Тексти розмовляли з вченими-кліматологами, науковими співробітниками Українського гідрометеорологічного інституту Світланою Краковською та Вірою Балабух щодо того, наскільки реальною є загроза кліматичного апокаліпсиса. Тексти також підготували інфографіку на основі інформації гідрометеорологічного інституту про зміну клімату на прикладі одного з регіонів
Автори: Андрій Гарасим, Надія Кельм, Петро Боднар
– Які погодні аномалії спостерігалися цього року?
Світлана Краковська: У нас дуже нагрілася північна Атлантика, фактично, це тепло ми відчуваємо і зараз. Проте, різні аномальні процеси з океанами відбуваються по всій планеті. Так, зараз ми можемо спостерігати процес, коли західна частина Індійського океану набагато тепліша, ніж його східна частина. Відповідно, у східній частині набагато менше випаровування, і звідси зменшення обсягів опадів, у тому числі й в Австралії. В той час, як сама поверхня Австралійського материка надзвичайно розжарена. От це поєднання зменшення опадів та підвищення температури на материку і спричинило до цих руйнівних пожеж, які ми спостерігали в Австралії. До речі, підвищення температури західної частини Індійського океану теж мало вплив на Україну. Це лише на перший погляд може здатися, що ми віддалені від океанів. Насправді, коли ми говоримо про кліматичні системи, про циклони чи антициклони, мова йде про тисячі й тисячі кілометрів.
До речі, ситуацію з Австралією ми можемо екстраполювати й на Україну. У нас так само, як і там, торік була посуха, у нас так само спостерігався брак опадів. Так, наприклад, по Києву при нормі в 600 мм у нас випало 450 мм. Тобто, ми не добрали 150 мм, це приблизно 25 %. У різних регіонах, звичайно, по-різному, але подібна тенденція простежується всюди.
– У чому причина нагрівання океанів?
Світлана Краковська: Океан довго нагрівався, і тепер буде довго віддавати своє тепло. Океани у нас прогріваються, в першу чергу, звичайно, від сонця, але й сама атмосфера їх теж нагріває. Оскільки атмосфера нагрілася надмірно, то й океан нагрівся більше. Також треба пам’ятати, що кількість льоду на полюсах Землі через підвищення температур зменшується. Відповідно, чим менше льоду і більша площа більш темної відкритої води, тим менше відбивається сонячне проміння і більше нагрівається океан. Маємо таке собі замкнуте коло – чим тепліше, тим менше льоду, чим менше льоду – тим тепліше. Відповідно, і зростання температур в приполярних областях більше, ніж у середньому по планеті.
Віра Балабух: Підвищення температури океану впливає на атмосферу через так звані центри дії атмосфери. Погода в Україні і в Європі значною мірою формується такими центрами, розташованими в Атлантиці. Це Ісландський мінімум – потужний циклон у районі Ісландських островів, та Азорський максимум – субтропічний циклон, що виникає поблизу Азорських островів. Аномально теплі води на півночі Атлантики разом з потужним циркумполярним вихором у грудні 2019 року сприяли посиленню Ісландського мінімуму. В цьому регіоні утворювались надзвичайно потужні циклони, які навіть досягали сили тропічних ураганів. Поширюючи свій вплив далеко на південь Атлантичного океану, вони взаємодіяли з Азорським антициклоном. Як наслідок, утворювався потужний південно-західний потік, який і приносив тепле та вологе повітря в Європу. Проте ця волога до України, на жаль, не потрапляла, оскільки на її території панувала переважно антициклональна погода. Досить часто на нашу територію переміщувалось тепле і сухе повітря з Азії та Африканського континенту.
Саме ці процеси стали причиною аномально теплої зими цьогоріч. Проте, якби вони були влітку, то ситуація була б набагато серйознішою. При більшій тривалості дня та висоті сонця температура повітря зросла б набагато більше, і ми мали б не 18-20 градусів, а 40-45 і вище, як у Франції у червні 2019, коли спостерігалась подібна циркуляція.
Водночас ми були свідками того, як Канада й Аляска потерпали від сильних морозів та снігопадів. Вони також були наслідком цього процесу. Проте на їхню територію уже надходило повітря не з субтропіків, а з холодних арктичних широт, і додатково охолоджувалось при проясненнях.
На жаль, такі процеси стають усе частішими, зумовлюючи все більшу
кількість аномалій.
Світлана Краковська: Зростає екстремальність погодних явищ. Так, у Північній Америці після теплого літа настала досить сувора зима. Тобто, суттєві відхилення від норми можуть бути як в один, так і в інший бік. Це і є якраз одна з ознак змін клімату. У нас спостерігається зменшення кількості опадів, але на перспективу у нас прогнозується збільшення інтенсивності опадів. Так, те що мало вилитися за три дні, у нас виливається за один день.
– А що відбувається останнім часом з кліматом в Україні?
Світлана Краковська: У нас поки спостерігається аномально тепла зима. Минулий рік був найтепліший в Україні, і зрозуміло, що після такої кількості тепла, щоб у нас настала холодна зима, мало статися щось неординарне.
Віра Балабух: В Україні суттєво змінюється термічний режим, режим зволоження, вітру. Ріст температури помітний протягом усього року, а найбільше – взимку та влітку. З кінця 90-років в Україні не було жодного, що називається, холодного року. Середня температура за рік була вищою за норму. З 2007 року річні аномалії перевищили півтора градуса, а в окремі роки – навіть два.
Клікніть на графіку, щоб збільшити її
Загалом, згідно з даними Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA) в регіоні, до якого належить і Україна, одні з найвищих темпів зростання температури у світі за останні тридцять років. Середня за рік температура зростала в 3,5 рази швидше, ніж у середньому по планеті.
Підвищення температури призвело до зміни тривалості сезонів – холодний період і зима стали значно коротшими і теплішими, а теплий період та літо більш тривалими і спекотними. Суттєво зросла кількість спекотних днів та тривалість спекотного періоду. Змінився і режим опадів. Взимку при високих температурах все частіше випадає дощ, а не сніг. Тому стійкого снігового покриву немає не лише на півдні країни, а й у північних областях. Влітку висока температура повітря при наявності вологи сприяє утворенню потужних конвективних хмар (такі хмари утворюються шляхом конденсації водяної пари в повітрі, що підіймається і охолоджується – ред.), з яких випадають сильні зливи, град, формуються небезпечні шквали, а іноді й смерчі. Оскільки зливові опади дуже локальні, то все частіше виникає ситуація, коли в одному місті випадає за декілька годин одна-дві місячних норми опадів, а поряд їх взагалі може не бути. Тому дефіцит опадів і посухи також стали типовим явищем сьогодення.
– Які прояви зміни клімату були в минулому році?
Віра Балабух: У 2019 році річна температура була вищою від норми більше ніж на 2 градуси. Можна говорити, що це був один із найтепліших років за весь час інструментальних спостережень. Всі місяці були аномально теплими, за винятком січня та липня, на які припало декілька холодних періодів. Червень був найтеплішим з кінця 19-го століття майже на всій території України. Також дуже теплими були лютий і грудень. Так, 19 грудня максимальні температури сягали 18 градусів, а подекуди навіть 20 градусів…
Слід зазначити, що характерною рисою 2019 року стала не лише аномально висока температура протягом року, а й дефіцит опадів. У багатьох регіонах країни посуха тривала півроку й більше. Максимальна тривалість періоду без опадів сягала понад 75 днів. Це майже два з половиною місяці. І все це відбувалося за дуже високих температур.
Клікніть на графіку, щоб збільшити її
– Подібні аномалії були по всій країні?
Віра Балабух: Загалом, у західній частині України підвищення температури було більш відчутним, там відмінність від норми склала у 2019 році 2,4 і більше градусів. На заході нашої країни кількість погодних аномалій загалом була більшою, ніж в середньому по країні. Там спостерігалися і підтоплення, і висока температура, і посухи. Не рідко за один дощ випадала місячна норма опадів і більше. 2020 рік продовжив тенденції 2019-го. І уже в середині січня температура повітря у Львівській області була такою, як зазвичай у цей період вона буває на південному узбережжі Криму, зокрема як у Нікітському ботанічному саду.
– Можна зараз якось спрогнозувати, якою буде погода у 2020 році?
Світлана Краковська: Наші методи прогнозування побудовані на статистичних методах минулого. Тоді система знаходилася в сталому стані, і ми могли прогнозувати з більшою ймовірністю. Наразі ми маємо систему, яка змінюється дуже швидко. Буквально кожний рік ми маємо щось нове.
Звичайно, у нас буде ставати дедалі спекотніше. Осінь має всі шанси подовжитися аж до Нового року, а, можливо, й далі. Водночас, березень у нас може бути холоднішим за норму. Як не крути, але зимою у нас короткий день, ми охолоджуємося. Оцей максимум охолодження тепер переважно припадає на березень.
– Чи я правильно розумію, що першопричиною всіх цих змін є людська діяльність? Ви погоджуєтесь з тим, що заявляє Грета Тунберг?
Світлана Краковська: (Сміється) Я би сформулювала дещо по іншому. Це Грета Тунберг погоджується з висновками Міжурядової групи експертів з питань зміни клімату, до якої я теж входжу, що за змінами клімату стоїть людська діяльність. Вона точно краще розуміє науковців, ніж політики. Я чула дуже багато закидів на адресу Грети Тунберг. Особливо мені подобається, коли їй кажуть – піди в школу, повчися, можливо, потім будеш робити щось корисне. На що вона абсолютно аргументовано відповідає – є вчені, які вам вже більш як тридцять років кажуть, що не можна збільшувати концентрацію парникових газів. Ви їх слухаєте? Моя особиста думка – краще хай будуть такі маленькі діти, які вестимуть себе як дорослі, чим дорослі, які ведуть себе як малі діти, воліючи не помічати того, що відбувається навколо.
– Тобто щоб тебе почули, треба сказати щось екстраординарне, лише тоді люди почнуть якось ворушитися?..
Світлана Краковська: Виходить, що так. От ви знаєте, що зміні клімату ще у далекому 1989 році присвятила свою промову в ООН прем’єр-міністерка Великобританії Маргарет Тетчер? Вона упродовж тридцяти хвилин ще тоді розповідала про кліматичні загрози, про парникові гази, що людство повинно об’єднатися. [«Проблема зміни клімату торкнеться всіх нас, і ефективно впоратися з нею можна тільки на міжнародному рівні. Немає сенсу сперечатися про те, хто винен і хто повинен розплачуватися. Якщо в результаті винищення лісів і концентрації парникових газів зміниться режим випадання опадів, цілим регіонам планети буде загрожувати посуха і голод.” – зазначила Маргарет Тетчер, виступаючи на Генеральній асамблеї ООН у 1989 році На когось тоді вплинуло те, що вона говорила, на когось – ні. Добре, що Грету почуло набагато більше людей…
Зараз тема зміни клімату набагато більш популярна. Недавно про клімат мені, наприклад, розповідав таксист. Хоча висновки люди роблять різні, іноді зовсім протилежні науковим дослідженням. Хтось воліє пояснювати все, що відбувається, просто природними факторами, хтось теорією змови. Але від того проблеми з кліматом не перестають існувати.
– …і тепер у аматорів-кліматологів з’явилися інша популярна теза – що всі ці кліматичні зміни – це частина якогось абсолютно природного процесу, що кліматичні зміни завжди були. Розказують про зелену Гренландію, про ще якісь подібні речі…
Світлана Краковська: Безперечно, зміни клімату відбувалися завжди. Так, ми маємо природні цикли, це приблизно 60 років, коли температура може змінюватися плюс-мінус на 0,5 градуса. Ось ми зараз живемо в одному з таких циклів, максимальне потепління якого прийшлося на 80-ті роки минулого століття, після чого мало відбутися похолодання. Але цього так і не сталося, і потепління продовжилося далі. Коли ми говоримо про якісь історичні зміни клімату, про ту ж Гренландію, то ми говоримо за процеси, які відбувалися упродовж тисяч років. Ті ж процеси, які ми бачимо зараз, вони відбуваються за десятки років, впродовж життя однієї людини. Такої швидкості раніше просто не було.
– А чи встановлено прямий зв’язок між концентрацією парникових газів та потеплінням?
Світлана Краковська: Аналізи криги в Антарктиді чітко показали, що за останні 800 тисяч років концентрація парникових газів в атмосфері ніколи не була настільки високою, як зараз. Щодо температур – то є дослідження по відкладеннях, в болотах, океанах, де були рештки рослинності, і по яким можна зрозуміти температури. Ці температурні ряди показують прямий зв’язок між концентрацією парникових газів та температурою.
Цей зв’язок наочно прямо зараз можна побачити на тій самій Венері. Венера має велику концентрацію парникових газів і високі температури. А оскільки на різних висотах атмосфери різна концентрація парникових газів відповідно там і різні температури.
До речі, коли я починала займатися цієї темою, у мене теж був скептицизм. До того я займалася фізикою хмар. Мені здавалося дивним, що ми, такі маленькі люди, можемо реально впливати на клімат. Але чим більше я цим займалася, тим більше це ставало реальністю.
– Що все-таки нас може очікувати надалі?
Світлана Краковська: Один з варіант, якщо ми нічого не змінюємо. Тоді на середину цього століття то на півночі України ми маємо підвищення температури на 3 градуси. На кінець століття ми матимемо підвищення температури на 5 – 6 градусів. Але боюся, що відчути на собі подібні температурні аномалії зможе не так вже багато людей. Тому що коли ми кажемо, що температура зросте в середньому, то мова йде за який середній показник впродовж всього року. В той час, як в реальності ми матимемо справу зі значними температурними коливаннями, коли в окремі літні дні у нас буде перевищення температури на 10 і більше градусів. Такі температурні аномалії витримає точно не кожен…
– …тобто у нас буде десь так більш як 40 градусів влітку?
Світлана Краковська: У нас понад 40 градусів вже було. Вже зафіксований рекорд по Україні – 42 градуси в Луганській області. На середину сторіччя ми будемо мати більше 40 градусів по всій території України. При цьому у нас буде менше опадів у південній Україні, що вестиме до опустелювання…
Клікніть на графіку, щоб збільшити її
Віра Балабух: Уже зараз в Україні спостерігається одразу декілька видів посух. У нас спостерігається атмосферна посуха, ґрунтова посуха, гідрологічна посуха, коли пересихають водойми. І от зараз вже говорять про геологічну посуху, коли вологи не вистачає у верхніх горизонтах ґрунтів. Тобто пропадає вода в колодязях…
– Є якісь прогнози наскільки вода підніметься?
Світлана Краковська: На півдні ми матимемо проблеми з підвищенням рівня моря. Враховуючи, що на березі моря знаходиться значна кількість промислових підприємств, це може призвести до попадання шкідливих речовин у навколишнє середовище.
Буде також погіршуватися якість повітря. Ми вже мали проблеми з задимленістю та викидами у містах. У нас зростатиме так звана антициклональна погода з великою кількістю безвітряних днів. Відповідно у повітрі накопичуватиметься велика кількість забруднюючих та шкідливих речовин.
Погіршиться також якість води. Буде продовжувати зменшуватися водність річок. У північній частині країни збільшиться інтенсивність опадів. Водночас, буде відбуватися змінна рослинності. Відбуватиметься також зростання кількості лісових пожеж. Загалом, кількість екстремальних погодних явищ лише зросте.
– Зараз все частіше говорять про кліматичних біженців. На вашу думку, на скільки це реальна загроза у майбутньому?
Світлана Краковська: Кліматична міграція вже є. Можливо її не дуже афішують, і, можливо, саме нас вона поки не так торкнулася, але вона вже присутня. У декілька останніх років кількість людей, які потерпало від голоду почало знову зростати. І крім традиційних проблем ООН тепер називає також зміни клімату. Найбільший наплив кліматичних мігрантів можна очікувати знову ж таки з Близького Сходу. Так стане ще сухіше та спекотніше, чим є зараз. В деяких районах Африки та Близького Сходу просто неможливо буде вижити через спеку та відсутність води.
Ми повинні зрозуміти одну річ – відповідальність за наслідки лежить на всіх нас. Тому що, наприклад, Європа, яка зараз активно впроваджує зелені технології, до цього дуже активно продукувала парникові гази. До речі, як і Україна, коли ще входила у склад Радянського Союзу. Парникові гази зберігаються в атмосфері сотні років. І ті гази, які були викинуті в атмосфері українськими підприємствами ще за часів Радянського Союзу – вони далі впливають на ситуацію з кліматом на планеті. Промисловість у нас була дуже енергомісткою, і на території України розташовувалася велика кількість великих промислових гігантів. Тому внесок України у викиди парникових газів був достатньо великим. І хоча зараз ми викидаємо на 60 % менше, чим у 1990 році, але виходячи з позицій кліматичної справедливості ми також відповідальні за те, що відбувається. І, до речі, Грета в цьому питанні абсолютно права, коли говорить за вкрадене дитинство. Тому що наслідки від викидів парникових газів, зроблених за наш час чи навіть за часів наших батьків, відчуватимуть на собі наші діти та онуки.
– А який позитивний сценарій?
Світлана Краковська: Згідно з Паризькою угодою планується що станом на 2050 рік температура має досягнути 2 градуси. Але треба розуміти, що на момент, коли дана угода була прийнята, океани були холодніші від суходолу, тепер ситуації змінилася – океани стали теплішими. Для України це означає більше чим 2 градуси. Вже зараз в залежності від регіону ми маємо підвищення від 1 до 1,5 градуси.
Якщо ми йдемо чітко по тій дорожній карті, яка прописана в Паризькій угоді, коли до 2030 року ми зменшуємо наші викиди вполовину, а до 2050 року ми виходимо на нуль – тоді ми приблизно виходимо на підвищення температури на 2,5 градуси на середину століття. І далі ми вже продовжуємо рухатися в руслі природних температурних циклів – це плюс – мінус 0,5 градусів.
Ми всі з вами автори кліматичних змін. Але при цьому ми не лише свідки, але й причина цих змін. А також потерпілі від них. І ми маємо це виправити. Ніхто крім нас цього зробити не зможе.
Доступ до даних:
В Україні дослідники не мають зручного доступу до кліматичних даних. Їх збирає майже 200 станцій підпорядкованих Гідрометцентру. Кожна станція, вимірює температуру, кількість опадів тиск та інші показники. Цю інформацію збирає Гідрометцентр, агрегує та публікує у себе на сайті. Первісні дані Гідрометрентр не надає в електронній формі, єдиний спосіб їх отримати — прийти до них в офіс і переписувати сотні тисяч спостежень руками, з цим свого часу стикнулися Тексти.
В той же час, міжнародні дані щодо клімату можна отримати на сайтах Global Historical Climatology Network або European Climate Assessment & Dataset project. На першому є дані і по українських станціях спостереженя, що потрапляють туди завдяки міжнародному обміну даними. Але на жаль ці дані неповні. Серед 200 станцій, лише у 30 є дані за останні 10 років. І навіть у них є великі пропуски, особливо в даних про опади. У інших країних, наприклад, США кліматичні дані давно є у відкритому доступі. Дослідники можуть вільно завантажити щогодинні показники і використовувати їх у своїй роботі.
