Вчора ми всі прочитали пост Президента України про те, що йому було важливо почути, “українців, які чекають миру”. При цьому незрозуміло, де Володимир Зеленський побачив тих, хто прагне війни, хоча з контексту його слів виглядає так, що таких – більшість.
На мою думку, Президент України дуже погано поінформований про реальні настрої українців та про їх причини. Можливо, причиною цього є одностороннє спілкування керівника держави з народом, яке він здійснює шляхом відеозвернень, постів у Фейсбук та “теплої ванни” ботоферм і популярного телеканала.
Українці дійсно досі бачать у Володимирі Зеленському Президента, який здобуде мир для держави, але абсолютна меншість готова погодитися на мир ціною національного приниження, здачі територій чи легалізації в українському правовому полі проросійських бойовиків. Обіцяючи мир під час президентських виборів, Володимир Зеленський забув чи не захотів зробити дві речі: пояснити як він це планує втілити в життя та спитати у українців дозволу на свої методи.
Сьогодні, коли стало очевидним, що плани чинного Президента суперечать позиції більшості українських громадян, він, замість того щоб їх змінити, почав шукати тих, хто готовий підтримати фактично державну зраду. Замість того щоб піти на діалог з українським народом, Володимир Зеленський йде хибним шляхом деяких попередників, які пробували нав’язати нам свою волю.
Невже кілька українських революцій не навчили українську владу, хто б її не очолював, що “Воля або смерть” – це не лише гасло?
21 листопада на Майдані Незалежності зберуться ті, хто зробив дуже багато для того, щоб будь-хто, в тому числі і Володимир Зеленський, могли бути Президентами України, а не губернаторами Малоросії. Там будуть ті, хто йшов під кулі Беркуту з бруківкою в руках, хто з мисливською зброєю пішов проти озброєних до зубів російських найманців. Там будуть ті, хто віддавав останнє для фронту.
В цілому, там будуть всі ті, для кого Україна – понад усе. Там буде і наш Націонал-консервативний Рух Прогресу, разом з побратимами з Руху опору капітуляції.
І ми запрошуємо Володимира Зеленського, почути справжню, сильну Україну. Тих, на кому тримається ця держава.
Майдан так Майдан, Володимире Олександровичу?
Юрій Гончаренко, спеціально для “Поштар-інфо”.
