В 1938 році в Україні було прийнято постанову про обов’язкове вивчення російської мови у всіх школах. В сучасній Україні воно скасоване, але дітям і досі нав’язують мову окупанта.
В 1938 році українських дітей в примусовому порядку “підсадили” на мову держави, яка вкотре окупувала їхню рідну країну.
Через 79 років, коли Росія – знову окупант, російська мова в українських школах так і лунає. Химерні закони, недбайливі, ліниві та вперті директори, батьки-ватники та батьки, які бояться, що без російської мови їхні діти виростуть невігласами, фактично сприяють подальшій окупації своєї країни.
За минулорічними даними, в Україні російську мову вивчають як навчальну дисципліну 960 425 учнів, і факультативно або в гуртках – 81 994 учнів. У 2015/2016 навчальному році в Україні було 614 шкіл з навчанням російською мовою. Для порівняння, в 2014/2015 функціонувала 621 школа з навчанням російською мовою, як предмет російську вивчали 1 023 797 школярів, факультативно або в гуртках – 111 506 осіб. Як бачите, кількість “росіян” зменшується, але дуже повільно.
За даними блогера Станіслава Свідлова, серед іноземних мов, що їх вивчають українські діти, російська стоїть на другому місці – її вивчають 37,68% учнів (на першому – англійська, на третьому – німецька)
В Міністерстві освіти і науки України Depo.ua повідомили, що російська мова в українських школах не є обов’язковою дисципліною – її наявність у варіативній частині шкільної програми залежить від регіону (адже вона є мовою нацменшини), регіональний відділ освіти отримує від батьків прохання створити умови для вивчення російської чи, наприклад, прибрати її з програми, замінивши на іншу дисципліну.
Наголосимо ще раз – вивчення російської мови в українських школах де-юре не є обов’язковим. А де-факто?
УКРАЇНЦЯМ ПРОДОВЖУЮТЬ НАВ’ЯЗУВАТИ РОСІЙСЬКУ МОВУ
Такої думки дотримується відома мовна активістка, дитяча письменниця Лариса Ніцой – рік тому її допис на “Фейсбуці” під заголовком “Моя дитина не вивчатиме російської мови” зібрав тисячі коментарів та репостів. Лариса добилася того, щоб її син вивчав замість російської іншу мову, яка, на думку родини, більше йому згодиться. А російську, мовляв, і так розумітиме – вона лунає звідусіль.
Тоді батьки, які також захотіли замість російської щось більш корисне для своїх дітей, завалили спочатку Ларису питаннями, а потім районні департаменти освіти листами із вимогою замінити російську мову іншою дисципліною. Хтось переміг, хтось відступився під натиском батьківського комітету (коли в класі тільки одна дитина не хоче вивчати російської, в 90% випадків її думку ніхто не візьме до уваги).
Але, за великим рахунком, віз і нині там – за даними пані Лариси “директори багатьох шкіл маніпулюють батьками і запроваджують в школах обманним шляхом російську мову”.
“Вони сповна використовують створені Вами благодатні для запровадження російської мови умови, оскільки Ви розробили для них навчальні плани з навчанням мови меншини, навчальні плани з вивченням мови меншини, варіативну складову (мову меншини), профільний предмет (мову меншини), надали директорам можливість самостійно кожного року обирати навчальний предмет (мову меншини) – російську мову – однак кожного року ви, високопосадовці, забуваєте направити в школи листа з поясненнями, що нав’язування мови меншини українцям – неприпустимі, – пише вона у відкритому листі міністру освіти й науки України Лілії Гриневич та інших освітян. – Також Ви щороку забуваєте пояснити, як саме проводити опитування серед батьків та брати у них згоду на навчання/вивчення мови меншини особливо в частині варіативної складової. Саме тут відбуваються основні маніпуляції. Адже адміністрація школи на вибір батьків повинна запропонувати список з переліком предметів, з якого батьки могли б вибрати потрібний для дитини предмет. Натомість директори пропонують батькам замість переліку предметів 1) опитувальник “за чи проти вони російської мови”. Або ж 2) просто роздають друковані заяви з начебто батьківським проханням вивчати російську мову. Директори свідомо замовчують, що є варіанти вибору між різними предметами, а не тільки – вчити-не вчити російську“.
Тобто, директори шкіл забувають повідомити батьків, що є уроки, про які вони мусять з ними радитись. Програми всіх шкіл складаються з варіативної та інваріантної складової, предмети варіативної складової школа обирає після узгодження з батьками, але останні про це, часто, навіть не чули.
В інтерв’ю Depo.ua Ніцой пояснює, що “такі маніпуляції переважно здійснюються в угоду деяким вчителям, які за 26 років не спромоглися перекваліфікуватися на інші дисципліни і цих учителів треба якось працевлаштувати за рахунок українських дітей і батьків, а також в угоду українофобським переконанням деяких директорів або ж їхній нездатності забезпечити роками дітей у школі фахівцем потрібного предмету”.
Крім цього, коли за Табачника прийняли закон, що в школах обов’язкові дві іноземні мови, в багатьох школах замість другої іноземної мови ввели російську як іноземну.
Насильницьке викладання російської підтверджують і опитані батьки.
Дійсно, в багатьох школах України російської мови нема і її навіть в якості факультативу не пропонують. Але далеко не у всіх, і там, де російську таки викладають, часто це робиться з ігноруванням думки батьків.
В одному випадку (наприклад, київські школи № 52 і 54, зі слів батьків) російську ввели і нічиєї думки не питали. Чи поставили перед фактом, що вона почнеться з 5 класу.
В іншому – батьки намагалися скасувати цю дисципліну, але їх “проігнорили”. На таких батьків або напускається увесь батьківський комітет (мовляв, всі за а ви проти), або їх, коли вони в меншині, просто не слухають.
“В школі вивчають з другого класу, просто поставили перед фактом. Ми єдині, хто написав відмову. Нічим не замінили, я давала йому завдання з малювання і він малював або ж читав книжки. В цьому році у батьків збирали згоду на вивчення російської мови у наступному навчальному році. І знову всі, окрім мене, згодні вчити. І перший аргумент – щоб грамотно писала повідомлення у вайбері”, – розповідає киянка Світлана Харлай.
Заради справедливості, є й ті батьки (в тому числі україномовні), які вважають російську для своїх дітей корисною – мовляв, це розповсюджена в Україні мова і культурна людина має вміти грамотно нею писати і спілкуватися. В житті стане у нагоді.
ОДИН В ПОЛІ – ВОЇН. ЯК ПОЗБАВИТИСЯ УРОКІВ РОСІЙСЬКОЇ
Те, що позбавитися уроків російської дуже важко, коли ти проти неї один на увесь клас підтверджують і в міністерстві. Кажуть – “це все дуже індивідуально”, що виглядає як натяк розбиратися самотужки.
І ви дійсно можете з цим розібратися. По-перше, радить Лариса Ніцой, пам’ятайте, що ваша дитина має законне право не вивчати російської. Російська мова є варіативною дисципліною, так само як танці, християнська етика, логіка, українознавство. Варіантну складову затверджує школа тільки за погодженням з батьками. Якщо із вами не погодили – це незаконно. Якщо при опитуванні вам не представили інших дисциплін на вибір, крім російської мови це також незаконно. Ви маєте обирати із списку.
Якщо ви хочете замість російської вчити, наприклад, польську, відмовки директора “у мене немає такого фахівця” то лише відмовки – є норма, за якою в разі коли 5 дітей у міській школі чи 7 у сільській бажають вивчати якійсь додатковий предмет, керівництво школи зобов’язане внести цей предмет у план школи.
Відмовки директора, що все вже затверджено відділом освіти – також відмовки. По-перше – він порушив права вашої дитини, коли не погодив із вами дисципліну цього року (посніть, що ви можете звернутися безпосередньо у відділ освіти, а там вже накажуть директору вирішити ситуацію), по-друге – відділ освіти справді кожного року наново затверджує те, що приносить директор, погодивши з вами. Затверджувати згори, нав’язувати, не погодивши з батьками – незаконно.
Керуючись цим знаннями, ви можете скористатися порадами в боротьбі за щастя вчити замість російської інший предмет:
1. Попросіть директора поміняти російську на інший предмет, пояснивши директору, що інший предмет або потрібніший вашим дітям, або що вивчення російської в нинішніх умовах суперечить вашим світоглядним переконанням тощо.
2. Зберіть класні збори і поговоріть на цю тему. Навіть якщо вас мало, не опускайте руки. Добивайтеся, щоб клас поділили на групи. Одна група (якщо хочуть) вивчатиме російську, друга група навіть мала – інший предмет.
3. Якщо директор скаже, що фахівця з обраного Вами предмету в школі немає, погодьтеся замість російської на додатковий урок математики, мови, малювання – тих фахівців, які в школі є. А навесні (щоб не було відмовок, що пізно) знову поставте перед директором завдання за літо знайти потрібного фахівця.
4. Якщо тільки ви в класі не хочете вивчати російську, можна домовитися, щоб дитина займалася з одного предмету за індивідуальним планом. Увесь клас вчить російську, а ваша дитина отримує індивідуально додаткові завдання (наприклад, з історії) і опрацьовує їх удома самостійно.
“Можливість вивчення цього примусового факультативу я отримала лише після виходу низки сюжетів на каналах і офіційного звернення. Дитині не надали інших предметів, просто переробили розклад, зробивши російську останнім уроком, з якого дитина йшла додому. Вчитель, весь клас діти і їх батьки не розуміли як це – відмовились від такого важливого уроку”, – розповідає киянка Наталя Мельничук.
5. Щоб не нашкодити власній дитині, адже принциповими всі захоплюються, але ніхто не любить, добивайтеся свого ввічливо, м’яко, але наполегливо. Якщо на дитину розсердиться директор – це ще не значить, що сердитимуться всі вчителі. Будьте доброзичливі. За тему скоро забудуть, а от скандальних батьків запам’ятають надовго. Педалюйте тему патріотизму. Наголошуйте, що не маєте нічого поганого проти вчителя, але настрої у вашій родині такі, що дитину ображатиме примусове вивчання мови агресора.
Українська мова за часи існування пережила більше 50 утисків та заборон від російської влади та інших окупаційних режимів. Наразі так складається, що необов’язкова російська – мова національної меншини, яку, типу, треба захищати, перетворюється на мову, від якої неймовірно важко захиститися. Це також різновид заборони – гібридної, як і війна, що зараз веде Росія проти України. Якщо вважаєте, що російська мова вашій дитині потрібна – ваше право. Ми живемо в демократичному суспільстві.
Але якщо ні – не дозволяйте гаяти дорогоцінний час ваших дітей.
