Україна вийшла з Оттавської конвенції, яка забороняє виробництво, накопичення та застосування протипіхотних мін. Цього рішення вимагає національна безпека. Тим більше, що Росія, яка підписантом Оттавської конвенції не є, це озброєння застосовує дуже активно.
Чи залишилися в України протипіхотні міни і який їхній мінімум потрібен, щоб убезпечити кордони країни й лінію бойових дій, – розповідає OBOZ.UA.
Несправедлива конвенція
Оттавська конвенція про заборону протипіхотних мін була підписана у 1997 році. До неї приєдналися 164 держави, які зобов’язалися ніколи не застосовувати, не розробляти, не виробляти та не передавати протипіхотні міни, а також знищити всі наявні у них запаси. Але при цьому, варто зазначити, до договору не приєдналися Росія, США, Китай, Індія і Пакистан.
“Конвенція, на жаль, від самого початку виявилася несправедливою. Країни, які самі масово виробляють протипіхотні міни (озброєння, треба сказати, не найгуманніше), документ не підписали – а навіщо, якщо вони його виробляють? І вони можуть його продавати країнам, яким такі міни з певних причин необхідні”, – говорить OBOZ.UA експерт із безпеки Асоціації саперів України, підполковник запасу Ігор Молодан.
На час підписання угоди Україна мала п’ятий найбільший арсенал протипіхотних мін у світі – після Китаю, РФ, США та Пакистану. Запаси дісталися нашій країні у спадок від Радянського Союзу і налічували 6 мільйонів мін.
Після ратифікації Верховною Радою у травні 2005 року Оттавської конвенції почалася ліквідація протипіхотних мін. До початку повномасштабної російської агресії в Україні залишилося їх понад 3 мільйони. Але зі зрозумілих причин після 24 лютого 2022 року ліквідація мінного арсеналу зупинилася.
Півтори тисячі мін на квадратний кілометр
Говорячи про вихід України з Оттавської конвенції, необхідно наголосити, що наша держава – не перша з європейських держав, що межують із Росією та Білоруссю, хто це зробив. Можна навіть прямо сказати – ми трималися до останнього.
“Навесні 2025 року міністри оборони Латвії, Литви, Польщі та Естонії рекомендували владі своїх країн вийти з конвенції, пояснюючи це тим, що військові загрози з боку РФ значно зросли. У квітні за рішення про вихід із конвенції проголосував сейм Латвії, у травні – сейм Литви, а у червні – парламент Фінляндії та сейм Польщі”, – розповідає Ігор Молодан.
Постає питання: а скільки, власне, нам необхідно протипіхотних мін, щоб засипати ними кордон із Росією і території, прилеглі до зони бойових зіткнень?
“За радянськими військовими нормативами, витрата протипіхотних мін на один кілометр мінного поля глибиною 20 метрів становила близько 100 одиниць. На так званій лінії Суровікіна в Запорізькій області щільність російських мін сягала близько 1500 штук на квадратний кілометр”, – розповідає OBOZ.UA капітан запасу інженерних військ Сергій Хавротін.
На його думку, така щільність (як показали події дворічної давнини) – цілком ефективна. Тобто від цього показника і слід відштовхуватися Україні під час мінування своєї території – щоб ворог ні пішки не пробіг, ні на мотоциклі не проскочив.
До початку агресії РФ у 2014 році сухопутна частина українсько-російського кордону становила 1974 кілометри. Нині, навіть з урахуванням тимчасово окупованих територій – приблизно стільки ж (лінію зіткнення вздовж Дніпра можна не враховувати: річка – вона сама собою надійний рубіж, і там мінувати територію немає потреби).
Отже, отримуємо 2 тисячі кілометрів, які непогано б по периметру засіяти протипіхотними мінами. За щільності 1500 боєприпасів на квадратний кілометр необхідно рівно 3 мільйони мін. Це мінімум.
Але тут треба розуміти, що зараз в Україні цих боєприпасів менше, ніж до початку повномасштабної війни (коли їх залишалося приблизно стільки). По-перше, якусь кількість протипіхотних мін за три з половиною роки ми у будь-якому разі використали. А по-друге, міни старі, ще радянські. Багато, напевно, непридатних.
У будь-якому разі Україні для створення нормальних мінних загороджень необхідно буде купувати свіжі міни. У країн, які не підписали Оттавську конвенцію.
Указ президента України про вихід із протимінної конвенції підписано, але тепер необхідно ще й відповідне рішення парламенту. До Верховної Ради законопроєкт про вихід з Оттавської конвенції надійшов 11 липня, і він має бути розглянутий на найближчому пленарному засіданні.
“Законодавче закріплення указу має остаточно повернути Україні право на ефективний захист своєї території”, – резюмує секретар комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко.