7 червня 2019 року українські ЗМІ спалахнули тривожними заголовками про загострення на фронті. Тієї пекельної ночі російський окупант, підступно нехтуючи домовленостями та режимом припинення вогню, випустив близько 40 снарядів із забороненої Мінськими угодами артилерії 122 мм та мінометів 120 мм по позиціях спецпідрозділу «Азов» на Світлодарській дузі. На жаль, той важкий бій забрав життя двох бійців полку, ще 11 отримали поранення різного ступеня важкості. Сьогодні, у річницю загибелі азовців Круглого та Максона, згадаємо, якими були відважні захисники, яким судилося принести в жертву найцінніше – власне життя.
Старший лейтенант Дмитро «Круглий» Пругло народився 27 грудня 1990 року у Полтаві, закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ. Восени 2014-го Круглий став на шлях добровольця та вступив до лав «Азову». З того часу брав участь у всіх бойових операціях підрозділу. Він з самого початку виявляв лідерські здібності, кмітливість та професіоналізм, тому швидко виріс з рядового бійця до заступника командира роти з роботи з особовим складом – цю посаду він займав і на момент загибелі. Діма був яскравою особистістю, завжди міг підбадьорити у складний момент і сам ніколи не падав духом, допомагав і словом, і ділом у будь-якій ситуації.
«Я побачив у ньому командирські якості ще з моменту, коли він був взводним, – згадує командир 3-ї роти 1-го батальйону полку «Азов» друг Раз-Два. – Ще тоді я зрозумів, що людина дійсно розвивається, намагається виховувати особовий склад, власним прикладом показувати, як правильно і як потрібно чинити. Круглий був борцем по житті: ставив собі цілі та добивався їх, всі життєві труднощі долав з усмішкою».
Круглий прагнув розвиватись і розвивати – покращувати свої знання, реалізовувати себе як командира і піднімати свій підрозділ, постійно рухатись вперед. Він володів беззаперечним авторитетом та повагою серед своїх бійців.
В одному з інтерв’ю Круглий говорив, що новина про повернення полку «Азов» на фронт стала одним із найвизначніших моментів у його житті. Адже він завжди рвався у бій, бо саме на війні знайшов себе та своє призначення. Разом зі своїм особовим складом Круглий займав одну з найбільш небезпечних позицій.
Максим Олексюк на псевдо «Максон» народився 23 листопада 1995 року у місті Козятин Вінницької області. Після закінчення школи Максим вивчився на машиніста автокрана. З 13 жовтня 2017-го служив сержантом у лавах полку «Азов».
Макс пішов боронити свою країну, бо був завжди проти несправедливості та «совкової» влади, згадують його друзі з цивільного життя. Він постійно говорив: «Якщо не ми, то хто?»
У пам’яті побратимів загиблий боєць лишиться вірним другом та мужнім воїном.
«Максон був гарним товаришем, умів слухати і тому давав доречні поради. На нього можна було покластися. Якщо він бачив у бойовій обстановці чи на ППД, що комусь погано, завжди був готовий протягти руку допомоги», ‒ згадує азовець на псевдо «СП».
«З ним можна було і повеселитися, і пожартувати, і серйозні справи робити. На Світлодарській дузі Максон був оператором-навідником «Спартана». Він ночами міг сидіти, не відриваючись від екрана тепловізора, аби не прогледіти ворога», ‒ додає друг Бєлий.
У бійця залишились мати, вітчим та молодший брат. «Максим так пишався, що він в «Азові». А я ним пишаюся!» – повторювала мама азовця на похороні сина.
За два з половиною місяці після загибелі Максона у його рідному місті за підтримки друзів загиблого воїна було відкрито мурал на згадку про полеглого азовця та всіх воїнів, які поклали свої життя у війні за Україну. Біля образу Максима Олексюка закарбовано імена всіх військових із Козятина, які загинули у збройному протистоянні на Донбасі.
Обидва загиблі герої, Дмитро Пругло та Максим Олексюк, за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» посмертно нагороджені орденом «За мужність» III ступеня.
