Олег. Йому 41 рік, успішний фермер з Чернігівщини. Вища фахова освіта, Білоцерківський національний аграрний університет. Під час навчання познайомилися з Яриною, одружилися ще під час навчання і отримавши дипломи, переїхали жити в рідну для Олега Безуглівку на півночі Чернігівщини. На жаль, це менше 10 кілометрів від російського кордону.
Проте у 2008 році щасливі молодята про це не думали, у подружжя народилося двоє діток: старша Ксенія і молодший Тарасик. Весь час йшов на розвиток господарства. Почавши з власного невеличкого паю, Олег поступово зміг розвинутися і став орендувати всі землі колишнього колгоспу. Вирощував пшеницю, картоплю, буряки і моркву. З ранку до вечора на землі, яка віддячувала хорошими врожаями.
В 2014 в країну прийшла війна і Олег, не роздумуючи, пішов добровольцем в новостворений Азов. Пройшов багато гарячий боїв, брав участь у звільненні Маріуполя, в Широкінській операції. Був простим рядовим, але дуже цінувався побратимами.
В 2016 повернувся в село, бо хоч і намагався дистанційно керувати справами, проте Ярині одній було дуже важко. До лютого 2022 року працювали разом, а коли з’явилася інформація про повномасштабне вторгнення – Олег одразу повернувся на службу до побратимів. Вмовляв Ярину з дітьми поїхати за кордон, але вона відмовилася, не повіривши, що ворог наважиться на пряму окупацію.
І в перші ж дні потрапила в окупацію. Як вижила, як ніхто з селян не здав ворогам що чоловік воює в Азові – так і не зрозуміла. Ховалися по підвалах, днями не їли. Тарасик підхопив запалення легень і ледь вижив. Врятувала успішна операція по звільненню Київської та Чернігівської області, коли окупанти тікали світ за очі.
Отримавши радісну звістку, Олег відпросився у відпустку і в червні подружжя ненадовго возз’єдналося, всі разом. Востаннє.
В серпні під час ракетного обстрілу від важких поранень гине Ксенія. Серце Олега рветься додому, але активні бойові дії не дозволяють. Лють до окупантів зашкалює і він б’є їх з подвійною ненавистю, за що отримує позивний “Лютий фермер”.
В лютому 2023 на Бахмутському напрямку Олег гине, прикриваючи відхід товаришів. Ярина лишає Тарасика з матір’ю Олега і записується на курси парамедика. Під час перебування на навчанні, в райцентрі, удар Шахіда вбиває її разом з ще однією жінкою.
Початок травня. Удар керованими авіабомбами по прикордонним селам Чернігівщини. Одна з них потрапляє в батьківську хату Олега, де була його мати, 68 років, та син Тарасик. Жінку впізнали, тіло хлопця розірвало повністю.
Так закінчилася історія однієї української родини. Росіяни, ви точно хочете знати, за що вас в Україні ненавидять?
Таких історій ми отримуємо щодня десятки й сотні. Цивільні жертви жорсткої війни проти мирного населення, яку ведуть окупанти від безсилої ненависті та слабкості. Збираємо їх, щоб майбутній трибунал спитав за кожну.
Електронна скринька: [email protected]
