Політолог Олексій Голобуцький, коментуючи останні події в кремлі, зазначив, що оприлюднені Головним управлінням розвідки МОУ загальні рекомендації щодо висвітлення війни проти України, які підготували в міністерстві оборони рф – це прямий наслідок останніх подій в російському політикумі та посилення ролі керівника пвк “вагнера” пригожина.
На його думку, “пригожинський «Вагнер» справді дає результат на полі бою. Нехай це досягається не завдяки якомусь «стратегічному генію» засновника цієї компанії, а виключно шляхом завалення фронту горами трупів та наявністю необмеженого фінансового ресурсу“.
Переважна частина невеликого тактичного успіху окупантів на полі бою – це заслуга “вагнерівців”. А це, в свою чергу, додатково демонструє безпорадність російського військового командування та закріплює у масовій свідомості думку про необхідність кардинальної зміни еліт.
Загальні рекомендації, які підготували в міністерстві оборони рф, вміщують одинадцять пунктів, основний зміст яких полягає в:
- Орієнтуванні на інформацію виключно з погоджених міноборони рф джерел;
- Акцентуванні в інформаційних матеріалах та коментарях «незалежних» експертів на провідній та позитивній ролі особисто сергія шойгу та валерія герасимова;
- Виправданні ударів по критичній енергетичній інфраструктурі України, посилаючись на «вимушеність» таких дій;
- Підкресленні теми надання Україні західного озброєння. В цьому сенсі окремо рекомендується зосереджувати увагу на тому, що «росія проводить воєнну операцію не проти України, а проти всього НАТО»;
- Відмові від згадування ПВК «вагнер» в позитивному контексті. Робити акцент на надмірних людських втратах та беззмістовних атаках ПВК;
- Відслідковуванні та цитуванні публікацій в іноземних ЗМІ про успіхи збройних сил російської федерації та невдачі Збройних сил України. Особливу увагу пропонується зосередити на заявах західних і українських політиків, які можна інтерпретувати в подібному ключі.
Загалом документ свідчить про кардинальну зміну акцентів щодо висвітлення перебігу подій у війні проти України, а також загострення політичної боротьби всередині країни-агресора.
Роль Пригожина в нинішній Росії виросла настільки, що його вже всерйоз сприймають в якості можливого наступника Володимира Путіна. Це абсолютно не влаштовує як російських генералітет, так переважну частину політичної еліти. Як то кажуть, «нова мітла местиме по-новому». І чи буде в новій реальності місце «старим» політиками і генералам – питання риторичне.
І така ситуація не могла тривати довго. Вона мала закінчитись або переможним бліц-кригом самого Пригожина, який одним ударом покінчив би з конкурентами та посів жаданий трон. Або ж з організованим спротивом так званих «еліт», які при всій нелюбові один до одного, вимушені об’єднатися проти спільного ворога.
Наразі ми присутні при втіленні саме другого варіанту. Але немає жодного сумніву, що відповідь з боку Пригожина та союзників (як мінімум, Кадирова і Суровікіна) не забариться.
Прогнозувати наступний розвиток подій наразі – справа невдячна. Як і намагатися передбачити переможця. До речі, ним цілком може виявитися якась маловідома наразі «темна конячка».
– пише Олексій Голобуцький .
