Перемога Макрона стала своєрідним маркером переходу Франції та Європи до нового етапу розвитку. Політик, якому зараз 39 років, не лише наймолодший в історії П’ятої республіки президент.
Він також перший, хто не представляє одну з двох провідних політичних партій – консерваторів або ж соціалістів. А чотири роки тому він взагалі був невідомий більшості французів.
Під час передвиборчих перегонів Макрона звинувачували в тому, що він маріонетка Ротшильдів, яка мріє відкрити кордони мігрантам та віддати Францію на поталу глобалістам. Ще у листопаді 2016 року Макрона в ЗМІ називали кандидатом-аутсайдром. Але його вражаючий результат на виборах свідчить, що 20 мільйонів французів йому повірили й покладають на політика великі надії.
Елітний хлопчик
Дитинство Еммануеля Макрона пройшло в його рідному місті Ам’єн. Він був найстаршою дитиною в сім’ї лікарів – його батько невролог, а мати – педіатр. Їхній приватний будинок розташовувався у передмісті поблизу тенісного клубу.
Як пише журналістка The Guardian Анжеліка Крісафіс, дитинство в Ам’єні, місті у північній Пікардії, де домінують готичні собори, було далеким від фабрик з червоної цегли і однотипних будиночків робочих кварталів.
Але хлопець мав прихисток у своєї бабусі Манетт, яка працювала директором школи й була за переконаннями соціалістом-реформатором. Саме вона вплинула на політичні уподобання молодого Макрона, переконаний біограф політика письменник Франсуа-Ксав’єр Бурма.
Мати Манетт була неграмотна і освіта стала нав’язливою ідеєю сім’ї Макронів. Онук приходив до бабусі після школи та на вихідні й годинами читав їй вголос.
“Після школи ми пили гарячий шоколад і слухали Шопена”, – пригадував згодом сам Макрон.
Він навчався у приватній школі й був відмінником, мав відзнаки за гру на піаніно та участь в шкільному театрі. Як пише Крісафіс, хлопець надавав перевагу спілкуванню з вчителями.
Кохана вчителька
Коли Макрону було 15 років він закохався у свою вчительку французької літератури та латини Бріджит Троньо, яка керувала театром. Їй було 40 років, вона була одружена з Анрі-Луї Озері і мала трьох дітей. Середній син Лоуренс був однолітком Еммаунеля, а старший Себастіан – на два роки старший. Наймолодшій доньці Тіффані зараз 33 роки.
Коли про роман учня з вчителькою стало відомо, батьки Макрона відправили його завершувати навчання у Париж, в престижному ліцеї Генріха IV. Залишаючи Ам’єн хлопець пообіцяв коханій повернутися й одружитися з нею. Він дотримав слова.
Перший чоловік Бріджит Тріньо, як згодом і Макрон, був банкіром, пише Le Journal des Femmes. Озері покинув вчительку невдовзі після того, як стало відомо про її роман. Щоправда офіційно розлучилася пара лише в 2006 році. За рік Бріджит і Еммануель офіційно побралися.
Різниця між президентом Франції та першою леді складає 24 роки. У Бріджит Макрон уже семеро онуків, що не дивно, адже їй вже 64 роки.
Опоненти Макрона люблять згадувати цей факт: мовляв, любить літніх жінок, буде слухняним цуциком Ангели Меркель. Але якщо бути чесним, то любовні інтриги для французьких лідерів – справа звична.
Ніколя Саркозі був одружений тричі. Його остання дружина Карла Бруні молодша на 13 років. Франсуа Олланд під час президентства став героєм жовтої преси через роман з акторкою Жюлі Гайє, молодшою за нього на 18 років.
Шлях молодого протеже
Макрон зробив успішну кар’єру на державній службі, а згодом і в банківській сфері. Окрім власних талантів, йому щастило на талановитих начальників, які допомагали юному даруванню просуватися вперед.
За першою освітою Макрон – філософ, знавець Гегеля та Маккіавелі. Та доступ у вищі сфери політичного життя він отримав після навчання в Національній школі адміністрації – заснованій генералом Де Голлем держустанові, яку називають фабрикою з виробництва французької еліти. Практику Макрон проходив на службі в посольстві Франції у Лагосі – столиці Нігерії.
Йшов 2002 рік і перебуваючи в Африці Макрон спостерігав, як він сам це назвав, “визначальний політичний момент мого покоління”. Це був вихід радикально-правого лідера “Національного фронту” Жан-Марі Ле Пена в другий тур президентських виборів. За словами майбутнього політика, він зрозумів: якщо провідні політичні партії радикально не зміняться, крайні праві будуть все більше наближатися до влади.
Після завершення навчання Макрон отримав роботу в Генеральній інспекції з фінансів – структурі при Мінекономіки, яка наглядала за обов’язковими відрахуваннями в бюджет та їхнім розподілом.
У 2006 році Макрон на короткий час вступив до Соціалістичної партії. З того часу він не поновлював членство і сьогодні заявляє, що він не соціаліст. Хоча він і досі не цурається лівих поглядів.
У 2007 році, коли президентом став суперник соціалістів правий консерватор Ніколя Саркозі, Макрон потрапив у так звану комісію Атталі. Вона отримала завдання напрацювати рекомендації для прискорення розвитку економіки. Жак Атталі – провідний французький економіст і саме він вважається патроном і вчителем Макрона в галузі економіки.
Банкір і міністр
Після завершення роботи в комісії Атталі Макрон два роки працював інвестиційним банкіром у банку Ротшильдів (Rothschild & Cie Banque). Його робота полягала в мистецтві укладати угоди. У 2015 році в інтерв’ю для The Wall Street Journal він сказав, що це була “свого роду проституція”. “Робота полягала у зваблюванні”, – пояснив він.
Його найбільш вдалою угодою було придбання компанією Nestle виробництва дитячого харчування Pfizer за $11,8 млрд. Макрон заробив на ній 2,8 млн євро.
У той самий час він був неофіційним радником Франсуа Олланда та відстоював пробізнесову лінію, пише Крісафіс. Згодом Макрон отримав офіційну посаду – заступника начальника президентської адміністрації. Але швидко прийшло розчарування – Олланд, на думку Макрона, не демонстрував достатньої прихильності до ліберальних реформ. У 2014 році він звільнився і почав подумувати запустити власний стартап.
Макрон міністр економіки та Франсуа Олланд. Фото: AP
“Він катався на велосипеді біля своєї грандіозної вілли в Ле Туке, коли отримав несподіваний дзвінок від Олланда, який запросив його попрацювати міністром економіки”, – пише Крісафіс.
Макрон погодився і підготував цілий пакет законопроектів, які мали на меті прискорити розвиток економіки. Після тривалих дискусій та перемовин у парламенті здавалося, що все добре, але уряд вирішив діяти інакше. Пакет реформ таки проштовхнули, але через процедуру, яка не потребувала голосування і застосовувалася до цього вкрай рідко
Макрон був сильно розчарований – на його думку, це свідчило про небажання і неготовність уряду до змін. “Він був уражений. Саме тоді він почав думати про політичний рух та можливість побудувати нові політичні пропозиції”, – пригадує друг Макрона, економіст Марк Фераччі.
У серпні 2015 року майбутній президент пішов у відставку та оголосив себе незалежним політиком. Як виявилося, це був вдалий крок.
Espreso.tv
