У вівторок у Міжнародному суді ООН в Гаазі, де розпочалося слухання у справі “Україна проти Росії”, судді заслуховували пояснення російської сторони.
Тим часом у розпорядженні “Європейської правди” опинилися документи, представлені росіянами в письмовому вигляді. Фоліант більше ніж на 600 сторінок був зареєстрований росіянами в секретаріаті суду наприкінці минулого тижня; саме на ці докази російські дипломати посилалися у своєму виступі.
Обмін люб’язностями
Як відомо, в даному судовому процесі Україна просить суд ООН притягнути РФ до відповідальності за порушення двох конвенцій – про боротьбу з фінансуванням тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації. Перша стосується дій Росії на Сході України, друга – переслідувань української та кримськотатарської спільнот у незаконно анексованому Криму.
Аргументи росіян на слуханнях заслуговують на окрему увагу, і ЄвроПравда вже наводила окремі найяскравіші заяви – зокрема, про те, що бойовики “знайшли зброю в шахтах”, а Росія непричетна до її постачань, а також про те, що постачання ЗРК “Бук” з Росії не порушує міжнародні конвенції.
При цьому захисники РФ звели до мінімуму захист з кримського питання і сконцентрувалися на Донбасі, присвятивши йому левову частку доповіді.
А представник РФ Роман Колодкін звинуватив Україну в тому, що вона заволоділа Кримом, не питаючи населення, і повідомив Суду ООН неправдиві дані про те, що кримчани не могли обрати, чи хочуть вони жити в незалежній Україні (хоча насправді на референдумі 1991 року і в Севастополі, і в АР Крим більшість висловилася на підтримку незалежності).
Та повернемося до 600-сторінкових пояснень РФ.
Представлені росіянами документи справді є цікавими – зокрема, там є копії листування МЗС РФ з українським дипвідомством у найгарячіші періоди конфлікту. Дипломатичні ноти цікаві й самі по собі, і своїм оформленням – приміром,
привертає увагу те, що українське МЗС спілкується з російськими колегами українською мовою (росіянам доводиться вивчати документи в “неофіційному перекладі”).
Ще тоді, 2014 року, Україна та РФ у дипломатичному листуванні звинувачували одна одну у брехні, а росіяни раз за разом заявляли, що претензії на їхню адресу є неправдивими. “Міністерство звертає увагу на неприпустимість використання в дипломатичному листуванні вигаданої інформації або необґрунтованих звинувачень”, – раз за разом повторюється в листах з РФ.
Та ми зосередимося на фінальній частині документа, де російська сторона подала візуальні докази – майже сотню фото з підписами, які мають ілюструвати “українські злочини”.
Розіп’ятий хлопчик, гаазька версія
Ще у вівторок вранці – перед тим, як росіяни офіційно представили свої аргументи, – віце-прем’єр з питань євроінтеграції Іванна Климпуш-Цинцадзе заявила, що чекає від Росії брехні та фейків під час процесу в Суді ООН.
“Чомусь видається, що це буде подібне на порцію “новин” зі “спутніка” та “рашатудей”, – припустила вона.
Чи писала вона це, вже знаючи про документи, подані росіянами, чи просто припустила – але попала в точку.
Вже в першому документі, на с. 562, подається лінк на змонтовану для російського телеефіру промову Петра Порошенка в Одесі в листопаді 2014 року.
Росіяни вирішили довести суду, що український президент погрожував влаштувати терор на Донбасі і завдяки цьому – виграти війну.
“У нас діти підуть до школи і дитячих садків, а в них вони будуть сидіти по підвалах. Ось так ми переможемо у війні”, – цитують Порошенка в російському МЗС. Та схоже, вони навіть не спробували пошукати оригінал промови, адже він є в інтернеті. Зокрема, на сайті StopFake. Адже цей монтаж виступу Порошенка здавна гуляв у мережі і є одним із прикладів російських фейків.
Насправді, як видно з повного тексту промови, Порошенко говорив не про погрози жителям окупованих територій, а про те, що місцеві бойовики вже зараз змушують їх жити в нелюдських умовах, позбавляючи майбутнього.
Суттєва відмінність, чи не так?
На наступній сторінці в якості ілюстрації подано фото школи, в якій ховаються люди. Ця школа на околицях Горлівки справді стала прихистком для місцевих мешканців, однак в цьому районі, що опинився на лінії конфлікту (а в 2014-му був в епіцентрі гарячих зіткнень), вже давно немає дітей, яких українські “карателі”, на думку російських ЗМІ, змушують сидіти у підвалах.
На окрему увагу заслуговує ще один фейк з числа “класичних”, який росіяни навели на стор. 566 свого фоліанта.
Росіяни звинуватили Україну в застосуванні забороненої хімічної зброї – фосфорних бомб.
Їх використання подане російським МЗС як зафіксований факт і навіть надано конкретний час та місце – 12 червня, Семенівка (поблизу Слов’янська).
Три роки тому російські ЗМІ справді повідомляли про використання фосфорних бомб Україною, але подальші події підтвердили, що це – відвертий фейк. Ані під владою бойовиків, ані згодом, після звільнення Слов’янська, не було жодних свідчень застосування фосфорних бомб – приміром, опіків у місцевих мешканців чи характерно випаленої землі.
Натомість було оприлюднене перехоплення розмови представника проросійських бойовиків Андрія Пургіна з невідомим співрозмовником в РФ, в якій бойовик визнав, що жодних ознак використання бомб немає. Ймовірно, на відео зафіксовані освітлювальні снаряди.
Згодом неодноразово поширювалася інформація про фосфорні бомби, але щоразу її спростовували.
Хто стріляв?
Окремий блок – неправдиві повідомлення про обстріли.
Приміром, росіяни надали інформацію про трагедію 22 січня 2015 року в Донецьку – мінометний обстріл зупинки громадського транспорту, внаслідок якого загинули, за різними даними, від 8 до 13 цивільних.
Однак цей обстріл, навпаки, є наочним прикладом терористичної діяльності контрольованих Росією бойовиків, він вівся з контрольованої бойовиками території. Відстань від місця трагедії до найближчих позицій ВСУ – близько 20 км, що вдвічі перевищує максимальну дальність мінометної стрільби.
За цим фактом порушено провадження за статтею “теракт”.
Донецькі ЗМІ, звісно ж, звинувачували в усьому саме українську армію.
Але для Суду ООН це навряд чи стане переконливим доказом.
Ще один приклад – обстріл Донецька 5 листопада 2014 року, коли снаряд потрапив на шкільний стадіон, вбивши двох дітей і поранивши кількох інших. Тут ситуація дещо складніша, оскільки місія ОБСЄ у своєму звіті зазначила, що снаряд прилетів з північно-західного напрямку, тобто з боку території, контрольованої Україною.
Однак численні розслідування ЗМІ, зроблені за зйомками російських журналістів (які, до слова, прибули на місце одразу після вибуху), а також детальні пояснення офіційного Києва доводять, що насправді обстріл вівся з Макіївки, контрольованої бойовиками.
Щодо більшості інших епізодів немає чітких доказів ані на користь однієї, ані на користь іншої сторони. Приміром, за підсумками обстрілу КПП сепаратистів в Оленівці 27 квітня 2016 року, де загинули п’ятеро людей, сторони обмінялися звинуваченнями, поклавши одна на одну відповідальність за трагічний інцидент.
А от на численні відео, на яких бойовики ведуть обстріл з житлових кварталів, намагаючись викликати вогонь у відповідь, росіяни так і не змогли відповісти конкретикою. У звіті надано лише два фото танків, які рухаються (а не ведуть вогонь!) вулицею Авдіївки. На одному з цих фото поруч із військовою технікою стоять автомобілі ОБСЄ.
В чому саме можуть переконати такі кадри, не зрозуміло, але представники РФ у вівторок у виступі наголосили, що ці кадри доводять ведення ВСУ боїв з житлового кварталу.
Поза тим, у російському фоліанті є й ті епізоди, які українській стороні доведеться пояснювати. Всі або майже всі вони стосуються подій перших місяців війни – як, приміром, авіаційний обстріл Луганської ОДА в червні 2014 року.
Все навколо хунти
Загалом російська сторона в Гаазі поставила задачу довести, що в Україні відбувся “переворот” та “громадянська війна”.
Директор правового департаменту МЗС РФ Роман Колодкін, що представляє РФ у судовому процесі, у вівторок кілька разів повторив тезу про “кривавий переворот”, “насильницький переворот” та “повалення влади” в Україні.
На цьому грунтуються всі пояснення росіян – мовляв, київська хунта призвела до того, що регіони України почали збройний опір Києву.
І саме тому велика частина візуальних доказів у томі, який має в розпорядженні ЄП, стосуються подій на Майдані взимку 2014 року.
Суддям пропонують подивитися на “коктейлі Молотова”, на беркутівця, який надає допомогу пораненому демонстранту (саме так, ми не жартуємо!), на напис “Смерть ворогам!” (її суть та походження росіянам, очевидно, невідомі).
Наскільки ці аргументи, а також фейкові повідомлення про події на Донбасі зможуть вплинути на думку суду – покаже час.
А “Європейська правда” і надалі буде уважно стежити за розвитком подій у Гаазі.
Автор: Сергій Сидоренко,
редактор “Європейської правди”
