Керівник Дослідницько-аналітичної групи InfoLight.UA Юрій Гончаренко оприлюднив розгорнутий аналіз поточного стану української оборонної системи, застерігаючи від хибних висновків та вказуючи на критичні недоліки у стратегічному плануванні.
За оцінкою експерта, фокусування на підрахунках рекордної кількості російських засобів атаки відволікає від головної проблеми. Згідно з розвідувальними даними, які наводить Гончаренко, запаси ракет у противника вже дозволяють проводити масовані обстріли практично щоденно.
Масштаби загрози: дані ГУР МО України
Застереження Гончаренка знаходять підтвердження в останніх даних Головного управління розвідки. За інформацією ГУР МО України, росія має на озброєнні понад 1950 стратегічних ракет різного типу.
Структура російського ракетного арсеналу включає до 500 балістичних ракет “Іскандер-М”, до 300 крилатих ракет “Іскандер-К”, до 260 крилатих ракет Х-101, які запускаються з бомбардувальників Ту-95 та Ту-160. Також у розпорядженні ворога є до 280 крилатих ракет Х-22/Х-32 з літаків Ту-22М3, понад 400 крилатих ракет “Калібр”, до 150 гіперзвукових ракет Х-47М2 “Кинжал” та до 60 північнокорейських балістичних ракет KN-23.
Виробничі потужності підтримують постійну загрозу
Особливо загрозливими є виробничі можливості росії. Щомісяця противник здатен виготовляти до 60 ракет “Іскандер-М”, до 20 “Іскандер-К”, до 60 Х-101, до 10 Х-32, до 30 “Калібрів” та до 15 гіперзвукових “Кинжалів”.
Ще більш критичною є ситуація з безпілотниками. За даними ГУР, росія має понад 6 тисяч ударних дронів типу Shahed-136 (“Герань-2”) та “Гарпія-А1”, а також понад 6 тисяч дронів-імітаторів “Гербера”. Добове виробництво цих засобів сягає 170 одиниць.
“Кількість дронів буде постійно збільшуватися, і тисяча шахедів за ніч вже у вересні може бути реальністю”, – зазначає аналітик.
Системні прорахунки проти ефективного ворога
Ключовою тезою Гончаренка є те, що за два роки війни росія створила ефективну систему військового виробництва та повний цикл від розробки до планування цілей. Поки українська сторона покладалася на технологічну перевагу, противник займався масштабуванням та модернізацією, створивши дієву вертикаль управління.
Десять критичних проблем української оборони
Експерт систематизував основні недоліки української оборонної системи:
Планування виключно на короткострокову перспективу замість довгострокової стратегії. Гончаренко критикує “небажання планувати довше ніж на пару місяців”.
Підміну реальної роботи піар-активністю. За словами аналітика, замість конкретних справ проводяться “красиві презентації та піар”.
Деструктивну кадрову політику, яка “знищує мотивацію для того щоб йти на держслужбу” та відсутність реформи мобілізації.
Гончаренко окремо наголошує на проблемі збереження кваліфікованих кадрів: “нерозуміння ролі мізків у цій війні та небажання їх зберігати”, уточнюючи, що йдеться не про філософів, а про інженерів.
Серед інших критичних моментів експерт виділяє неготовність міст до постійних атак, відсутність можливості масштабувати кращі підрозділи через бюрократичні перешкоди та неефективність системи “Армія+”.
Управлінська вертикаль та дипломатичні прорахунки
Особливу увагу Гончаренко приділяє критиці управлінської системи, вказуючи на “вертикаль Єрмака в усіх сферах замість ефективного управління”.
Експерт також критикує дипломатичну роботу України, відзначаючи “відсутність ефективної дипломатії і розуміння що саме і кому треба говорити за кордоном” та надмірне “сподівання на союзників в тому що маємо робити самі”.
Висновки та прогнози
“росія не перемагає нас на фронті, але може перемогти в тилу. Якщо не зробити висновки з помилок”, – резюмує Гончаренко.
Аналіз експерта InfoLight.UA вказує на необхідність кардинальних змін у підходах до оборонного планування та управління. На фоні потужного російського арсеналу та стабільного виробництва засобів ураження технологічна перевага сама по собі не гарантує успіху без ефективної системи управління та стратегічного планування.
