“Дев’ятий вал” загрожує Аргентині: вже вдев’яте за її історію може бути оголошено дефолт. Руйнівний вплив попередніх дефолтів досі дається взнаки, не даючи змоги повністю одужати економіці країни. Тому аргентинський уряд докладає максимальних зусиль, щоби вберегти країну від чергової хвилі проблем, йдеться в матеріалі Дзеркала Тижня.
Термін виплати Аргентиною 503 млн дол. за відсотками приватним кредиторам закінчився 22 травня. Це змусило уряд Альберто Фернандеса заявити про “технічний дефолт”. Однак одразу було оголошено про проведення переговорів із кредиторами, які планувалося завершити 2 червня, але потім їх подовжили до 12 червня. Це означає, що дискусії тривають, і в обох сторін є зацікавленість у досягненні згоди, а у Аргентини все ще є шанс уникнути дефолту.
Наразі загальний зовнішній борг третьої найбільшої економіки Латинської Америки перевищує 300 млрд дол., що еквівалентно майже 90% ВВП країни. Нинішній дефолт за виплатою відсотків стосується боргу приватним інвестиційним фондам, який становить понад 66 млрд дол., — це приблизно 20% загального боргу та 15% ВВП країни. З решти суми 44 млрд дол. становить борг перед МВФ, який 2018 року зголосився виділити Аргентині впродовж трьох років найбільшу за історію фонду позику в розмірі 57 млрд дол.
Хоча більшість економістів погоджуються, що цей дефолт є “вибірковим”, а дехто, у тому числі міністр економіки Мартін Гусман, називає його м’яким, тим не менш він може мати дуже негативні наслідки як для самої Аргентини, так і для інших країн світу, в тому числі навіть для України. Аргентина є одним із світових лідерів з виробництва соняшнику і соняшникової олії, а також зернових, зокрема пшениці, тож імовірне падіння цін на ці сільськогосподарські культури негативно позначиться на прибутках від українського експорту.
Крім того, дефолт навіть однієї країни може спричинити паніку на світових фінансових ринках. Наразі через кризу, пов’язану з пандемією коронавірусу, велика кількість держав може виявитися неспроможними здійснювати виплати за кредитами, і випадок Аргентини — особливо якщо їй вдасться уникнути дефолту, — може виявитися прецедентом для міжнародної фінансової системи, який у подальшому буде використаний ними для реструктуризації боргу. Це пояснює величезну увагу в усьому світі до аргентинської ситуації.
Попередні вісім дефолтів мали доволі тяжкі наслідки для економіки держави та добробуту її населення, понад 35% якого зараз живуть в умовах бідності. Особливо складною була ситуація 2001 року — під час аргентинської “Великої економічної депресії”, коли через заходи уряду зі зменшення бюджетних видатків, замороження банківських рахунків задля блокування зняття депозитів тисячі людей вийшли на один із найбільших у світі так званих каструльних протестів, результатом чого стали десятки жертв.
Після цього країна на 15 років потрапила у фінансову ізоляцію, з якої вийшла 2016 року під час президентства Маурісіо Макрі, прихильника неолібералізму, який спромігся здобути довіру кредиторів і продати навіть сторічні облігації. Проте його політика скорочення бюджетного дефіциту, у тому числі за рахунок неіндексування зарплат і пенсій, не допомогла заощадити достатні кошти.
До того ж сильні посухи на початку 2018-го та наприкінці 2019-го завдали значних збитків аграрному сектору, який досі є однією з основних експортних галузей Аргентини. Зокрема, не було отримано достатнього врожаю сої, на який зробили ставку аргентинські виробники (навіть зараз вона становить 15% експорту країни). Це стало однією з причин скорочення ВВП на 2,5% 2018 року та падіння економіки ще на 2,2% 2019-го, коли ситуацію також погіршив високий рівень інфляції та девальвація аргентинського песо.
Прийшовши до влади в грудні 2019 року, уряд Альберто Фернандеса намагався уникнути дефолту. Місяць тому він висунув пропозицію кредиторам, більшість з яких є приватними американськими інвестиційними фондами, що полягала у подовженні пільгового періоду виплати до трьох років, зменшенні виплат за відсотками на 62% і прощенні 5,4% боргу. Однак цю пропозицію, розроблену лауреатом Нобелівської премії з економіки, колишнім головним економістом Світового банку Джозефом Стігліцем, було відкинуто, натомість кредитори внесли власні. Серед них — перенесення терміну виплати не на три роки, а на один, що не задовольнило аргентинців. Упродовж останнього тижня від кредиторів надійшло три пропозиції, які наразі на розгляді в уряді.
Якщо не вдасться дійти згоди, і дефолт буде остаточно оголошено, два перші наслідки, які це потягне за собою, на думку експертів, будуть такими. По-перше, це ймовірні ускладнення в процесі судового розгляду, якщо власники державних облігацій вирішать вимагати через суд їх виплати в повному обсязі, мотивуючи тим, що Аргентина не є надійним платником. По-друге, це активація так званого страхування від дефолту — кредитних дефолтних свопів, які перебувають у руках хедж-фондів, відомих в Аргентині як “фонди-стерв’ятники”: небезпека полягає в тому, що ці фонди, скупивши дешеві облігації, можуть завадити подальшій можливій реструктуризації боргу.
Водночас уряд повинен буде обирати між трьома варіантами подальших дій, кожен з яких матиме негативні наслідки для реального сектору економіки: скорочення бюджетних видатків, збільшення податків та емісія грошей.
До першого варіанта з метою уникнення дефолту вже на днях вдався уряд Еквадору. Він скоротив пенсії, заробітну плату і зменшив кількість робочих місць у державному секторі, урізав витрати на вищу освіту, закрив численні державні підприємства, залишивши значну кількість людей без роботи, чим спровокував масові протести. І це в країні, в якій захворюваність і смертність від коронавірусу у відсотковому співвідношенні до кількості населення наразі є найбільшими в регіоні.
У разі вибору варіанта збільшення податків за умов нинішнього податкового тиску, близького до історичних максимумів, значна кількість виробництв у країні стане нерентабельними. В свою чергу, емісія грошей неодмінно призведе до зростання інфляції, підвищення загального рівня цін, негативно позначиться на обмінному курсі, спричинить появу множинних валютних курсів із значним розривом з офіційним курсом, спровокує суттєве падіння експорту та скорочення імпорту тощо.
У разі дефолту поглибиться криза довіри, від якої вже потерпає Аргентина, маючи тривалу історію невиконання боргових зобов’язань. Держава знову втратить доступ до світових інвестиційних ринків, що позбавить її капіталів, яких вона потребує для розвитку економіки. Втеча капіталів, звична за таких обставин, спровокує значні збитки для валютних резервів і ринків. Крім того, не забаряться й політичні наслідки: криза неодмінно спричинить нестабільність влади, як, наприклад, після 2001 року, коли впродовж двох тижнів змінилося п’ять президентів.
Окрім того, суверенний дефолт вплине на державні адміністрації інших рівнів (регіональних і муніципальних) і державні компанії, яким у новій ситуації буде складно чи навіть неможливо отримати фінансування за кордоном, оскільки міжнародні кредитори не надаватимуть позик не лише уряду, а й решті суб’єктів країни. Погіршення рейтингів ризику держави може спричинити збільшення приватної зовнішньої заборгованості. Приватний сектор, імовірно, втратить доступ до зовнішніх кредитів і зазнає збитків від припинення надходження інвестицій, що має вирішальне значення для відновлення зростання економіки. На макроекономічному рівні це призведе до зменшення економічної активності.
Зрештою, дефолт, який збільшує рівень невизначеності, може спровокувати паніку всередині країни, у тому числі призвести до зняття депозитів, що поставить під загрозу банківську систему і посилить неконтрольовану девальвацію.
Усе це загальмує відновлення економіки, що, зокрема, буде пов’язано з відсутністю коштів на інфраструктурні та інвестиційні проекти, і в подальшому ще більше ускладнить повернення боргу.
З огляду на це сподівання на досягнення згоди щодо реструктуризації боргу висловлюються багатьма експертами, у тому числі представниками МВФ, який теж зацікавлений в отриманні в перспективі виплат за своїм кредитом і зараз намагається виступити як своєрідний посередник на боці Аргентини. У лютому 2020 року МВФ уже зробив заяву про те, що борг країни є невиплатним і потребує перегляду за значного сприяння з боку приватних кредиторів. Слід зазначити, що нещодавно фонд, навіть враховуючи неспроможність країни здійснити виплати за відсотками, все одно ухвалив надання їй решти обіцяного кредиту. Позицію МВФ підтримали нобелевські лауреати Джозеф Стігліц і Едмунд Фелпс та відомий американський економіст Кармен Рейнхарт у своєму відкритому листі до кредиторів із закликом допомогти Аргентині, який уже підписали понад 145 провідних економістів з різних країн світу.
Численні експерти зазначають, що зараз — саме під час погіршення епідемічної ситуації з захворюваністю на коронавірус у Латинській Америці — найкращий період для досягнення угоди щодо відстрочення обслуговування боргу до закінчення пандемії. Втягнення в тривалі судові процеси зараз невигідне для кредитних фондів, вони вже зазнають втрат через пандемію, і спричинена нею економічна криза в Аргентині може з часом ще більше ускладнити отримання виплат на прийнятних для них умовах. До того ж відзначають ще моральний аспект проблеми — іміджеві втрати через стягнення виплат з країни, яка потерпає від пандемії та потребує коштів для подолання її наслідків і надання допомоги населенню, що втратило прибутки через кризу.
Основна група кредиторів, що володіє облігаціями Аргентини на суму близько 16,7 млрд дол., визнала, що Аргентина намагається досягнути всебічної угоди. “Ад гок група аргентинських кредиторів”, до складу якої входять, серед інших, інвестиційні компанії Ashmore Group, BlackRock та AllianceBernstein, вимагає від аргентинського уряду більш активного залучення до діалогу. Водночас інша основна група “Комітет аргентинських кредиторів” висловила зацікавленість у реструктуризації боргу.
Якщо Аргентині вдасться узгодити реструктуризацію виплати, це допоможе досягнути позитивних результатів на переговорах щодо решти боргу. Реструктуризація відтермінує виплату, але не скасує її. Однак вона дозволить відновити потік міжнародного фінансування до країни, це сприятиме збільшенню ефективності реалізації інвестиційного потенціалу виробничих підприємств, що в перспективі допоможе відновленню економіки та полегшить виплату заборгованості. У разі недосягнення реструктуризації виплати в повному обсязі уряд країни може спробувати узгодити хоча би часткову реструктуризацію, зокрема, із зацікавленими в цьому міноритарними кредиторами.
