У Мінську підписані домовленості про створення органу, яким фіксується суб’єктність ОРДЛО, а Росія в статусі гаранта-спостерігача, виявилася нарівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ. Про це йдеться в рішенні Тристоронньої контактної групи, засідання якої відбулося у Мінську 11 березня. Документи передало у розпорядження ZN.UA джерело в переговорній групі.
У протоколі зазначається, що Рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписано 25 березня 2020 року після консултацій з представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини.
“Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту у відповідності з Комплексами заходів, в тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької і Луганської областей України”, – зазначається в рішенні ТКГ. DT.UA
Згідно з текстом документа, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, окремими районами Донецької і Луганської областей України, Російської Федерації, Федеративної Республіки Німеччина, Французької Республіки та ОБСЄ самостійно.
Крім того, Україна, окремі райони Донецької і Луганської областей України, Російська Федерація, Федеративна Республіка Німеччина, Французька Республіка і ОБСЄ не пізніше ніж за три робочих дні до дня першого засідання Ради повинні будуть повідомити Спеціального представника Діючого голови ОБСЄ в Україні та у Тристоронній контактної групи про своїх учасників засідання Ради.
Оглядачка ZN.UA Тетяна Силіна так прокоментувала рішення ТКГ: “Перше, що кидається в очі в проекті цього документа, це те, що т. зв. Консультативної ради за стіл переговорів або, пардон, “консультацій”, на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених “ДНР” і “ЛНР”. Це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі шість років. І це та помилка, вчинена в свій час Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, яку експерти настійно закликали Київ не повторювати”.
За її словами, Росія є агресором, з допомогою даного формату отримує підтвердження своєї мантри “настамнет” і всідається за стіл переговорів в якості “посередника”, а не учасника конфлікту.
“Можна припустити, що наші західні партнери не стануть заперечувати проти такого формату, тому що вони давно давали зрозуміти, що приймуть будь-яке рішення, підтримане Києвом і Москвою: мовляв, “головне, щоб ви домовилися між собою”. Також неодноразово доводилося чути, зокрема, від французької сторони, що Києву так чи інакше необхідно розмовляти з представниками ОРДЛО, і “краще говорити, ніж не говорити”.
Друге, що викликає подив і побоювання, це наявність в тексті формулювання про “необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту”, і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші і забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього самого політичного процесу. Хоча побіжно згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (навіть без зазначення назв і дат цих документів) “інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей” присвячені саме питанням припинення вогню і виведення іноземних військ з території України.
Не миттям так катанням Москва пропихає реалізацію політичних пунктів “Мінська”, раніше порушуючи всі пункти, що стосуються безпеки. Схоже, в нинішній переговорній команді з Банкової вона знайшла благодатних слухачів і реалізаторів своїх ідей, які, можливо, розраховують на те, що в умовах хайпи навколо наростання небезпеки епідемії коронавіруса “мінська зрада” пройде непоміченою”, – пише оглядачка.
