— У небо відходить воїн-десантник — той, хто не раз підіймався в небо, хто бачив над собою відкритий купол, зрозуміє мене. Сьогодні на колісниці свого небесного покровителя він підіймається в небо останній раз — для того, щоб там залишитися, — сказав голова громадської організації «Військові капелани Волині» Михайло Бучак. Тож сьогодні живі можуть тільки молитися за героїв, щоб вони залишалися тут будувати Україну.
Дружина Маріса Камінського Яна на своїй сторінці в соціальні мережі оприлюднила зворушливе звернення, яке ми публікуємо з її дозволу.
«Дорогі друзі, хочу подякувати щиро вам за те, що ви розділили з нами цей біль, втрату прекрасної, світлої, щирої людини. Всі, хто був поруч, та ті, які молилися та тужили разом з нами, — я дякую вам, друзі, я знаю, як вас було багато, коли ми проводжали мого коханого чоловіка в останню путь. В очі не могла вам дивитись, адже очей від коханого не могла відірвати. Низький уклін, схиляю голову, моєму серцю немає покою, нікому в світі не бажаю пережити цей біль. Його неможливо виміряти.
Хочу вас щиро попросити заради пам’яті мого чоловіка помолитися за його дитя, яке під моїм серцем. Малюк тужить за татом і хоче жити.
Люди, цінуйте кожну прожиту мить. Біда ходить так близько. Нехай вас оберігає Бог. Робіть щасливими одне одного. адже ви не знаєте, можливо, будь-який вчинок може бути крайнім у вашому житті.
Ви знаєте, люди вік живуть і щастя не пізнають. З моїм коханим ми знайомі два роки, і я сміливо можу сказати, що ми пізнали щастя. Нехай моє з чоловіком сімейне життя було чотири місяці, нехай воно таке коротке, але це найсолодші роки мого життя, проведені разом з ним, але найпрекрасніше, що сталося з нами, це коли ми побралися, поєднали наші серця назавжди.
Ти ж знаєш, коханий, навіки твоя. Сьогодні ми востаннє цілувалися, і це найсолодший поцілунок за все моє життя. Цей цілунок назавжди залишиться на моїх губах. А моє волосся все ще так пахне тобою, коханий, — найкращий аромат у світі. Він не хотів від нас іти, але віддав своє життя за нас, щоб нарешті настав мир в нашій Україні.
Молю Бога, щоб ця війна, яка зруйнувала сотню доль, закінчилася, щоби батьки, брати, сестри та діти ніколи не ховали своїх хлопців.
Всім кричу: «Я не вдова! Я — кохана дружина героя, Камінського Маріса Айдиновича». Герої не вмирають».
