“Зима” — кадровий офіцер, чий військовий шлях почався з мрії стати лікарем, але доля вирішила інакше. Нині його покликання захищати рідну Батьківщину від російської орди. Командир групи спецпідрозділу “KRAKEN” ГУР МОУ розповів про історію власного військового досвіду та ведення бою з ворогом.
Бути розвідником — це стан душі
Зима: Я родом з Харківської області. З дитинства мріяв стати лікарем. Вступив до медучилища, добре навчався, в КВН потрапив. Відучився рівно один рік, а далі навчання не пішло.
Я сам з області, а вчився у місті. Зрозуміло, що це — дитина, котра побачила велике місто… І потім, навіть раптово для себе, я вступив до військового ліцею, а після цього у військовий інститут, який закінчив у 2007 році.
А оскільки в мене в родині батько і дід військові, ми ― ціла династія військових, тому сприйняття рідних було абсолютно нормальним щодо мого рішення змінити професію, як і має бути.
Війна 2022. Удар в спину від “братнього” сусіда.
Відкрита військова інтервенція з боку РФ стосовно територіальної цілісності України розпочалась ще в 2014 році, але факт, що війна 2022 року буде неминучою, не було для Зими новиною. Він каже, що за 8 років війни наша держава мала змогу й готувалась до широкомасштабного вторгнення.
Зима: Я думав, що війна почнеться трішки раніше, а потім думав, що пізніше. Ну, росіяни взагалі хитро вчинили. Але те, що війна буде ― було очевидним фактом. Добре видно, що у них розвинена агентура у нашій владі… Дуже! У нас корумпована влада. І ворог цим скористався, обравши досить зручний момент.
Були сили, які робили так, що ця підготовка на якомусь етапі навіть зупинялася. Перед початком війни, може, пам’ятаєте, відбувалось розмінування мінних полів на виході з Кримського півострова, запускали автобуси «дружби», тобто були різні варіанти.
Є багато фактів та свідків серед військових, як співробітники СБУ працювали на ворога. Всі ці фактори призвели до раптовості-неготовності. Але основна частина військових знали і готувались до вторгнення, наприклад, такі як 92 бригада [92-га окрема механізована бригада імені кошового отамана Івана Сірка ― ред.].
Вони знали, що війна буде і до неї готувались. Без команд зверху все робили так швидко і чітко, що ворог цього не очікував.
У ворога був інший план і по тактиці видно, що вони не сподівались зустріти такий опір.
Хто розумів, той розумів, а хто служить ідеалам “русского міра”, залишиться на їх совісті. Все одно за ними прийдуть: якщо не зараз, то потім, хай через 10 років, але все одно за ними прийдуть!
Особисто для мене, 24 лютого 2022 року почався ще з 23 лютого. До того, якщо я ще сумнівався в чомусь, то станом на цей час ситуація вже була зрозумілою.
Особливо, коли “пан” путін записав на відео свій та своїх прибічників виступ: прем’єр-міністра та ще деяких осіб… Мабуть, для свого суду і суду своїх поплічників збирає колекцію відеозаписів.
На початку війни 2022 року я не брав участі, бо мав підприємство, яке залучив до будування блок-постів: по окружній, по місту, за містом, по області… Ніхто за цю роботу не брався, ну, а ми взялися виконувати цю роботу. Може пригадуєте, грузовичок з маніпулятором та жовтою кабіною, котрий носився по Харкову? Це — ми.
Зі мною працювали хлопці, котрі мали бойовий досвід, тому не боялися їздити. Будували і допомагали як могли. А потім, коли більш— менш стабілізувалась ситуація, близько через місяць, вже брали участь як військовослужбовці.
Домашніх попередив, все, що треба зібрав, батьків з дітьми вивезли… Дружина залишилась і допомагала цивільним як волонтер.
За свої кошти купували багато чого: дитяче харчування, одяг, розвозила хліб, шила жовті та сині стрічки для військових ночами без світла…
Все, що могла, все робила. Коли щільність обстрілу була надто велика, тоді вона виїхала на місяць, та згодом повернулась назад.
Служба в спецпідрозділі “KRAKEN” ГУР МОУ. Участь в бойових операціях
У квітні, після початку широкомасштабного вторгнення офіцер Зима прийшов на службу у спецпідрозділ “KRAKEN” і брав участь у його військових операціях.
З моменту створення, цей підрозділ неодноразово давав прочуханки ворогу і встиг зарекомендувати себе як один з найпрофесіональніших підрозділів у виконанні бойових задач. Основний секрет успіху бійців офіцер розкриває далі у матеріалі.
Зима: Найголовніше – це створити умови, коли противник не розуміє, що ти робиш. Якщо він не розуміє, що ти робиш, втрачається управління ситуацією.
Якщо управління втрачено і ми змогли знищити ще й систему зв’язку, тоді ворожого підрозділу немає. Для цього ми можемо використовувати всі наяві засоби: від психологічної до артилерійської підготовки, або навіть БПЛА з колонками, які імітують політ снарядів чи “мопедів”.
Воно ворога дратує. А раз дратує — значить злить. Треба дивитись по ситуації і хитрувати. Можна розтягувати їх увагу, аби противник не концентрувався у конкретному місці.
Чим більш професійні військові, тим швидше вони будуть відступати і змінювати власну тактику. А для цього, як кажуть, треба “відкотитися” назад, зібратися на перепланування і готуватись до подальших дій. На цьому всі один одного ловлять. Ті, що мобілізовані, панікують.
Як у Балаклійському напрямку, коли під час операцій кидали всю зброю на наших, бо взагалі не розуміли, що відбувається. Ворог не розумів, що робити. Тікати? Але куди?
Де є професійні військові, там паніка відсутня. Вони можуть точно так же рухатись, як ми.
Професіонали знають: сьогодні можна відступити, а завтра зробити десять кроків вперед.
Є такі завдання, де треба працювати головою і розумом — планувати, хитрувати. В лоб ми ніколи не йдемо.
Ми все зробимо для того, щоб мінімізувати втрати, мінімізувати ресурси, котрі треба задіяти, щоб максимально було спрощено і зрозуміло, швидко і раптово. А вже потім виконання, тому такий результат багатьох операцій.
У нас ще спільні завдання були з 92-ою, 80-ою бригадами [80-та окрема десантно-штурмова бригада — ред.].
Наприклад, разом з 92 бригадою виконували спільну задачу під час звільнення населених пунктів Харківщини. Ця бригада дуже потужна, ефективна і в технічному, і в особовому плані, там вміле керівництво. Вона має великий досвід.
Велика кількість є підрозділів, з котрими ми виконували завдання.
І в цьому наша сила — ми робимо все разом.
Ніхто не міряє зірки і ніхто не тягне на себе ковдру: хто швидше, хто краще. Ми домовляємось, хто що може зробити, нарізаємо один одному задачі. Задача, яка планується і розробляється разом, виконується на всі 100% успішно.
Спілкувалась Єва Глікман, ONLINE.UA