До порядку денного Верховної Ради України ,21 червня 2018 року з третьої спроби (перша – 13 липня 2017 року, друга – 19 червня 2018 року) був унесений, законопроект №6688( про блокування інформаційних ресурсів за рішенням суду або у позасудовому порядку ) .
Цей законопроект , про дозвіл блокувати інформаційні портали за розміщення “заборонених даних” – неприйнятний, адже руйнує засади політичної свободи та демократії. Про це говориться у спільній заяві Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи.
Законопроект спрямований на законодавче впорядкування питання протидії кіберзлочинності, зокрема, технологічному тероризму та терористичним актам у формі кібератаки.В ньому пропонується розширити поняття технологічного тероризму, додавши у його визначення таку характеристику злочинів: “…та/або спрямовані на порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, на здійснення впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об’єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста)”.
“Ми стверджуємо, що законопроект порушує свободу вираження поглядів, яка гарантується статтею 34 Конституції України та статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, й інші міжнародні стандарти прав людини та вимагаємо його відхилення парламентом”,-йдеться в заяві.
Законопроект, на думку правозахисних організацій , є неприйнятним, оскільки він руйнує засади політичної свободи та демократії. Під наведене визначення технологічного тероризму підпадає будь-яка дискусія щодо рішень суб’єктів владних повноважень з метою впливу на такі рішення, якщо вона відбувається із використанням мережі Інтернет. Проте залучення суспільства до процесу прийняття рішень суб’єктами владних повноважень є суттю демократичної держави, яке забезпечується через свободу вираження поглядів. Оскільки поширення інформації про рішення, дії (бездіяльності) суб’єктів владних повноважень з метою привернення уваги суспільства до подій, які впливають на життя людей та їх добробут, є обов’язком медіа, запропоновані положення законопроекту підривають саму суть свободи вираження поглядів, заперечують її як таку.
Уточнюється, що фактично на розсуд слідчого, прокурора або судді покладено вирішувати, чи є певна інформація забороненою чи ні. Згідно з пропонованими змінами, тимчасове блокування (обмеження) доступу до визначеного (ідентифікованого) інформаційного ресурсу (сервісу) може бути скасовано ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого, якщо в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.
Також, максимальний строк блокування при цьому не обумовлюється. Тому процесуальне право на оскарження застосування тимчасового блокування (обмеження) доступу власником та/або розпорядником ресурсу, а так само і будь-яких третіх осіб, зокрема і операторів, провайдерів телекомунікацій виглядає ілюзорним.
“Таким чином, відкривається простір для безконтрольної сваволі з боку державних органів. Як видається, проект фактично ініціює введення в мережі Інтернет державної цензури, яка не буде підконтрольна і відповідальна перед громадськістю”, – йдеться у заяві.
Повідомляється, що швидше за все така цензура здійснюватиметься коштом як раз самих громадян, адже ріст видатків операторів і провайдерів телекомунікацій призведе до компенсації їх через збільшення тарифів для користувачів.
Підкреслюється, що держава може застосовувати обмеження свободи Інтернету, враховуючи збройний конфлікт з РФ та дії держави-агресора. Але ці обмеження мають бути пропорційними, а не копіювати форми і методи авторитарної та патерналістської російської держави та нагадувати роботу сокирою замість скальпеля.
