Прем’єри-2020: які українські фільми варто подивитись у новому році
У 2019 році на екрани вийшло близько 20 ігрових фільмів, які вироблені в Україні або за участі українських студій та продюсерів, йдеться в матеріалі Громадського. Деякі фільми спочатку брали участь у великих міжнародних кінофестивалях, а потім виходили в прокат, як-от «Додому» Нарімана Алієва. Або відразу прицілювалися стати блокбастером, як історичний екшн «Захар Беркут» Ахтема Сеітаблаєва.
Про головні прем’єри 2020 року ми запитали в людей, які безпосередньо представляють українську кіноіндустрію: керівників кінофестивалів, дистриб’юторів та кінокритиків.
Денис Іванов, генеральний директор «Артхаус трафік»
Я чекаю на фільм «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. Він виходить у прокат 16 січня. Вважаю, що це один із успіхів українського кіно. Фільм уже отримав приз у Карлових Варах, приз глядацьких симпатій на Одеському кінофестивалі. Чекаю на його результати в прокаті, бо це комедія дійсно смішна: і для широкого кола глядачів, бо там майже чаплінівський гумор з фізичної комедії, але там важливий і культурний контекст, історія. Це робить фільм також прийнятним для інтелектуалів.
Також очікую на вихід фільму «Атлантида» Валентина Васяновича. Він теж став проривом в українському фестивальному кіно на міжнародному фронті. Він отримав приз у програмі «Горизонт» Венеційського фестивалю, приз журі Токійського кінофестивалю і т.д. В прокат він вийде в листопаді, і гадаю,що це буде суперподія в українському кіно.
Юлія Сінькевич, генеральна продюсерка ОМКФ
В інтенсивності фільмів будуть прогалини, через перегляд результатів 13-го пітчингу Держкіно. Могло би бути більше фільмів. Але очікуємо на «Погані дороги» Наталі Ворожбит. Це її режисерський кінодебют. Вона написала сценарій до фільму, який раніше ставили на театральній сцені.
Буде ще новий документальний фільм Сергія Буковського про шістдесятників та Валентина Сильвестрова зокрема.
Дуже цікавий буде фільм Христини Сиволап «Віддана», за мотивом роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Цікавий тим, як він зроблений, тим, що це жіноче кіно — головні героїні жінки. Це історичний фільм, але з художніми елементами. Костюми робила дизайнерка Леся Патока. Привабить глядачів те, що фільм —це екранізація популярного роману.
Юрій Поворозник, головний редактор «Vertigo»
Якщо говорити про 2020-й, то дуже цікаво побачити екранізацію «Фелікс Австрія» Софії Андрухович.
Дуже чекаю цей фільм з двох причин. По-перше, вважаю, що в Україні дуже мало екранізацій вітчизняної літератури і це потрібно виправляти. Останні два роки потрохи ситуація почала змінюватися, але мені все ще дивно, що така практична ніша у нас не використовується. Все ж, на відміну від оригінальних картин, у екранізацій вже є своя фан-база, на яку можна розраховувати.
По-друге, події стрічки розгортатимуться у старому Франківську (який ще був Станіславовом). У нас дуже мало зв’язку з минулим України, яке, в тому числі, потрібно відтворювати через кіно. Міста часів Австро-Угорської та Російської імперій залишаються для нас загадкою — багато хто досі вважає, що до появи СРСР на наших теренах жили одні варвари та селяни. Такі от повернення в минуле дають можливість побачити справжні витоки української культури, яка була сильно травмована роками під червоним прапором.
Крім цього, цікаво подивитися на українську спортивну драму «Пульс», яка розповість про перемогу в Пекіні паралімпійки Оксани Ботурчук, та «неполіткоректну» стрічку «Наші котики».
У першому випадку свою роль грає тема — створення сучасних міфів зазвичай ґрунтується якраз на висвітленні спортивних перемог на великому екрані.
Щодо другого фільму, то мені дуже сподобалася режисерська робота Володимира Тихого у «Брамі», а тут ще й обіцяний легкий комедійний треш про події в зоні АТО. Ризикована, але дуже необхідна у наш час стрічка.
Андрій Халпахчі, арт-директор КМК «Молодість»
Українське кіно розвивається у різних напрямках: як авторське, що отримує нагороди на різних фестивалях, і масове, що нарешті з’являється на наших екранах. Працюють як наші класики, так і дебютує молодь.
Нарешті, вперше після своїх «Райських птахів» зняв фільм Роман Балаян. Здається, його назва буде «Ми є… Ми поруч».
Дуже цікава картина В’ячеслава Криштофовича «Передчуття».
Ще одна прем’єра відбудеться, здається, в січні. Це стрічка «Екс» Сергія Лисенка. Я бачив робочий матеріал і хочу подивитися прем’єру. Фільм розповідає історію про українське підпілля на Галичині в 30-х роках ХХ століття. Це фільм на стику авторського і масового кіно.
Фондуй у діяльність hromadske на Спільнокошті — будь-яка сума допоможе нашому медіа й надалі писати про актуальні та важливі стрічки.
Ще один фільм, дуже незвичний для українського кіно. Ця картина знята без державної підтримки, в копродукції з американцями. Знята англійською мовою і, мабуть, буде дубльованою в прокаті. «Хай буде сніг» — це фільм дебютанта Станіслава Капралова та продюсера Сергія Лавренюка. Незвичний хорор для українського кіно.