Протягом останніх 7 років Кремль офіційно наполягає на двох тезах стосовно збройного конфлікту в Україні. Перша – Росія не бере участі у війні з Україною, а має місце внутрішній конфлікт, чи то громадянська війна. Друга виходить з першої: задля врегулювання офіційний Київ має вести прямі переговори «з Донецьком та Луганськом», а Росія – лише посередник. Багато разів українська влада, міжнародні партнери України та експерти наголошували на тому, що позиція, поведінка та роль Москви демонструє: саме вона є стороною конфлікту. 4 грудня 2021 Кремль фактично перекреслив свою ж теорію: він зробив ватажків угруповань «ЛДНР», з якими раніше закликав говорити, членами російської правлячої партії «Єдина Росія».
«Київ після відведення важких озброєнь від лінії зіткнення мав розпочати діалог з Донецьком та Луганськом про проведення виборів та наділення особливим статусом цих територій. Ці та багато інших пунктів документу досі не виконані», – заявив 3 грудня 2021 секретар РНБО Росії Микола Патрушев. Ця заява – одна з великої кількості подібних, що не раз лунали від офіційних осіб Росії й навіть учасників підконтрольних їм адміністрацій в ОРДЛО.
Більше того, у риториці Кремля неодноразово лунала позиція про те, що непідконтрольна частина Донбасу є частиною України, яка після«прямого діалогу» має повернутися під владу Києва – тільки з тим, що виторгує Москва.
Що знову не так?
На з’їзді російської правлячої партії «Єдина Росія» 4 грудня 2021 року ватажки угруповань «ДНР» Денис Пушилін та «ЛНР» Леонід Пасічник отримали партійні квитки Єдиної Росії.
Після цього в ефірі російського ЗМІ Пушилін заявив, що не бачить сенсу повернення ОРДЛО під контроль України.
«Нам у будь-якому разі треба було б з ним (Володимиром Зеленським – ред.) сісти і говорити про сусідство. Про правила. Вже мова не йде про одну державу», – заявив тоді Пушилін.
Ще у травні 2020-го українська делегація у Тристоронній контактній групі продемонструвала копію російського паспорта Дениса Пушиліна. Тепер Росія офіційно підтвердила наявність російського громадянства у ватажків «ЛДНР», адже членом російської партії може бути винятково громадянин Росії. Та загалом це вкладається у логіку дій Кремля, який з 2020 року активно видає російські паспорти на окупованих територіях, в першу чергу, їх отримували саме представники російської окупаційної адміністрації.
Висновки
Отже, за логікою, яку закладає у Мінський переговорний формат російська сторона, Україна має вести «прямі переговори» вже з росіянами, ще й членами правлячою партії – але, начебто, представниками Донецька та Луганська.
А ці «представники», всупереч офіційній риториці Москви, твердять: ні за що не повернуться до складу України, вони інтегруються до Росії (і саме це обіцяють жителям окупованих територій). Політика Росії щодо окупованої частини Донбасу саме така: це видача дипломів російського зразка, введення рубльової зони, прямий доступ товарів з ОРДЛО на російський ринок, перекриті КПВВ, видача російських паспортів – планомірно відриває окуповану частину Донбасу від України, натомість наближають її до Росії.
Інший рівень цього «наближення» – це включення ОРДЛО до внутрішньополітичного життя Росії, яке справді відбулось упродовж 2020-2021 років, до цього можна віднести проведення виборів до Держдуми Росії і прийняття донеччан і луганчан у партійні структури російської правлячої партії.
Отже, попри заяви про невід’ємність Донбасу від України, у реальному житті Росія робить кроки, що максимально ускладнюють процес реінтеграції людей, які живуть там.
Всі учасники української делегації у Тристоронній контактній групі, з якими вдалося поспілкуватися Радіо Донбас.Реалії, погоджуються з тим, що російська сторона явочним порядком відмовляється від Мінського формату переговорів та сама заперечує власні позиції та вимоги до України за ними. В першу чергу, тим, що вже навіть не намагається продемонструвати, що окупаційні адміністрації у Донецьку та Луганську хоч якось незалежні від Кремля та мають самостійну позицію.
Росія у конфлікті на Донбасі
Протягом семи років Росія заперечує свою участь у війні на Донбасі, заявляючи, що у захопленні українських міст могли брати участь хіба що російські добровольці. Західні та українські спільноти розслідувачів і журналісти виявили численні факти підтримки конфлікту з боку Росії: були поіменно встановлені понад 2 тисячі російських військових, що воювали на Донбасі, 50 типів зброї російської армії, артилерійські обстріли з російської території та медалі за бойові операції на українській території, а українське слідство веде кримінальні справи проти офіцерів, які керували обстрілом Маріуполя, та російських громадян, які підозрюються у катуваннях людей.
