Сепаратистський проект Медведчука. Під виглядом “територіальних громад” по всій Україні створюються “Л-ДНРи”
«Територіальні громади» від Медведчука намагаються замінити собою державу: збирають податки, видають автомобільні номери. Планують: створення «народних митниць» і «народної міліції». Між цим захоплюють комунальні приміщення та агітують за Росію. Саме з них має початися створення окупаційних адміністрацій чергових «народних республік» – повідомляє сайт texty.org.ua
“Народні підприємці” називають Україну “державою-паразитом” і вважають, що ті податки, які вони чесно сплачували раніше, “йдуть у трубу”. І роблять висновок: з такою державою грошима ділитися не треба.
Олег із батьком займався деревообробкою десять років, і щороку платив державі 13 тисяч гривень податків у статусі фізичної особи-підприємця.
Коли роботи вистачало, ця сума не здавалася захмарною, але з початком фінансової кризи замовлень стало набагато менше, і родина замислилася на тим, щоб займатися чимось іншим.
Батьки-засновники “народних територіальних громад”
Коли пригнічений Олег знайшов в інтернеті «Посібник Народного Підприємця», то ледь не вмер від щастя.
Йому дуже сподобалися ідеї, на яких будувався “народний бізнес”: платити податки державі не потрібно, бо у народного підприємця інша форма оподаткування – самооподаткування.
Здавалося, що рішення фінансової проблеми знайдено:
– Виявилося, що посібник написали люди з Хмельницького, які заснували там територіальну громаду і займаються налагодженням народної економіки. Я прочитав книгу, подивився лекції “уповноваженої тергромади міста” Олени Уграк в інтернеті і дуже здивувався. Мені не вірилося, що в нашій державі можна працювати за іншими правилами.
Вирішив перевірити на собі, як це відбувається на практиці. Щоб стати народним підприємцем, став членом “територіальної громади”. Податок платив туди ж.
Уграк вирішила, що треба кожного місяця платити 1% від обороту, але не менше ста гривень. Все ж наче по справедливості: коли вже буде накопичено достатньо коштів для розвитку громади, то можна відремонтувати дорогу, посадити парк тощо.
У статусі народного підприємця родина Олега працювала п’ять місяців. Радувало його те, що правоохоронці та податкова не телефонують і не влаштовують перевірок.
Разом із думкою “держава не може протистояти народній економіці” поступово з’явилося відчуття всемогутності.
У Тернополі під виглядом “самооподаткування” підприємці платили за право здійснювати підприємницьку діяльність в “іншому світі”. Після того, як про це дізналися правоохоронці, за порушення чинного законодавства “народним бізнесменам” довелося сплачувати штрафи
Але щастя тривало не довго: податківці таки дізналися про те, що так званий “уповноважений територіальної громади міста Хмельницького” Ольга Уграк збирає податки із місцевих “народних підприємців”.
За фактом самовільного присвоєння владних повноважень проти “народного реєстратора” було порушено кримінальне провадження за ч.1 ст. 353 ККУ.
А “народним підприємцям” світить штраф від 5,1 тисяч до 34 тисяч грн – за навмисне ухилення від сплати податків.
“Народні” органи влади
Але самими тільки дозволами на ведення бізнесу “тергромади” не обмежуються.
Зараз вони випробовують на міцність комунальні структури, самовільно займаючи приміщення, що знаходяться у комунальній власності. І міліція тут, виявляється, безсила.
Ольга Уграк (на фото – в чорному костюмі) під час спроби організувати семінар на тему створення територіальних громад наткнулася на спротив громадських активістів, які звинуватили її у сепаратизмі
Наприклад, у квітні так звана “Територіальна громада міста Суми” захопила приміщення комунальної власності на вулиці Супруна, 13, яке на той момент було вільним і виставлялося на конкурс на право оренди.
Члени громади шахрайським методом заволоділи у ЖЕКу ключами від приміщення, і повісили на нього табличку «Власність територіальної громади міста Суми».
Юристи управління комунальної власності звернулися до міліції та в прокуратуру, але та відгородилася від вирішення проблеми.
Мовляв, саме управління комунальної власності за законом відповідає за цілісність і збереження комунальної власності, яка знаходиться у розпорядженні територіальної громади.
І якщо зараз це майно зайнято невідомими людьми в обхід законної процедури, то за це має відповідати начальник управління. І звільнити приміщення від невідомих осіб, які не мають на нього права, управління також повинно саме.
Подібна схема привласнення комунального майна діє і в інших містах.
Щоб збільшити коло прибічників, “територіальні громади” потроху ствоюють паралельні органи влади.
Одна з таких «народних» служб – автотранспортна. Вона від імені громади видає членам тергромади «народні реєстраційні знаки» і техпаспорти для автомобілів.
Бажаючим приєднатися до громади пропонують отримати новий – «народний» – техпаспорт і номери, перед цим знявши транспорт з державної реєстрації у МРЕВ.
– Це допомагає уникнути поборів МРЕВ і дорожніх зборів. Бо насправді наші гроші витрачаються не на ремонт доріг, а на утримання армії чиновників-нероб, – каже Сергій К. із Хмельницького.
І державний прапор перевернутий, як це люблять фріки-езотерики
Також тергромади створюють «народні суди», і призначають у них посаду «народний суддя». Ідеологи тергромад стверджують, що це найсправедливіші та найнепідкупніші суди.
Втім, плани у тергромад більш ніж амбіційні: створення «народних митниць», щоб не платити держмито при перевезенні тих же іномарок із-за кордону.
І, звичайно, «народної міліції».
Усі ці ідеї активно просуваються «в народні маси» під час акцій протесту:
– Хлопці, ви не маєте права перевіряти мої документи, тому що ви – приватні підприємці, які мають повноваження охороняти. Тобто, ви – охоронна структура. Тільки громада вас може узаконити. А не Терещук або пан Аваков. Ви це повинні знати, щоб не бути на побігеньках в олігархів, – гучно (так, щоб почули усі) філософствує один із організаторів заходу Дмитро Павліченко під час акції протесту у Києві.
Потім оратор повертається до юрби:
– Хлопці, давайте ми створимо громади, створимо органи державної влади. Ми створюємо органи самоврядування: суди, міліцію, прокуратуру!
Справжні і несправжні громади
В той час коли в Україні є 26 тисяч адміністративно-територіальних одиниць, досі законно створено не більше сотні територіальних громад, кожна з яких представляє один населений пункт.
А створювати їх потрібно, бо саме «громада» має чимало закріплених законом функцій.
– Є два способи створити територіальну громаду. Перший – провести загальні збори за формулою 50% +1 жителів населеного пункту і прийняти відповідне рішення. Другий – провести збір підписів місцевого населення за створення територіальної громади. На даний момент в такий спосіб утворені територіальні громади в різних куточках України,- розказує Ігор Гурняк.
Переважно територіальні громади створюються в селах та невеличких містах.
Причина банальна – якщо у селі проживає дві тисячі людей, то для того, щоб провести загальні збори для офіційного створення територіальної громади, треба зібрати 2000:2+1=1001 людей. А от якщо населення міста складає 150 тисяч, то зібрати в одному місці 150:2+1=75001 людей дуже непросто.
Втім, знайшовся дуже хитрий – хоч і незаконний – спосіб утворити територіальні громади і діяти від їх імені: знайти в кожному населеному пункті трьох людей і запропонувати їм підписати такий собі “Договір територіальної громади”.
Таким чином їм вдалося створити територіальні громади у всіх обласних центрах, де проживає понад 100 тисяч людей і навіть у містах-мільйонниках: Києві, Одесі та Дніпрі.
– Для того, щоб підписати договір територіальної громади, потрібно троє людей. Щоб стати владою, їм потрібно створити організаційно-правове рішення, де вони будуть вирішувати усі питання. Це люди, які в правовому статусі людини та учасника договору територіальної громади здійснюють владу безпосередньо, – трактує норми закону “Про місцеве самоврядування” так званий “представник територіальної громади міста Хмельницького Ольга Уграк”, і демонструє “Документ”, в якому прописані права територіальної громади.
Таким нехитрим способом за останні три роки у кожному обласному центрі за участі кількох людей була створена своя “територіальна громада”.
Але знайти її в Держреєстрі юридичних осіб неможливо – бо “тергромади” не реєструються як юридичні особи чи громадські організації.
Вони знайшли для себе цікавіше визначення, яке не прописано в жодному законі – “міжнародна суверенна владна неурядова організаційно-правова форма самозабезпечення, самоорганізації, самозахисту, безпосереднього самоврядування та прямого народовладдя людей – жителів села/міста N”.
Ідея шаленої економії та роботи без будь-яких звітів та погоджень з бюрократами знаходить відгук в анархічній душі українця.
Громади публічно звітують: “У Хмельницькій області зараз діє 289 підприємців і 56 підприємств, у Львівській – 165 підприємців і 25 підприємств, у Вінницькій – 157 підприємців і 24 підприємств. Немає народних підприємств і підприємців лише у Чернівецькій, Харківській та Луганській областях”.
До речі, розмір самооподаткування залежить від фантазії “уповноваженого”. Він же вирішує, як саме витрачаються “кошти громади”. Але жодних звітів про обіг коштів немає.
Як громадян України залучають до псевдогромад
“…Якщо вас життя ще не довело до крайнощів і ви готові мириться зі свавіллям бариг – це не для вас. Мета акції – дати можливість людям, доведеним до відчаю, вирішити проблеми, які їх заганяють в петлю”.
Приблизно з таких слів зазвичай починається анонс акцій протесту, що їх так активно організовують псевдогромади.
Заходи зазвичай носять популістський характер: “проти олігархів”, “проти підвищення цін на тарифи”, “проти проведення гей-параду” та жодним чином не пов’язані із відстоюванням прав справжніх територіальних громад.
Адже істинна мета таких зборів – задурити голови якомога більшій кількості людей, створивши ілюзію легітимності псевдогромад.
Та не все у них так гладко. Ветерани АТО і члени патріотичних організацій не безпідставно вважають “громадівців” агентами Ху Кремля.
І щоб не наразитися на народний спротив, про проведення своїх заходів “народна влада” повідомляє не раніше, ніж за 24 години.
Тому в соцмережах на сторінках псевдогромад періодично зявляються заголовки штибу “Репосьте!!! Терміново!!!”.
Втім, навіть це не завжди допомагає:
– Короче, було весело. Не допустили з’їзд сепаратистів, – ділиться враженнями від хмельницького заходу “Безпосереднє самоврядування і пряма демократія в Україні” громадський активіст Андрій Попик.
За його словами, учасників з’їзду можна поділити на кілька типів.
– Одні розказували про те, що вони свою конституцію пишуть; другі про те, що зірвати їх конференцію захотів Світовий Уряд. А хтось займався юридичним словоблуддям, трактуючи норми закону як заманеться, – розповідає активіст. – Була й категорія наївних – ніби адекватні, але ведуться на цю маячню, хоч і не зі всім погоджуються. І “першачки”: вони потрапили на таку тусовку вперше, і самі в шоці.
Звідки ноги
Вигляду респектабельності описаним вище фрікам надає Віктор Медведчук, який давно розкручує тему розвитку “територіальних громад”.
“Вирішити накопичені протиріччя можна тільки шляхом зміни моделі територіального устрою держави, – заявляв екс-голова кучмівської адміністрації в січні 2014 року. – Федеративний устрій надасть повноваження регіонам: територіальні громади самі зможуть вирішувати, якою мовою говорити, яких героїв шанувати, кому зводити пам’ятники”.
Простими заявами політик не обмежився.
Вже у вересні 2014 року він надіслав президентам України і Росії документ під назвою “Концепция обустройства системы органов власти и органов самоуправления для Донецкой и Луганской областей в составе Украины на основании принципов суверенитета, территориальной целостности и единства страны”.
«Край, як територіальне утворення у складі єдиної держави, наділяється правом на самоврядування через територіальні громади та їхнє об’єднання, сформовані органи представницької та виконавчої влади з метою забезпечення економічної самостійності, національних потреб, вирішення гуманітарних питань в сфері освіти, мови і культури», – йшлося у документі.
Медведчук пропонував наділити Донецьку і Луганську області повноваженнями, характерними для широкої децентралізації, і в кожній області створити свій парламент і уряд.
Втім, невдовзі про ініціативу забули.
Кінцева мета – приєднання до Росії
Ми проаналізували активність “лідерів” псевдогромад у соцмережах і виявили цікаву закономірність: усі вони піарять Концепцію суспільної безпеки (оригінальна назва –Концепция общественной безопасности (КОБ).
Ця концепція пропагує ідею федералізації України як єдиної позитивної моделі розвитку держави.
Чому КОБ так подобається “уповноваженим територіальних громад”?
Можливо, тому, що її автором є президент Росії Владімір Путін, який свого часузатвердив цю програму як загальнодержавну.
Рух “Курсом правды и единения” проводить збори Територіальних громад в Дніпропетровську 9 лютого 2014 року. В ролі спікера виступає Сергій Данілов – нині член робочої групи терористичної організації “ДНР”, яка нібито займається “пошуком виходу із економічної кризи”
Люди, які просувають КОБ, не забувають і про українські псевдогромади. На сайті КОБ бачимо рекламу Школи розвитку громад, яка делікатно підсовує проросійські ідеї: про те, що Київської Русі не було, Росія-матушка – велична держава, і той, хто піде їй наперекір – приречений на самознищення.
Тут же можна почитати публікації під гучними заголовками “Хохлы – лохи” або “Хитрющая киевская хунта и ее союзники нашли новое психологическое оружие”.
Протокол №1 “Собору територіальних громад Русі”. Псевдогромади бояться навіть вписувати в документ слово “Україна”
Також так звані територіальні громади популяризують на своїх сторінках у соцмережах та на вебсайтах громадський рух “Курсом правды и единения”, який є неофіційною гілкою російської партії з однойменною назвою.
В програмі партії “Курсом правды и единения” бачимо заклики до входження країн у склад Російської Федерації та посилання на путінську Концепцію суспільної безпеки, яка є теоретичною основою для цієї партії:
«Необходимо признать право народов и национальных меньшинств других государств на вхождение заселённых ими территорий в состав Союзного Государства Россия для освобождения от гнёта эксплуататоров.
Это право обеспечит мирное возрождение России, но не в прежних формах, а на базе КОБ.
В области межнациональных отношений КПЕ будет делать всё для искоренения межнациональной розни, разжигаемой несправедливой концептуальной властью глобализаторов, ликвидации всякого угнетения народов России, осуществлятьтвёрдое, разумное и нравственное управление миграционными процессами».
До речі, офіційний сайт громадської організації “Курсом правды и единения” нещодавно був видалений, але за допомогою програми “Way back machine” ми переглянули вміст його сторінок.
Так, приміром, на сайті є опитування «Кого б ви хотіли бачити головою єдиної держави?». Варіантів відповідей не так уже й багато: Янукович, Лукашенко, Путін.
Також організація передруковувала месиджі та виступи лідера української партії “Український вибір” Віктора Медведчука. Був навіть окремий розділ “територіальні громади”.
Чому проросійська організація піарить Медведчука? Не тільки тому, що Медведчук і Путін – куми (російський президент є хрещеним батьком молодшої доньки Медведчука).
Можливо, ще й тому, що саме Віктор Медведчук разом із екс-головою Фонду держмайна Валентиною Семенюк [застрелена за невідомих обставин у серпні 2014 року – ТЕКСТИ]ще з 1996-го року працювали над питаннями формування територіальних громад, методикою їх зборів та правилами роботи.
“Український вибір” і зараз активно займається не лише ідеєю федералізації (як КОБ чи “Курсом правды и единения”), але й розкруткою теми “територіальних громад”.
До речі, два тижні тому медведчуківська організація змінила назву. Тепер це “Український вибір – ПРАВО НАРОДУ”. “Народні республіки” на марші.
На створення кишенькових “тергромад” відреагували громадські активісти. Їх насторожило, що членами цих напівпідпільних організацій часто є колишні партійці Компартії або члени і прихильники медведчуківського “Українського вибору”.
Наприклад, так звана “уповноважена територіальної громади міста Хмельницького” Ольга Уграк – помічник народного депутата 4-го скликання від КПУ Володимира Новака.
А її колега з Тернополя Людмила Любовецька – колишній активіст “Українського вибору”, а нині послідовник російської секти “Союз сотворцов святой Пуси” (“СССР”), яка пропагує створення “Божественної монархії Свята Русь” (БДСМ) у складі України, Білорусі та Росії.
Любовецька отримала від Угрин право на “екстериторіальну діяльність в іншому світі” :)
“Український вибір” напряму спілкується із самопроголошеними територіальними громадами.
Про це, зокрема, свідчить зустріч заступника голови “Українського вибору” Василя Німченко із так званою “уповноваженою територіальної громади міста” Людмилою Любовецькою.
Народний депутат від “Народного фронту” і колишній заступник голови СБУ Андрій Левус теж вважає, що за фейковими “громадами” стоїть Медведчук.
– Відбуваються заходи, які є мімікрією під справжні територіальні громади і децентралізацію, – каже він. – Медведчук планує створити паралельні органи влади через так звані “тергромади”. Наголошую, ПСЕВДОтериторіальні громади. І це дуже велика небезпека.
“Вільні люди” зібрали тисячі підписів громадських активістів та близько ста підписів народних депутатів на підтримку ініціативи “Медведчук_підарешт”.
Показовий факт: ініціатива “Вільні люди”, одним із засновників якої є Левус, провела в 15-ти областях пікети проти створення псевдогромад і передали до ГПУ, СБУ та МВС заяву про вчинення злочину Медведчуком та менеджерами “Українського вибору”.
Однак активної реакції правоохоронців активісти так і не дочекалися.
Апатія українського парламенту – Кремлю на користь
За словами асистента кафедри міжнародного економічного аналізу та фінансів ЛНУ ім. Франка Ігора Гурняка, територіальні громади мали бути утворені ще після прийняття Конституції-1996.
Але цього не сталося, оскільки громадян… банально не повідомили про таку необхідність.
– Територіальна громада – це механізм, за допомогою якого громадяни юридично оформлюють своє право власності на державу. Тобто, на всі багатства України, її надра, комунальне майно, – каже експерт із питань державного управління Руслан Ремезов. – Для цього в Міністерстві юстиції реєструється юридична особа “територіальна громада населеного пункту N”, яка обирає місцевого голову, раду і таким чином прямо впливає на місцеве самоврядування.
Але оскільки територіальні громади як юридичні особи не зареєстровані (а стаття 13 Конституції це зобов’язує зробити), то і право власності на державу досі не оформлене.
Біда в тому, що з 1996 року й до останнього часу жодна обрана Верховна Рада та жодна партія не збиралася виконувати вимоги Конституції щодо створення територіальних громад.
– Хоч функціонування територіальних громад прописане в усіх законах (в Земельному Кодексі, в Бюджетному Кодексі тощо), люди не оформили право власності на багатства держави, – пояснює Гурняк. – Натомість фактично з повітря у 1997 році матеріалізувалися органи місцевого самоврядування.
Деякі зрушення почалися, коли у рамках державного курсу на децентралізацію Верховна Рада прийняла цілий ряд законопроектів, направлених на збільшення повноважень місцевих рад – зокрема, у питаннях формування власного бюджету.
Сільрадам дозволили залишати собі доходи від сплати податків на землю та нерухоме майно. Також упроваджено транспортний податок та акцизний податок з роздрібного продажу алкогольних напоїв, цигарок та нафтопродуктів.
За попередніми розрахунками, згадані вище нововведення дозволять збільшити місцевий бюджет утричі. Відповідно у розпорядженні органів місцевого самоврядування має з’явитися ресурс для розвитку громад.
Але щоб цей механізм запрацював у повну силу, потрібно внести зміни до Конституції.
Відповідний проект закону був ініційований президентом та зареєстрований у парламенті як невідкладний ще 1 липня 2015 року. Після численних доопрацювань комітет ВР з питань правової політики та правосуддя шостий раз поспіль узяв законопроект на розгляд 10 грудня 2015 року.
І вже сьомий місяць цей документ чекає, коли ж його розглянуть нардепи.
Причина в тому, що потрібна децентралізація іде в пакеті із так званим “особливим статусом Донбасу”. Але це окрема тема. Між іншим, Парубій оголосив, що ці два питання розділять.
Затримка з децентралізацією – лише на руку прихованим сепаратистам. Проект “територіальні громади” буде реалізовуватись і надалі. І на те є дві потужні для Москви причини.
Чергові “народні республіки” – чергові гібридні війни
По-перше, територіальні громади можуть самостійно утворювати органи місцевої влади як паралельні до існуючих. Бо ж Конституція каже, що джерелом влади в Україні є народ.
За допомогою паралельних органів влади, скажімо, діяла польська “Солідарність”, намагаючись повалити комуністичний режим.
Під час Революції гідності так намагалася діяти опозиція – проголошуючи Народні ради, котрі мали замінити місцеву владу.
В разі якогось чергового Майдану-5 чи серйозних заворушень у Києві медведчуківські громади без вагань проголосять себе владою в регіонах.
По-друге, територіальні громади мають право проводити референдуми. Якщо мова йде про справжні громади, то це чудова опція. Але ж псевдогромади Медведчука співпрацюють із путінськими партіями-прихильниками входження словянських народів у склад РФ.
А, отже, однією з тем референдумів буде входження територіальних громад до складу “Союзного Государства Россия” чи виходу з “держави-паразита” України.
І Російська Федерація пошле на підмогу черговим “народним республікам” гібридні війська.