У Молдові відчувається втручання Росії, яке проявляється через енергетичний шантаж та дії “п’ятої колони” Кремля. У владі цієї країни досі багато російських агентів впливу, які гальмують шлях країни до Європи. Особливо це стосується середньої та нижньої ланок. Про це в інтерв’ю проєкту “Орестократія” розповів Юрій Брічаг, колишній голова розвідки Молдови, пише Obozrevatel.
За його словами, президентка цієї країни Мая Санду, найімовірніше, зможе вирішити проблему Придністров’я, і це станеться невоєнним шляхом. Водночас у Молдові не погодяться на силову допомогу України у вирішенні питання Придністров’я.
– Що зараз відбувається у Молдові з електроенергією? Це підступи Путіна чи якісь місцеві негаразди з поставками?
– Хотів би зазначити, що сьогодні я говорю як приватна особа, висловлюю свою власну думку.
На сьогодні ті постачання газу, які йшли згідно з договором між “Молдовагаз” та “Газпромом”, скорочуватимуться приблизно на одну третину. Зменшення постачання газу веде до зменшення вироблення електроенергії, яка залежить від Кучурганської ДРЕС на території Молдови, у невизнаному Придністров’ї.
Ми, мешканці Молдови, безпосередньо відчуваємо втручання Росії у наші внутрішні питання, вони цим хочуть нас поставити на місце та викручувати нам руки.
– У Молдові розуміють, що якби українські війська не вистояли в районі Миколаєва, Одеси, то російські війська були б уже в Придністров’ї, а то й по всій Молдові?
– Так, ми маємо таке відчуття, що завдяки українському народу, Збройним силам України з’явилася можливість нам жити мирно, і російські війська не увійшли на територію Молдови. Ми дійсно дуже споріднені духом, передусім ми також любимо свободу і незалежність. Росіян ми можемо любити, але кожен має жити у своїй країні. Є небезпека, що конфлікт може перейти на територію Молдови, але водночас ми підтримуємо Україну.
– Вибачте за відвертість, але не завжди таке враження складається. Український президент звертався до вашого президента по допомогу і, наскільки я розумію, жодної предметної підтримки не отримав. Президентка Санду не дуже рішуча як дипломат та людина, яка намагається якось протистояти Путіну?
– Мая Санду – дуже смілива людина, дуже хороший президент. Звичайно, вона не може вирішити всі ті проблеми, які є. У фільмі “Хрещений батько” так говориться: “є радники на час війни, а є на мирний час”. На жаль, вона собі обрала радників на мирний час, які не дуже хороші чи не дуже знають проблематику воєнних дій.
Можу підтвердити вам, що у нас досить багато досвідчених професійних офіцерів у різних службах. Але замість того, щоб допомагати і нашій країні, і нашим друзям, братам, сусідам, вони залишились осторонь, а на посади, які сильно можуть допомогти в ухваленні певних рішень, призначені люди за іншими принципами – партійності, особистої відданості. Росія насамперед зацікавлена, щоб у нас саме ці структури були слабкими і не могли ухвалювати рішення.
– Якби ви були радником президента, яку політику підтримки України ви запропонували б?
– Коли я був начальником військової розвідки Міністерства оборони, тоді ми відпрацьовували план територіальної сумісності або територіальної безпеки. Сюди входили три країни – Румунія, Молдова, Україна. Ми повинні були убезпечити себе як в інформаційному плані, так і безпосередньо протиракетними комплексами.
Я б змінив багато. По-перше, я поставив би професійних людей на посади, які б відповідали тим вимогам, які є на сьогодні. Показав би підтримку передачею озброєнь, якими ми зараз не користуємось. Тому що ми маємо зараз розуміти: якщо Російська Федерація захопить Україну, 100% вони зайдуть і в Молдову.
– Як Молдова готується до потенційно можливої війни?
– Я не перебуваю зараз на якихось посадах, я не знаю, що відбувається, але з огляду на те, як воно все мляво рухається, мені здається, люди не готові усвідомлено говорити про потенційну проблему, яка може виникнути. Ми офіцери, нас досить багато, які обіймали свого часу високі посади, обговорюємо ці питання і говоримо, що було б непогано низку заходів вжити, підготувати населення. Ось я кілька днів перебуваю у Києві та дивлюся, як зараз все організовано. Коли звучить повітряна тривога, куди люди переміщаються в сховище, продукти і таке інше. На жаль, у нас це не на тому рівні, який має бути.
– У Москві бомбосховища готують, у Брянській, Курській областях вже лінія оборони стоїть, а ви до цього ще не дійшли?
– На рівні якихось кабінетних розмов плани є, але це все на папері.
– Чи правда, що Санду орієнтується на Німеччину?
– Я не сказав би, що Санду орієнтується на Німеччину. Я сказав би, що президентка Молдови Мая Санду орієнтується на Європу і на ті цінності, які там є. У вас скільки було президентів? Шість. Скільки у Молдові? Шість. Це говорить про те, що є зміна влади, є вибір. Я не можу сказати, що вона орієнтована на Німеччину, ми всередині цього не відчуваємо. Ми бачимо те, що наша президентка працює на благо нашої країни. Може, у неї не все виходить, але кредит довіри та впевненість у тому, що ми будемо незалежною країною і що ми будемо частиною Євросоюзу, у нас є.
– Є сили та люди, які цього б дуже не хотіли. Наскільки відчутним є вплив “п’ятої колони” РФ, наскільки багато куплених впливових чиновників на посадах?
– У Молдові у нас, з одного боку, набагато все простіше, з іншого боку, набагато складніше. Чому складніше, тому що всі знають про цю проблематику, але іноді використовується принцип страуса – засунути голову в пісок. Є партія “Шор”, є такий олігарх, він перебуває в Ізраїлі, і ось він активізував свій електорат для дестабілізації ситуації в самій Молдові та для висловлювання підтримки Російської Федерації. Зрозуміло, що все це робиться, щоб збити нас із курсу євроінтеграції та щоб розгойдати ситуацію. Тобто люди це все роблять за гроші.
Я знаю, що і в Україні це колись було, практикувалося звезення людей за гроші на мітинги. У нас відбувається те ж саме, це відбувається за одними і тими самими лекалами. І, на жаль, у нас багато людей втомилися. Не всі ті, хто перебуває в цих наметах, сидять там через любов до Шора або інших олігархів, які об’єдналися для того, щоб повалити проєвропейський уряд. Люди роблять це, бо немає грошей, вони бідні, їм нема чого їсти, нема чого дітям дати у школу. І саме ця бідність призвела до того, що люди, які повинні сидіти у в’язниці, перебувають у чудових умовах в інших країнах.
– Якщо дозволите, трохи провокаційне питання. Як з погляду інтересів держави можна припустити, що людина, яка перебуває в бігах, обирається до парламенту? Як можна уникати якихось превентивних заходів, щоб вичистити всі проросійські сили, перекрити канали фінансування?
– Проросійські чиновники досі саботують процеси в Республіці Молдова. Вони на посадах. На посади ставлять людей, які досі носять футболки “За Росію”, “За Путіна”, ходять із георгіївськими стрічками. Україна пройшла цей період і ще не очистилася, але процеси почалися. У нас ці процеси, на жаль, не відбуваються. Ці люди не боротимуться і не робитимуть нічого, щоб ми взяли курс на євроінтеграцію. Вони підтримуватимуть співпрацю з Росією.
– Якщо у відсотках, то скільки розсудливих, а скільки проросійських?
– Вибори президента точно показали співвідношення відсотків проєвропейських та проросійських сил. Мая Санду виграла 52 або 53% проти 47% у Додона. Це невеликий розбіг.
– На вашу думку, агентів впливу Росії багато сьогодні у молдовській владі?
– Я думаю, якщо брати за керівними посадами, я не можу сказати, що там є багато проросійських, але ланка від середньої і нижче – там достатньо. Тому що вони саботують усі процеси, що ведуть до євроінтеграції, дуже багато зливу інформації.
– Якби український президент запропонував ввести війська в так звану “Придністровську республіку” та окупувати її, чи ви погодилися б, якби від вас залежало рішення?
– Я б не погодився. Поясню. Там нема з ким воювати, 90% цих російських військ – це жителі Молдови, які мають громадянство Молдови.
– То чому ви досі терпите цю “республіку”?
– Ми терпимо, тому що в нас був проросійський президент, а інші не дуже розуміють, як із цим боротися. Я порушив би 10 чи 20 кримінальних справ щодо узурпації влади і всю цю верхівку Придністров’я пересаджав. Інші просто втекли б або, як показує статистика, коли зараз почали призивати придністровців у російську армію, вони всі благополучно почали діставати румунські та молдавські паспорти. Тож у нас трохи відрізняється ситуація. Там не треба проливати кров, там не треба вбивати, там просто потрібно організацію “Шериф” взяти та посадити. На цьому все скінчиться.
– Ви думаєте, Санду боїться, чи руки не доходять до цього?
– Я думаю, вона не боїться, вона, найімовірніше, це зробить. Але для цього їй потрібна сильна команда, їй потрібні люди, які могли б ухвалити ці рішення, які хотіли втілити ці рішення в життя, ті, яким вистачило б сміливості. Їй потрібно більше добрих офіцерів, які люблять свою батьківщину, а далі вони самі розберуться.
