Чому “Талібан” так швидко захоплює Афганістан. Коротке пояснення перебігу війни
Швидкість, з якою таліби просуваються в Афганістані, схоже, стала сюрпризом для багатьох – центри регіонів падають, як доміно, пише ВВС.
Ініціатива явно на боці “Талібану”, тоді як афганський уряд відчайдушно намагається утриматися при владі.
Як випливає з доповіді розвідки США, яка потрапила у медіа цього тижня, наступ на столицю Афганістану Кабул – питання кількох тижнів, а весь уряд може впасти за 90 днів.
Чому це відбувається так швидко?
Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО включно з Британією більшу частину минулих 20 років тренували афганські урядові сили безпеки та оснащували їх усім необхідним.
Безліч американських і британських генералів заявляли, що армія Афганістану нарешті сильна і потужна. Сьогодні ці заяви виглядають порожніми.
Сили уряду і “Талібану“
Теоретично в афганського уряду зараз мала би бути перевага завдяки силам, які є у його розпорядженні.
На папері національні сили безпеки нараховують понад 300 тис. бійців. Сюди входять армія, поліція та військово-повітряні сили.
Але в реальності у країни завжди були проблеми з необхідною кількістю військових і поліцейських.
Афганська армія та поліція мають непросту історію, наповнену численними втратами, дезертирством і корупцією. Деякі командири, наприклад, вимагали платню для солдатів, яких просто не існує – так званих “солдатів-привидів”.
Спеціальний головний інспектор США з питань відновлення Афганістану у своєму останньому звіті для американського конгресу висловлював “серйозне занепокоєння через руйнівний вплив корупції… та сумнівну точність даних про реальний стан сил”.
Джек Вотлінг з британського Королівського об’єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) каже, що сама афганська армія ніколи не знала, скільки точно військовослужбовців вона нараховує.
До цього, за його словами, можна додати ще й проблеми з оснащенням та моральним духом.
Солдатів часто відправляли служити в регіони, де в них не було сімейних чи племінних зв’язків. Це одна з причин, чому частина афганських військових так швидко залишала без бою свої позиції.
Силу “Талібану” оцінити ще важче.
Антитерористичний центр США у Вест-Пойнті оцінює ядро талібів у 60 тис. бійців. Разом з іншими угрупованнями та прихильниками “Талібану” ця цифра може зрости до 200 тис.
Але доктор Майк Мартін, колишній британський офіцер, який знає мову пушту та досліджує історію конфлікту в афганській провінції Гільменд у своїй книзі An Intimate War, застерігає від того, щоб сприймати “Талібан” як моноліт.
За його словами, “це скоріше коаліція незалежних власників “франшизи”, які пов’язані одне з одним, найімовірніше, лише тимчасово”.
Майк Мартін додає, що і уряд Афганістану так само розколотий на регіональні фракції.
В афганській історії не раз траплялося, що родини, племена та навіть чиновники переходили на інший бік. Часто вони робили це, щоб вижити.
Доступ до зброї
З точки зору грошей та озброєння афганський уряд, знову ж таки, повинен би мати перевагу.
Він отримував мільярди доларів на зарплати солдатів та їхнє оснащення – переважно від США. У звіті згаданого головного інспектора вказано, що загалом на сферу безпеки Афганістану витратили понад 88 млрд доларів.
Автори звіту зловісно додали: “Відповіддю на питання про те, наскільки ефективно розпорядилися цими коштами, стануть результати бойових дій безпосередньо на місцях”.
Повітряні сили Афганістану мають забезпечити критичну перевагу на полі бою.
Але вони постійно боролися за те, щоб утримувати свої 211 літальних апаратів та екіпажі для них (останнє стало серйозною проблемою, коли таліби почали спеціально полювати на пілотів).
Тож є питання, чи зможуть ці сили виконувати завдання, які їм ставлять командири на землі.
Саме тому в небі над такими містами, як Лашкаргах, під час наступу “Талібану” довелося залучати Повітряні сили США. Зараз незрозуміло, як довго Сполучені Штати будуть допомагати літаками.
“Талібан” отримує багато коштів від торгівлі наркотикам, але є в нього і підтримка з-за меж Афганістану – переважно від Пакистану.
А зараз таліби ще й захопили трофейну зброю та обладнання в урядових сил безпеки (зокрема й те, що свого часу постачали Сполучені Штати): військові машини “Хамві”, прилади нічного бачення, кулемети, міномети та артилерію.
Це при тому, що Афганістан вже був перенасичений зброєю після радянського вторгнення.
Та й “Талібан” продемонстрував, як навіть найбільш грубі методи можуть перемагати більш технологічну силу.
Згадати хоча б про втрати американських і британських сил від СВП – саморобних вибухових пристроїв.
Знання і розуміння місцевості – ще одна перевага талібів.
Фокус на північ і захід
Попри роздрібленість “Талібану” все одно можна побачити чіткий план його просування.
Бен Баррі, у минулому командир бригади у британській армії, а зараз науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень, визнає, що досягнення талібів можуть бути досить меркантильними.
Але додає: “Якби ви писали план кампанії, вам було б важко придумати щось краще за це”.
Він радить сфокусуватися на протидії “Талібану” на півночі та заході, а не на півдні, де вони мають свої традиційні фортеці, а центри регіонів один за одним переходять до їхніх рук.
Таліби також захопили ключові пункти перетину кордонів та блокпости, позбавивши уряд такої потрібної готівки від митних надходжень.
Ще “Талібан” перейшов до активної тактики цілеспрямованих убивств ключових посадовців, активістів за права людини та журналістів. Повільно, але впевнено знищуючи ті невеликі досягнення, яких країна досягла за 20 років.
Стратегію афганського уряду зрозуміти складніше.
Обіцянки відбити території, які захопив “Талібан”, дедалі більше виглядають порожніми.
На думку Бена Баррі, виглядає так, що уряд робить ставку на утримання великих міст.
Афганський спецназ вже відправили у Лашкаргах, що дозволило утримати місто.
Але як надовго?
Спеціальних сил в уряду не так і багато – близько 10 тис. бійців. І їх уже розділили на групи.
“Талібан”, як видається, виграє і у сферах пропаганди та інформаційної боротьби.
Бен Баррі каже, що ініціатива на полі бою підіймає їхній бойовий дух та дає відчуття єдності.
Уряд натомість відстає – там йдуть сварки та звільнення генералів.
Чим все завершиться?
Поза сумнівами, ситуація виглядає не найкращим чином для афганського уряду.
Але Джек Вотлінг з RUSI каже, що поки позиції військових погіршуються, “ситуацію ще можуть врятувати політики”.
Якщо уряд зможе схилити на свій бік лідерів племен, то це дасть йому шанс, каже експерт.
Про це ж говорить і Майк Мартін, який звертає увагу на дії колишнього військового діяча Абдула-Рашида Дустума, який вилетів у місто Мазарі-Шариф воювати з талібами. Він вже укладає угоди.
Літній період боїв невдовзі завершиться – афганська зима ускладнить маневри сухопутних армій.
Не виключено, що до кінця року в країні буде зберігатися патова ситуація, а уряд чіплятиметься за Кабул та кілька великих міст.
Ситуація може навіть докорінно змінитися, якщо “Талібан” розколеться.
Але зараз виглядає так, що всі зусилля США і НАТО принести мир і стабільність Афганістану були такими ж марними, як і військова спроба Радянського Союзу перед цим.