11 грудня 2020 року в рамках круглого столу «Агресія проти України: від Будапешту до Нормандії» відбулось обговорення значення та наслідків для України так званих «Мінських угод». Про це повідомляє «Фонд Інноваційних Проектів».
В заході взяли участь колишній бранець Кремля – Микола Карпюк, політичні експерти Олександр Антонюк, Віталій Кулик, Микола Мельник, Андрій Юсов, Олег Вострих та соціолог Сергій Дем’янов.
Зокрема, Микола Карпюк визначив як одну з найбільших проблем – невизначеність статусу військового конфлікту на сході України: «Попередньо це називалось АТО, тепер це ООС. Але все це підміна понять, котра створює для України колосальні проблеми. Якби ми визнали від початку, що це російсько-українська війна, ми б показували Росію на міжнародному рівні як агресора».
Також Микола звернув увагу на те, що президент в часи Іловайської трагедії перевищив свої повноваження, підписавши Мінські угоди, і лобіюючи закон про «особливий статус» ОРДЛО.
Олег Антонюк, в свою чергу звернув увагу на те, що Леонід Кравчук, як представник України в мінському процесі, в принципі не міг повноцінно захищати національні інтереси. Він вихованець радянської партійної школи. Для нього керівники Росії не вороги, а партнери. До того ж, політичний клас, який представляв Україну фактично був сформований в СДПУо. Принаймні, і Кравчук, і Порошенко – вихідці з цієї політичної сили.
На думку Андрія Юсова на сьогодні існує колосальний негативний контент, який подарував нам Мінський процес: «Це поява в тристоронній контактній групі людини яка до підписання Мінських угод була на політичному маргінесі дуже давно. Саме тут на арені з’являється Медведчук, саме в контексті тристоронньої контактної групи. Як представник України. З цього починається офіційне відродження Медведчука і його проросійських сил в Україні. Публічно, з мандатами. Як економічна, політична і медійна потуга».
І саме це стало чи не найбільшою помилкою президента Петра Порошенка.
До того ж, підписуючи Мінські протоколи Порошенко явно перевищив повноваження. Він підписав документ, який очевидно не міг виконати. А от спроба впровадження в життя тез цих протоколів в прямому сенсі тягне на державну зраду. Мається на увазі намагання внести у Верховну Раду закони про «особливий статус». Чим спровокували серйозний політичний і громадянський конфлікт.
Микола Мельник вважає, що в деяких питаннях тогочасне керівництво країни і справді було обмежено в можливих діях. Адже Мінські протоколи приймались під час величезної військової поразки. Але тут важливо чітко усвідомити, чому саме відбулась ця поразка. Зокрема, чому вище військове командування ігнорувала очевидну інформацію про російське вторгнення. Сьогодні ми пожинаємо плоди цих помилкових рішень. Нинішній президент не має ані відповідного досвіду, ані здібностей щоб вміло використовувати міжнародні можливості. І ці протоколи остаточно повисли ярмом на шиї України.
На базі Мінських паперів неможливо будувати стратегію опору Російській Федерації – про це на круглому столі говорив Віталій Кулик. Хоча б тому, що в них взагалі відсутня Росія як така. Для реального захисту країни необхідно створювати новий контекст та нові документи, які встановлять іншу рамку переговорного процесу.
Учасників обговорення об’єднала позиція, що на сьогодні Україна має змінювати саму політичну систему, яка на сьогодні просто не здатна адекватно відповідати на сучасні виклики. А для забезпечення ефективного захисту країни, треба формувати новий політичний клас, який морально та інтелектуально буде здатен створити новий контекст української політики.
