Будинок Профспілок у центрі Києва — не просто архітектурна споруда. Це символ. У дні Революції Гідності саме він став прихистком для майданівців: тут ночували, лікувались, координували дії, допомагали одне одному. Цей будинок пройшов через вогонь буквально — у лютому 2014 року його підпалили, і він вигорів ущент. Але навіть це не зламало профспілковий рух.
Після трагедії профспілки самостійно, без державної підтримки, відновили Будинок Профспілок. Вони вкладали в нього не тільки кошти, а й віру — у справедливість, у свою роль у суспільстві, у силу єдності. Відновлений дім став місцем для роботи, зустрічей, підтримки людей і захисту їхніх прав.
І ось тепер, у 2025 році, історія знову намагається піти по колу. Агентство з розшуку та менеджменту активів (АРМА) намагається відібрати Будинок Профспілок. Без суду. Без публічної дискусії. Просто — «забираємо». Галузеві профспілкові організації, які працюють у будівлі, мають просто піти. На вулицю.
Це не просто історія про нерухомість. Це історія про спробу знищити незалежний голос. Про тиск на тих, хто має сміливість говорити про права, про соціальні гарантії, про справедливість. Про символ, який десятиліттями був із тими, хто бореться.
Світлана Кушнір та команда медіаплатформи «Інтервізор» розпочали власне журналістське розслідування. У студії говорять з юристами, активістами, заступником голови Федерації профспілок України Володимиром Саєнком. Піднімають важливі питання: хто стоїть за цим «віджимом»? Чи має АРМА взагалі законне право на такі дії? І що означає ця ситуація для суспільства загалом?
Бо коли в країні під загрозою опиняються ті, хто має захищати права людей, — це вже не просто атака на будівлю. Це атака на довіру. І ми всі маємо знати правду.
