В середині квітня 2017 року минає рік діяльності уряду прем’єр-міністра України Володимира Гройсмана. Нагадаємо, що Кабмін постановою Верховної ради отримав рік, так званого імунітету на проведення реформ, тобто парламент не міг розглядати питання про відсторонення від роботи уряду протягом одного року.
Натомість українці ж діяльність Кабінету міністрів під керівництвом Володимира Гройсмана вже оцінили негативно. Як показує дослідження соціологічної групи Рейтинг, 53% опитаних жителів України діяльності діючого прем’єр-міністра вважають незадовільною, ще 26 скоріше незадоволені його діяльністю і лише 2% опитаних вказали, що діяльністю прем’єр-міністра вони повністю задоволені. До слова, ще у червні 2016 року довіряли уряду Гройсмана 19% українців, а недовіряли – 29%.
Критично ставляться до діяльності уряду й деякі експерти. Так, доктор економічних наук, екс-міністр економіки, екс-віце-прем’єр-міністр України Володимир Лановий зазначає, що уряд Гройсмана остаточно зрадив державні інтереси, коли ухвалив перелік товарів, якими можна торгувати з терористами на окупованому Донбасі.
«Пора вже замислитися, що ви, хто біля корита та їх прислуга, йдете проти України, проти її народу і Конституції. Підніміть голову від годівниці, розплющіть очі, які засліплені знаками доларових купюр. Ви нам не потрібні. Без вас було б краще», – зазначив Володимир Лановий, коли коментував діяльність уряду під час блокади «торгівлі на крові».
А як діяльність уряду Володимира Гройсмана оцінюють інші експерти? Що важливого для України зробив діючий Кабінет Міністрів? Чи повинен уряд Гройсмана піти у відставку і чи проголосують за це нардепи? Про це кореспондент «Вголосу» запитав у народного депутата України, позафракційного Андрія Іллєнка, політичного аналітика Олександра Кочеткова, голови Комітету економістів України Андрія Новака, директора центру «Українські студії стратегічних досліджень» Юрія Сиротюка.
Минає рік «імунітету» уряду Володимира Гройсмана. Як ви оцінюєте його діяльність?
Андрій Новак: Сьогодні за результатами уже майже річної роботи уряду Володимира Гройсмана з економічної точки зору можна сказати лише одне: цей Кабінет міністрів не запропонував жодної економічної стратегії розвитку України. Цей уряд не здійснив жодних системних реформ: не було зроблено зовсім нічого – гривня падає, населення в Україні продовжує біднішати. Натомість уряд просто «пливе за течією».
Олександр Кочетков: На мій погляд, цей уряд за поганою традицією попередників, не виконав жодного зобов’язання, яке на себе брав. Причому уряд Гройсмана – це кричущий приклад повної бездіяльності.
Я маю інформацію із середини владних структур, що на неофіційному засіданні, так званої «стратегічної вісімки» (тіньова структура української влади, люди, які є найближчим оточенням президента та вирішують основні питання в державі) , аргументом за обрання Гроймана прем’єром було те, що він у Вінниці зробив важливі реформи, що він там був великим господарником. Основні надії, які покладалися на Гройсмана – це те, що він наведе порядок з фінансовими проблемами України, реформує житлово-комунальну та енергетичну галузі. Також Гройсман мав вирішити проблему щодо окупованих Росією територій України. Тобто «стратегічна вісімка» вірила, що Гройсман за цей рік імунітету зможе вирішити всі наболілі для України питання . При цьому йому дозволили взяти у свою команду всіх своїх друзів. Пригадуєте, як він, коли став прем’єр-міністром, одразу заявив: «я вам покажу, як керувати державою!». Але на жаль, так вийшло, що усі ці надії, покладені на Гройсмана, в тому числі і українським суспільством, втрачені.
Тобто жодних проривів, жодних економічних нововведень за цей рік його робити не було зреалізовано. Все пливе дуже повільно. Точно не так, як цього очікувало суспільство воюючої країни. А тому незадоволення діяльністю уряду Володимира Гройсмана є і серед населення, і серед народних депутатів України і навіть в Адміністрації президента.
Андрій Іллєнко: Й справді невдоволення є. Адже, на превеликий жаль, після Революції Гідності ми не побачили і не відчули жодних змін в державі. В Україні не відбулось найголовніше – зміна економічної системи. Так, змінилися обличчя, змінилася риторика, але суть та сама. І що в діяльності уряду Яценюка, що в діяльності уряду Гройсмана, ми бачимо продовження абсолютно тих самих тенденцій, які заклав ще уряд «попєреєдніків», тобто Азарова. Уряд Гройсмана залишається залежним від олігархату. Це після блокади «торгівлі на крові» стало очевидним фактом, що українська влада – президент, прем’єр-міністр, усі міністри на боці не українців, а олігархів. Цей уряд усі проблеми, які стосуються соціально-економічного сектору, вирішує саме коштом законослухняних громадян України, а не коштом своїх друзів-олігархів. В Україні збережені усі офшорні схеми, збережена монополізована система економіки. Під реформами в Україні цей уряд розуміє якісь скорочення витрат на соціальні програми, від чого страждають найнезахищеніші верстви населення. По суті політика уряду Володимира Гройсмана нічим не відрізняється від політики уряду Арсенія Яценюка та політики уряду втікача Миколи Азарова. А тому депутати, зокрема депутати-націоналісти не задоволені урядом Гройсмана. Бо його політична та економічна діяльність не принесла ні українцям, ні Україні жодної користі.
Юрій Сиротюк: Зараз минає імунітет діяльності цього уряду і ми розуміємо, що цей Кабмін став черговим розчаруванням серед українців . Адже він, як і парламент є непрацюючим. Адже не варто забувати, що в Україні є президентсько-парламентська форма правління. А тому діяльність уряду залежить від голосування парламентської коаліції. Але коаліції, як такої не існує, адже це не підтверджено ні юридично, ні фактично. Тобто ми не бачимо жодних документів, які б підтверджували список депутатів, що входять у цю коаліцію. А тому фактично, ми бачимо, що Парламент є бездіяльний та не виконує покладені на нього функції. І в таких умовах взаємозв’язок коаліції Верховної ради спільно з урядом працює дуже слабо.
Разом з тим об’єктивно оцінити діяльність Володимира Гроймана та його уряду дуже важко, бо усю недовіру та критику за дії влади перетягнув на себе президент Петро Порошенко. А тому цей уряд вийшов з-під удару народної критики. Якби не злочинна діяльність президента, цей уряд стикнувся б зі значно серйознішою критикою та невдоволенням.
В чому конкретно полягає бездіяльність уряду Гройсмана, який позиціонує себе, як «міцний господарник»?
Юрій Сиротюк: Давайте проаналізуємо, що декларував цей уряд, а що вийшло. На уряд покладені функції економічної діяльності, наповнення держбюджету та забезпечення соціальних прав громадян. І ті гасла, під якими до влади прийшов Гройсман, а це так звані гасла децентралізації, тобто збільшення інституційних і фінансових повноважень громад, не виконані. Гройсман казав, що як колишній міський голова-господарник покаже «як треба працювати», але насправді він показав, як не треба працювати. Так, урядом Гройсмана на місцеві громади було перекинуто усі обов’язки щодо освіти та медицини, але крім цього, місцеві громади так і не отримали необхідних повноважень. От на прикладі Києва: попри децентралізацію, в місті на рівні районних рад існує управління президента. Про яку тоді децентралізацію, об’єднані територіальні громади можна говорити на обласному рівні?
Також діючий прем’єр на початку своєї каденції обіцяв, що будуть здійснені інфраструктурні реформи, що вже за рік в Україні вдасться зробити дороги і так далі. Але ми бачимо, що попри піар діючого прем’єра, прийшла весна, а дороги знову зникли.
Далі – ми не бачимо росту економіки, який нам обіцяли. Натомість, ми бачимо, що наш прем’єр і надалі забезпечує інтереси олігархічних груп. В країні сформувався, так званий «консенсус олігархів». І сьогодні єдині, хто має вигоду від діяльності українського уряду – це олігархічні групи. В нашій країні вони є недоторкані, їм дане було право працювати з окупованими територіями. Внаслідок чого – одні багатіють, а решту населення України – стрімко біднішає.
В даному випадку, крім гучних заяв ми не бачимо реальних кроків по боротьбі з корупцією. Жодні злочинні схеми уряду Яценюка, про що неодноразово говорили експерти, не розслідуються. А тому, ми можемо припустити, що вони працюють і до сьогодні. Не вирішені також і ті питання, коли на високі посади ставлять чиновників-іноземців, які обіцяють якісь реформи, отримують при цьому величезні зарплати. Але, як ми спостерігаємо, ці чиновники фактично бездіяльні. Натомість, Гройсман повернув в діяльність українського уряду традиції радянських часів: наради, пафосні промови, привселюдне «вичитування» чиновників. Це провал.
Олександр Кочетков: Додам, що навіть з точки зору політичного аналітика, пропагандистська кампанія Гройсмана щодо діяльності уряду є слабкою. Постать Гройсмана та робота його уряду зараз є невиразною. Натомість прем’єр-міністр демонструє безліч амбіцій. Проте реально це виглядає так, що він замість займатись реформами, демонструє інтерес до перерозподілу сфер впливу в Україні та налагодження контрабандних фінансових потоків. Тобто про річницю діяльності уряду Гройсмана можна сказати, що все відбувається, як завжди, тільки на цей раз – гірше.
Але саме Гройсман підвищив мінімальну заробітну плату українцям до 3200 грн. Хіба це не перемога цього уряду?
Андрій Новак: Й справді, єдина ініціатива, завдяки чому запам’ятається Гройсман – це підвищення мінімальної зарплати до 3200, але і це закінчилось для діючого Кабміну повним фіаско. Адже відбулась ще більша тінізація трудових відносин між роботодавцем та найманим працівником та чергове підвищення цін на товари та послуги. А тому з точки зору економіста, я погоджуюся з тим, що цей уряд взагалі нічого не зробив. Він просто продовжив роботу уряду Яценюка, не запропонувавши ніяких ефективних реформ.
Після звіту у Верховній Раді які шанси, що уряд Гройсмана відправлять у відставку?
Олександр Кочетков: Чи залишиться Гройсман прем’єр-міністром України після того, як мине його річний імунітет? Думаю, тут все 50 на 50. Якби у президента була така кандидатура на пост прем’єр-міністра, яка б його влаштовувала – Гройсмана б позбавили крісла керівника уряду у квітні. Проте, на жаль, єдина кандидатура, яка влаштовує президента і може пройти голосування у цій Верховній Раді – це Олександр Турчинов. Але я маю інформація, що Турчинов не хоче бути прем’єром. Також ще є Луценко, але він не має шансів пройти голосування у Парламенті. В подальшому майбутнє уряду Гройсмана залежатиме від політичних домовленостей. А тому, знайдуть нового прем’єр-міністра – Гройсмана у квітні відправлять у відставку, а ні – то він залишиться і надалі на своїй посаді.
Що ж робити з цим урядом в такому випадку?
Андрій Іллєнко: Потрібно змінювати саму політичну систему. Однак добитися позитивних для українців змін у цьому Парламенті чи з цим президентом нереально. А тому до проблеми бездіяльності уряду Гройсмана потрібно підходити комплексно: змінювати усю владну верхівку та політичну систему. І тоді ми зможемо отримати яновий формат влади, яка працюватиме на українців, а не на олігархів.
Юрій Сиротюк: Уряд Гройсмана, як і Парламент є непрацюючим. А тому я погоджуюсь, що тільки перевибори Парламенту та нова коаліція зможуть оживити економічну діяльність уряду
