Більшість українців вже, напевно, встигла забути, як керівник Офісу Президента України Андрій Богдан говорив, що “ми спілкуємося із суспільством без посередників, без журналістів”. Та наполягав, що у журналістів “має бути самоочищення”, оскільки вони корумповані.
Але про свої наміри “очистити” журналістів не забула влада. І запропонувала одразу два законопроекти – Бородянського/Ткаченка. Якщо коротко підсумувати думку експертів, то:
а) за призначенням, проти власне дезінформації вони працювати не будуть, зокрема, тому що технічно проактивне користування інтернетом заблокувати майже неможливо.
б) дезінформація – це не просто поширення недостовірної інформації, це – фактично ворожа спецоперація, а отже – треба карати не тих, хто поширить якийсь пост, а організаторів, кураторів, відслідковувати зв’язки і т.д.
в) якщо закони ухвалять в нинішньому вигляді, то популярні, розкручені блогери, топ-змі тощо не постраждають так сильно, як це станеться з регіональними громадськими активістами, проти яких не потрібно буде наймати тітушок щоб залякувати – тепер це робитимуть колектори.
г) утворення Асоціації професійних журналістів протирічить як Конституції, так і здоровому глузду.
д) Проти ухвалення цих законопроектів вже виступили “Репортери без кордонів” (RSF) та Моніторингова місія ООН з прав людини / UN Human Rights Monitoring Mission. Це окрім купи вітчизняних. Почують?
На жаль, поки що влада ігнорує і не чує. Замість того, щоб здійснити судову реформу та підняти довіру до рішень судів (а за наклеп, поширення брехні можна карати і зараз), створюється додаткових каральний інструментарій. Фактично, нас ведуть шляхом Росії, Ірану та інших подібних країн. До країни без журналістів.
Ми туди хочемо?
Юрій Гончаренко, член Координаційної Ради Рух Опору Капітуляції
