14 січня — день пам’яті святого Василія Великого. Він народився близько 330 року, був архієпископом Кесарії Каппадокійської та все своє свідоме життя проповідував вчення Ісуса Христа. Святий Василій Великий вважався покровителем землеробства, тож саме тому ритуали та обряди, які здійснювалися цього дня, стосувалися саме цього аспекту.
У контексті святкування Щедрого вечора можна зустріти різні варіанти написання імені: Маланка, Меланка, Меланія. Тут Маланка, як і Василь — це персонажі святкового маскараду. Маланкою обов’язково вбирався неодружений хлопець: вдягав хустку, жіночу спідницю та прикраси. Василем, або Васильком же навпаки мала бути молода дівчина. Були у такому маскараді й інші учасники: Коза, Кіт, Чорт, Ведмідь, Циган і Циганка з дітьми, Орач із плугом тощо. Для створення своїх образів використовували маски, чудернацький одяг, стрічки, дзвоники, кожухи, капелюхи тощо. Цей обряд також відомий під назвою «водити Козу».
Під час самого дійства Коза може «вмирати» і «воскресати» — «вбити» Козу може Дід, за допомогою палиці. Потім тужить і плаче за нею, і внаслідок певних ритуальних дій Коза «воскресає». У деяких регіонах учасником маскараду також міг бути такий персонаж як Лікар — саме він своїми зусиллями «воскрешав» Козу. Воскресіння Кози тут символізувало для наших предків відродження природи, смерть старого і початок нового. Що також може бути відсилкою до часів, коли Новий рік святкували навесні.
Для наших далеких предків такі перевдягання мали магічне значення: вважалося, що за допомогою таких перевтілень можна відігнати злих духів, захиститися від нечистої сили. З часом традиційні маскаради на Маланки втратили свою магічну функцію, але не втратили функції розважальної.
Що ще робили в цей день
Невід’ємні ритуали на Василя і Маланки — це засівання та щедрування. Обов’язковий атрибут святкового столу — щедра кутя. Також господині випікали пироги, могли робити кров’янку, вареники та ковбаси. В деяких регіонах ставили на стіл спеціальні хліби, які називали Василем і Маланкою відповідно — ці хлібини випікалися заздалегідь, ще перед Різдвом. За святковий стіл сідали всією родиною, обов‘язково у чистому та випраному одязі.
Ввечері на Маланки незаміжні дівчата ворожили на судженого. Наприклад, клали під подушку гребінець та примовляли: «Суджений-ряджений, розчеши мені голову». Хто присниться дівчині, з тим вона і одружиться. Багато уваги цього дня приділялося і прикметам. Наприклад, вважалося, що якщо на Меланії — відлига, літо буде теплим, а якщо дерева вкриті інеєм, добре вродять зернові та буде вдалий медозбір. Цього дня заборонялося давати гроші в борг та рахувати дрібні монети.
Щедрівки — святкові народні пісні, в основі яких лежать побажання рідним і близьким: їм бажають щедрого врожаю, гарного року, розширення господарства тощо. Перед початком самого щедрування у такій само віршованій формі щедрувальники могли звертатися до господарів, запитуючи дозволу на подальші дії, наприклад:
Пане господарю, чи спите, чи чуєте, чи дома ночуєте?
Чи скажете щедрувати, свій дім заселяти?
Традиційно молоді хлопці та дівчата щедрували після заходу сонця на Маланки, тобто в ніч на Новий рік — обходили оселі близьких та родичів, бажали їм всього найкращого та випрошували в них гостинці. Про це йдеться у відомій щедрівці Щедрик ведрик:
Щедрик ведрик, Дайте вареник, Грудочку кашки,
Кільце ковбаски, Ще того мало — Дайте ще сала;
Ще того трішки — дайте лемішки;
(Або) дайте ковбасу, (Я до) дому понесу,
(А) як дасте кишку, То з’їм в затишку!
На ранок, на свято Василя молоді хлопці знов ходили по хатах — засівати зерном. Зерно брали в рукавичку або торбу. Найперше заходили до хрещених батьків та інших родичів. Засівання зазвичай супроводжувалися побажаннями, які могли починатися зі слів: «Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю!». Вважалося, що саме чоловік-посівальник принесе родині вдачу в новому році, а дівчата — ні, тож зазвичай вони не засівали.
Деякі дослідники також припускають, що обряд засівання зранку після Щедрого вечора — це також ритуальне дійство, спрямоване на багатий врожай, адже символізує дрібний дощик, що «сходить на посіви і сповіщає добрий урожай». Про це йдеться у згаданому вже виданні Українська народна творчість.
В деяких регіонах України і до сьогодні святкують Маланки за стародавніми традиціями. Найбільше уваги Маланці приділяють у подільській частині Тернопільщини та на Буковині. Чи не найбільше святкування Маланки відбувається в селищі Красноїльськ Чернівецької області, що неподалік від кордону з Румунією.