Олексій Гарань: “Зеленський не чує думку українців щодо Бабиного Яру! (Інформблокада опитування ”Демініціатив”)”

Під керівництвом Зеленського і Єрмака повним ходом іде реалізація приватного проєкту (за участі російських олігархів) меморіалізації Бабиного Яру. Про державний проєкт, розроблений на базі Інституту історії України НАНУ, Президент не хоче чути і навіть не хоче зустрічатися з розробниками, як і з Ініціативною групою “1 грудня”, пише науковий директор Фонду “Демократичні ініціативи” Олексій Гарань в своєму блозі на УП.

А що ж думають з цього приводу громадяни України? Наведемо результати опитування “Демініціатив”, проведеного спільно із КМІС.

1) 86% опитаних у цілому ставляться переважно позитивно до участі іноземців у фінансуванні заходів та інституцій історичної пам’яті та культури (музеїв, меморіалів) в Україні. Проте громадянство іноземців має значення, коли мова йде про створення місць пам’яті жертв нацистських злочинів під час Другої світової війни. Зокрема, найбільш прихильно українці ставляться до меценатів з Ізраїлю 81% опитаних, Німеччини – 77%, США – понад 70%.

Водночас зовсім інша картина із ставленням до участі громадян Росії у створенні таких місць пам’яті: 48% опитаних виступають проти, 43% – за.

Нагадаємо, що серед спонсорів проєкту – російські громадяни Фрідман і Хан, які фігурують в американському списку “друзів Путіна”. Донедавна був і сумнозвісний російсько-український бізнесмен Фукс. Зараз він опинився рід санкціями РНБО, тож вийшов із наглядової ради проєкту. А коли про його одіозність говорила два роки українська громадськість Зеленський з Єрмаком це не помітили?

2) Більшість респондентів вважають необхідною участь держави у фінансуванні створення меморіалу та музею у Бабиному Яру: 39% – обрали варіант, де держава це робить разом із приватними меценатами з різних країн, 22% – вважають, що кошти на такий меморіал та музей мають надходити виключно з державного бюджету України, а 13,5% схиляють до думку, що це має робити держава спільно з меценатами, які є громадянами України. Фінансування виключно коштами приватних меценатів – українців підтримують лише 6% опитаних, з громадян інших країн – 4%.

Додамо до цього, що “Великі гроші на фінансування державного проєкту Бабиного Яру є. Вимога донорів – це має бути проєкт Української держави” – Дробович

3) На думку абсолютної більшості опитаних, форму та зміст заходів із вшанування пам’яті жертв злочинів нацистського режиму на території України мають визначати органи державної влади: Український інститут національної пам’яті (48%) – на першому місці з відривом, далі – Верховна Рада України (39%), Президент України (34,5%).

У таких чутливих проєктах контрольний пакет акцій повинен бути у держави, а не в приватних руках. Це – світова практика.

Чому Зеленського і Єрмака не цікавить думка громадян України, державний проєкт українських істориків і чому вони беззастережно підтримують приватний проєкт за участі російських олігархів, скандального російського арт-директора Хржановського, попри застереження СБУ – поставимо великі знаки питання??? Некомпетентність, неосвіченість, меншовартість, залежність від грошей, у тому числі російських, пряме потурання Росії, яка хоче стравити українців і євреїв, дискредитувати українців в очах світу?

Ми відчули також своєрідну інформаційну блокаду навколо результатів опитування. На телеканалах оприлюднили його лише М.Княжицький (“Еспресо”), Л.Немиря (“Укрлайф ТБ”, відео тут), Т.Березовець (“Прямий”) і “4 канал”. І все! Позиція олігархічних каналів зрозуміла. А де патріотичні 5 канал, 24 канал, Перший національний? Де незалежні аналітичні і міжнародні ЗМІ: Радіо “Свобода”, ББС, Німецька хвиля, Радіо НВ, Цензор.нет, інші, ціла армія ведучих програм, їх аналітичні і новинні відділи? Чи це не суспільно важлива інформація, яка заслуговує на оприлюднення? Мабуть, це говорить і про якість тих, хто сидить на новинних стрічках На один запит, я отримав відповідь, що багато людей у відпустках, тож нема кому писати (((. Інші готові тисячний раз коментувати рейтинги, або воювати з дурощами і маніями Путіна. Звийчайно, це простіше, ніж вникати в те, що відбувається тут і зараз і на що громадськість і ЗМІ бодай теоретично можуть вплинути. Принаймні мовчати – не можна. Бо де ж тоді і аналітика, і наша громадянська позиція