Питання необхідності створення Міністерства у справах ветеранів постає протягом майже усього періоду російської збройної агресії. Про це неодноразово заявляв Президент Петро Порошенко, а голова профільного парламентського комітету Олександр Третяков навіть погрожував виходом із коаліції у разі затягування з ухваленням цього рішення.
Юрій Лагутов , Директор Центру суспільного розвитку «ІНТЕР-АКЦІЯ», для LB.ua
Зарадити справі була покликана спеціальна постанова «Про звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо створення Міністерства України у справах ветеранів – центрального органу виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни», прийнята ще 27 лютого 2018 року.
22 березня 2018 року на Урядовому порталі було відрапортовано, що на виконання цієї постанови нарешті розпочинається створення Міністерства у справах ветеранів на базі Державної служби у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції. За планом процес мав тривати лише один місяць. Сьогодні, говорячи словами незабороненого поета, «стоял ноябрь уж у двора», проте сотні тисяч представників героїчних поколінь українців, які зі зброєю в руках виборювали нашу незалежність та захищають її нині, досі не мають ефективної системи соціального захисту і медичного забезпечення.
Люди також вимагають належного залучення українських патріотів до реального державотворення. Але що ж зміниться на краще для самих ветеранів, коли ними опікуватиметься нове Міністерство? Перш за все, у ветеранів з’явиться свій безпосередній «голос» в Уряді. Нинішня Державна служба підпорядковується Міністерству соціальної політики, яке повсякчас надто зайняте субсидіями, трудовими пенсіями, виплатами внутрішньо переміщеним особам та іншими подібними клопотами, а тому ветеранські справи там не є пріоритетними.
Наприклад, розроблений Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції проект постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання визнання осіб учасниками підпільно-партизанської визвольної боротьби в Україні у ХХ столітті», яким, зокрема, визначаються перспективи соціального захисту для вояків Української повстанської армії (УПА), місяцями «маринується» у відомстві пана Реви. Отже, міністерський статус дозволить напряму виносити ветеранські питання на розгляд Кабінету Міністрів України.
Передбачається, що нове Міністерство дбатиме про ветеранів збройної боротьби усіх поколінь – періоду Другої світової війни, часів протистояння комуністичному тоталітарному режиму СРСР, теперішньої операції на Донбасі. Окрему увагу буде приділено постраждалим під час Революції Гідності та звільненим із полону на тимчасово окупованих територіях і в Росії.
Недофінансовані нині бюджетні програми психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, забезпечення санаторно-курортним лікуванням людей, які боронять державний суверенітет і територіальну цілісність України, більше не будуть «бідними родичами», а дійсно стануть найважливішим соціальним обов’язком. Також має бути кардинально поліпшене становище звільнених у запас чи відставку кадрових військовослужбовців у частині пенсійного забезпечення.
А тепер давайте разом поміркуємо над тим, хто ж винен у тому, що терміни утворення Міністерства ветеранів, встановлені Урядом, ним же й зірвані? Відповідь дає Закон України «Про центральні органи виконавчої влади», де чітко вказано: «Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем’єр-міністра України». При цьому державна реєстрація міністерства як юридичної особи здійснюється у триденний строк з дня набрання чинності постанови Верховної Ради України про призначення міністра.
Законом України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що члени Кабінету Міністрів України, крім Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України, призначаються на посаду Верховною Радою України за поданням Прем’єр-міністра України. Станом на даний час ні урядового рішення про утворення Міністерства ветеранів, ні внесення конкретної кандидатури для призначання Міністром немає.
Отже, законодавство чітко визначає суб’єктом ініціювання усіх необхідних кроків особу Прем’єр-міністра України. Але звинувачувати в зумисній бездіяльності персонально Володимира Гройсмана було б не зовсім справедливо. В умовах коаліційної парламентської моделі та квотного представництва в Уряді він змушений балансувати між апетитами Блоку Петра Порошенка та «Народного Фронту», які, схоже, безнадійно загрузли у кадрових суперечках довкола фігури майбутнього Міністра ветеранів.
Тому, якщо керівник Уряду і надалі не виявлятиме рішучості щодо припинення цих політичних ігрищ на «вибухонебезпечній» темі, крайнім виявиться саме він за вищевикладеними формальними ознаками. І ми не здивуємося, коли завтра ветеранська спільнота штурмуватиме саме будівлю Кабінету Міністрів України, вимагаючи «свого» Міністерства.
На наш погляд, виходом із патової ситуації має стати принципова особиста позиція Володимира Гройсмана. Невідкладне ухвалення рішення про створення Міністерства у справах ветеранів з одночасним поданням до Верховної Ради України тієї кандидатури, яку визначить під власну відповідальність сам Прем’єр-міністр, буде не лише сигналом для припинення парламентських підкилимних спекуляцій, але й засвідчить волю Уряду до реальної взаємодії з ветеранським середовищем.
