В чому загадка економічного росту
Примітивність державної системи в тому, що вона з самого початку створює фон, завдяки якому деформує прості поняття та конструкції. Наприклад, уряди навмисно виставляють на перші шпальти такі показники, як ВВП, фінансовий рахунок, ставка і тп. Справедливо можна зауважити, це ж загальні поняття, які говорять про стан економіки. Однак, я так само можу апелювати до того, що якщо людина йде до лікаря, чи буде їй достатньо знати, що виглядає вона, вроде норм? Чи все ж вона захоче дізнатися, що там з цукром у крові, що з тими чи іншими органами й тп.
Показник ВВП, є лише загальним фоном, на який можна штучно впливати, наприклад, як це робить КНР, коли розширює державні інвестиції, тим самим збільшуючи статистичні показники. Тобто, деформує уяву про загальний стан. Зверніть увагу, що навіть коли держава і намагається показати, що вона типу слідкує, як же там живуть платники податків, то вона наводить такий показник, як середня зарплата, а не медіанна. При цьому наводить цифру до сплати податків (більшу ніж є), тобто вона усіляко деформує уяву, про стан життя населення.
Різниця між середньою та медіанною зарплатою (хто наводить середню, як показник, знайте, то маніпулятор): https://t.me/Konkretyka/518
Загадки економічного росту. Аналогічна історія стосується і висловів чиновників, стосовно економічного зростання. В них уява ще більш примітивна, ніж з показниками добробуту. Зокрема, вони часто апелюють до ставки по кредиту до судової системи й тому подібне. Так, це важливі речі й суттєво впливають на ведення бізнесу. Однак, це не є математичною формулою, завдяки якій ми можемо порахувати, який показник треба покращити, щоб отримати якісний ріст. Нагадаю, що сьогоднішня економічна теорія, досліджує через математичні формули об’єкти, ігноруючи той факт, що учасники економіки є суб’єкти (відсилка до праксеології, кому цікаво зверніть увагу на ютуб канал Неизвестная экономика).
На фоні цього не дивно, що дослідник податкових систем минулого Чарльз Адамс пише:
Сегодня в странах третьего мира — в Африке и Латинской Америке, на Ближнем и Среднем Востоке — деньги и низкие налоги не помогут и не способны обеспечить мотивацию и предприимчивый дух, необходимые для появления богатых. .
Тобто, покращивши загальні показники, ми не отримаємо різкого зростання добробуту або зміни структури економіки. Ми лише отримаємо позитивний ефект від, того, що приберемо утиски бізнесу. Так, ми почнемо рости швидше, але ми будемо лише набирати показники, які були деформовані через кайдани державної системи. Це вкотре показує, що неможливо формулою розрахувати, такий фактор, як підприємницький дух. Умовно, це те саме коли організм одужує, Ви можете робити більше фізичних вправ ніж раніше, але на ринг проти Кличко, Ви вийти не зможете.
Однак, від чого все ж залежить «підприємницький дух», формально при оцінці цього фактору, ми дивимось на США зразка ХІХ століття. Це є як раз чудовим прикладом, як умови, а саме низькі податки, протягом 100 років сформували основу капіталізму США. Проте, навіть якщо прибрати демографічний фактор та якісну міграцію з Європи, ми бачимо, що рівень входу в структурну економіку тоді був суттєво низький. Тобто, скажімо для виплавки сталі (до появи Карнегі) Вам потрібно було мати набагато менше промислових ланцюгів, ніж сьогодні, для тої самої електроніки. Розуміння складності й приводить нас до думки, що неможливо очікувати «підприємницького духу» та промислового стрибку України, коли наші умови не мають для цього основ.
Висновок. Немає універсальної формули економічного зростання. Ми можемо лише прибрати деформаційні процеси, і отримати ріст, який був стриманий бюрократичними факторами. Однак, ми не отримаємо зміни в структурі економіки (не стане більше промисловості, не стануть більші ЗП), бо тут, вже вступають у роль величезний список факторів і чим далі біжить час, тим більше факторів стає.
Джерело: Конкретика