Проблеми з будівництвом фортифікаційних споруд потребують рішучих кроків – думка експерта

В листопаді 2023 року Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний публічно заявив про серйозну проблему, яка давно обговорювалась в кулуарах: Україна зіткнулася з недостатністю ресурсів для продовження наступальних дій, і війна перейшла в позиційний “глухий кут”. Ця новина спровокувала широкі обговорення серед громадськості, особливо щодо причин цієї ситуації, включаючи проблеми з мобілізацією та недостатньою західною підтримкою, пише військовий експерт Андрій Васильчук.

Свіжі знімки з фронту в Україні показують закинуті окопи, які були ефективними на початку 2022 року, але нині є абсолютно непридатними для поточної воєнної ситуації. Ці фотографії швидко поширюються через телеграм-канали, викликаючи глибоке занепокоєння серед громадськості.

Але що робила росія в кінці 2022 року, коли опинилася в подібній ситуації після поразок на Харківщині та Херсонщині? Почала будувати укріплення, які викликали жарти українців і отримали назву «лінія суровікіна». Сьогодні ми бачимо як це насправді серйозно і що саме це зупинило український контрнаступ в 2023 році. Та дало час ворогу підготуватися до власних активних дій. Це відео, напевно вже бачили всі.

Васильчук наголошує на контрасті між російською “лінією Суровікіна” та українськими оборонними спорудами. Він зазначає, що російські укріплення, хоч і викликали спочатку сміх, виявились ефективними, в той час як українські позиції залишаються недостатньо зміцненими.

Які укріплення побудував Суровікін за 8 місяців ми побачили, але що за 2 роки зробили генерали на чолі із Залужним? Залужний сьогодні очолює рейтинги довіри, але велика довіра означає і велику відповідальність… І якщо терміново нічого не змінити, зовсім не з перемогами буде асоціюватися це прізвище.

Васильчук закликає керівництво ЗСУ та уряд України до негайного вирішення цих критичних питань. Він підкреслює важливість адаптації до змінюваних воєнних умов та необхідності розробки ефективних оборонних механізмів.

Поточна ситуація на фронті є як попередженням, так і викликом для українського військового керівництва. Васильчук наголошує на критичній необхідності швидкої реакції та відповідальності у вирішенні нагальних воєнних питань.


Ця стаття є спробою привернути увагу до критичного стану оборонних позицій України та потреби у відповідних діях з боку військового керівництва. Вона висвітлює нагальність проблеми та закликає до змін, які можуть вплинути на хід війни.