Російське військове вторгнення до Європи малоймовірне, але Москва може використовувати для дестабілізації регіону інструменти гібридної війни, які вона застосовує проти України. В особливій зоні ризику – балтійські країни, держави Центральної і Південної Європи, а також Балкани. Про це йдеться в редакційній статті американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor, текст якої переклав та опублікував “Апостроф”.
Найсильніше тінь великої держави тяжіє над її сусідами. Але, як пише Stratfor, це не означає, що інші держави не відчувають її присутності. Країни європейської периферії – в Балтії, на Балканах, в Центральній та Південній Європі – гостро усвідомлюють сучасну реальність. Вони в зоні ризику, оскільки Росія прагне запобігти розширенню НАТО та ЄС, а також посіяти розбрат між ними – в першу чергу, в питанні санкцій та посилення обороноздатності.
На відміну від держав на “задньому дворі” Росії, у країн європейської периферії мало підстав боятися звичайної військової агресії Москви. І хоча російське вторгнення до регіону виключити не можна, воно малоймовірне, оскільки ці країни є членами НАТО (балтійські) або знаходяться далеко від Росії (балканські), або ж те й інше (Центральна та Південна Європа). Проте війська – не єдиний інструмент в арсеналі Росії. І деякі тактики гібридної війни, включаючи політичні маніпуляції, каральні енергетичні та економічні заходи, кібератаки, диверсійні, пропагандистські та дезінформаційні кампанії, становлять особливу загрозу для держав на краю Європи.
Країни Балтії: ведення психологічної війни
Серед держав із другого ешелону гібридних бойових цілей Росії балтійські країни виявилися найбільш уразливими перед методами Москви. Це пояснюється, зокрема, численними етнічними російськими громадами, на які припадає 24% населення Естонії, 27% – Латвії, і 6% – Литви. Політичні партії, які обслуговують ці сегменти суспільства, досягли значних результатів на парламентських виборах у своїх країнах, надавши Москві певний рівень впливу на їхні уряди.
Тим не менш популярність проросійських партій всередині етнічних російських громад обмежена. Підтримка членства країн регіону в ЄС та НАТО серед населення ускладнила для Москви створення розколу між балтійськими державами та Заходом або ж розпалювання широкомасштабних заворушень, як це було на Сході України (у 2014 році, – “Апостроф”). Замість цього, вказують американські аналітики, Кремль вдався до інших засобів підриву влади, наприклад, до скорочення експорту енергоносіїв. У 2006 році Росія припинила поставки нафти до Литви і призначила країнам Балтії найвищі ціни на природний газ у Європі. Вісім років опісля, у відповідь на підтримку країнами регіону санкцій проти Росії за її роль в українському конфлікті, Москва наклала обмеження на імпорт сільськогосподарської продукції з країн Балтії.
Поряд з цими економічними заходами Кремль вів агресивну кіберінформаційну війну проти країн Балтії. У 2007 році російські хакери почали масові кібератаки проти банків, міністерств та парламенту Естонії. Сподіваючись дискредитувати НАТО, Москва також поширила в лютому неправдиву інформацію про те, що німецькі солдати, дислоковані в Литві, зґвалтували дівчинку-підлітка. Повідомлення на новинному сайті Vesti.lv наголошувало, що армія Канади нібито сформована з солдатів-гомосексуалів, що її контингенту в Латвії не можна довіряти. Такими історіями Росія намагається підірвати довіру громадян балтійських країн до Західного альянсу, а сама в цей час нарощує військову присутність поблизу їхніх кордонів.
Центральна і Південна Європа: розділити континент
Хоча в країнах Центральної та Південної Європи немає значних етнічних російських громад, їх відстань від Росії, на думку фахівців Stratfor, дає Москві можливості для політичного маневру в межах їх кордонів. Більшість із цих країн значною мірою залежать від російської енергетики та не мають територіальних спорів з Росією, що приглушує будь тривоги щодо відкритого вторгнення військ Кремля. За винятком Польщі (межує з Калінінградським ексклавом) і Румунії (яка конкурує з Росією за вплив у Молдові), країни Центральної та Південної Європи, як правило, дотримуються прагматичної позиції у відносинах з Москвою.
РФ, у свою чергу, намагається використовувати практичність цих держав, щоб розколоти членів ЄС щодо різних питань, в тому числі санкцій проти Росії. Обіцянками збудувати “Південний потік” і “Північний потік-2” Кремль намагався показати, що у нього все ще є союзники на континенті, додатково до отриманої підтримки дружніх урядів Угорщини, Греції та Італії, які закликали до зняття санкцій проти Росії. Однак ці заклики залишилися без відповіді, тому що Сполучені Штати та Німеччина продовжують чинити тиск на континентальний блок, щоб зберегти єдиний фронт проти Росії.
На думку експертів американської компанії, це може бути непросто: Москва підтримує євроскептичні і праві організації у Центральній та Південній Європі. Такі партії, як “Рух п’яти зірок” в Італії, “Йоббік” в Угорщині, “Зміна” в Польщі, намагаються змінити статус-кво в питанні західних інститутів. І Росія охоче заохочує їх дії, незалежно від того, приходять ці партії до влади чи ні. Між тим Москва продовжує здійснювати кібератаки проти “недружніх режимів” у регіоні – нещодавно удару було завдано по міністерству закордонних справ Польщі. Крім того, десятки проросійських видань випускають пропагандистські матеріали, звинувачуючи США у сирійській громадянській війни і європейській кризі біженців.
Балкани: батіг і пряник
Балкани є для Росії гарною можливістю поглибити лінії розлому на Заході. У відносинах з деякими державами на зразок Сербії Москва використовує дружній підхід, надаючи пільги, економічну допомогу та знижки на енергоносії. З Белградом Москва навіть встановила більш тісне військове співробітництво, поставляючи зброю і створивши спільний “гуманітарний центр”, який багато хто вважає форпостом для російських шпигунів. Кремль планує побудувати аналогічний центр в Республіці Сербській, що знаходиться у складі Боснії і Герцеговини.
Відносини Росії з членами ЄС і НАТО на Балканах або державами, які прагнуть ними стати, не такі дружні, констатує Stratfor. Перш ніж Чорногорія в минулому році завершила свій вступ до НАТО, Росія спланувала і підтримала (невдалий, – “Апостроф”) переворот проти уряду в Подгориці, намагаючись реалізувати останню спробу зриву процесу інтеграції. Також Москва мовчки підтримує антиалбанський рух в Македонії – ще одній країны, яка сподівається на членство в НАТО.
