Російський корабель MPSV07 вартістю $60 млн, введений в експлуатацію у 2015 році (таких на озброєнні зараз лише чотири одиниці) зазнав удару дроном Головного управління розвідки Міноборони України в районі Новоросійська. Але головне те, що це не перший і явно не останній удар повітряними засобами по російській морській компоненті, передає OBOZ.UA.
Удар було завдано в районі містка управління, де розміщується обладнання навігації та зв’язку корабля, що, зрозуміло, не спричинило повного знищення цілі, але явно змусить поставити цю одиницю на недешевий ремонт.
Трохи більше тижня тому ГУР також уразило ударними дронами два російські гелікоптери Мі-8 та військовий буксир – у тимчасово окупованому Криму.
А в ніч на 28 серпня в Азовському морі було завдано удару по малому ракетному кораблю проєкту 21631 “Буян-М”, що дало змогу тоді зірвати пуски крилатих ракет 3М14 “Калібр”, які мали посилити комбінований ракетний удар по Україні.
Очевидно, що українська воєнна розвідка обрала нову тактику полювання на російські військові кораблі із застосуванням не лише морських дронів, а й повітряних. Але наскільки це дієво і чому росіяни опинилися вкотре беззахисними до нової тактики України в Чорному морі?
Результативність
ГУР МО України вже давно перетворило тимчасово окупований Крим на такий собі майданчик для виснаження російської ППО, авіації, радарів та іншого – на кшталт Чорнобаївки. Регулярно відбуваються нальоти дронів, які завдають істотних пошкоджень або повністю знищують дороге обладнання та установки, які віднедавна стали унікальними.
Але у випадку з ударами по кораблях у декого виникають сумніви: мовляв, а яка ефективність, адже ціль не затонула і може продовжувати виконувати поставлені завдання. Насправді це не так.
Звичайно, потужність повітряного дрона не можна порівняти з морським камікадзе, у якого бойова частина може досягати тонни вибухової речовини. Але ураження містка управління або радарів, надбудови з важливим радіолокаційним обладнанням, РЕР, зв’язку та навігації призводить до того, що кораблі стають небоєздатними. Залежно від того, що за обладнання постраждало і який ступінь пошкоджень, такий удар може завершитися для “плавзасобу” довгим і дорогим ремонтом – деколи з украй туманною перспективою повернутися в стрій.
Як можна помітити з відео, що публікуються ГУР МО, дрони намагаються завдавати ударів не абикуди, а саме в ці критично важливі для кораблів зони. Отже, кожен такий удар на тривалий час виводить корабель із бойового складу.
Безперечно, куди яскравіший і ефектніший вигляд має коли морський дрон таранить корабель, а потужна детонація призводить до затоплення або масштабної пожежі на палубі. Але проблема в тому, що РОВ адаптувалися до атак морських дронів і створили комплекс заходів протидії, які, можливо, і виглядають часом архаїчно, але працюють і допомагають уникати останнім часом нищівних атак по морю. А ось по повітрю…
Неповоротка адаптація
Зазнавши ганебної поразки в Чорному морі від країни, у якої не було ні флоту, ні флотилії, РОВ намагалися знайти вихід із патової ситуації, що склалася. Згодом вони створили комплекс пасивних і активних заходів із протидії українським морським дронам.
До пасивних заходів належало створення бонових загороджень, до активних – розміщення на кораблях більшої кількості, ніж передбачено проєктом, вогневих точок, патрулювання повітряного простору вертольотами тощо. Найпоказовішим активним заходом стало виведення залишку бойових кораблів, що становлять хоч якусь цінність, з Криму до Новоросійська. У кримських портах залишилися лише кораблі третього і четвертого рангу, що не становлять особливої важливості для РОВ.
Противник довго і вкрай неповоротко адаптувався до загрози, що виникла, але все ж йому це вдалося. Тепер за російськими військовими кораблями стали полювати з повітря і, як би дивно не звучало, але вони до цього абсолютно не готові. А все тому, що російська флотська ППО – це більше привід для жартів, ніж система, здатна захищати і прикривати.
Флотська протиповітряна оборона в Росії і навіть СРСР традиційно була не просто технологічно відсталою, вона завжди була дефективною, а кораблі недостатньо оснащувалися цими системами, щоб себе повноцінно захистити.
Усі пам’ятають ураження ракетами Р-360 ПКРК “Нептун” крейсера “Москва”. Але саме “Москва” відповідала за морський сегмент протиповітряної оборони і вважалася основною флотською ППО в Чорному морі, маючи на озброєнні зенітний ракетний комплекс С-300Ф. Але він не зміг перехопити ракети, які, за задумом, мав – причому не напружуючись. Або…
Далекого 1980 року ракетний крейсер “Киров” проєкту 1144 “Орлан” брав участь у масштабних навчаннях СРСР, за якими з борту новітнього корабля спостерігав особисто адмірал Горшков. І тоді трапився кричущий інцидент – над кораблем на низькій висоті пронісся Ту-143 “Стриж”, якого мав збити ЗРК С-300Ф, але він його навіть не побачив. А Ту-143 хоч і дрон-мішень, але за розмірами своїми дуже близький до винищувача F-16.
У цьому вся російська флотська ППО. І коли два дрони ГУР МО України вдарили по малому ракетному кораблю проєкту 21631 “Буян-М” – це було черговим доказом того, що нічого принципово не змінилося в дефективній російській флотській ППО. Адже “Буян-М” не тільки є носієм восьми ракет 3М14 “Калібр”, а й на ньому встановлено систему ППО ближнього радіусу дії ЗМ-47 “Гибка-Р”, а екіпаж має як штатну комплектацію ПЗРК “Верба” або “Іглу-С”.
Але тут я хотів би знову трохи повернутися в минуле і згадати, як 6 листопада 2024 року посеред білого дня було здійснено удар українськими дронами по Каспійській флотилії ВМФ РФ. Тоді було пошкоджено бойові кораблі проєкту 11661 “Татарстан” і “Дагестан”, а також приліт припав у зону швартування малого ракетного катера проєкту 21631 і ракетного катера проєкту 12418. Але цікаво інше.
До складу Каспійської флотилії входять крім вищезазначених військових кораблів, й інші, зокрема проєктів 21631 і 22800, які мають на озброєнні флотські комплекси ППО малого та середнього радіуса дії! Наприклад, у кораблів проєкту 11661 це ЗРК “Оса-МА-2” або ЗРАК “Палаш”, а також штатні ПЗРК “Ігла-М”. У проєкту 21630 це автоматична гармата АК-306 або АК-630М-2 “Дует”, ЗРК 3М-47 “Гибка” і штатні ПЗРК “Ігла-М”… На проєкті 22800 встановлений ЗРПК “Панцир-МЕ” і штатні ПЗРК “Ігла-М”.
Тобто тоді, у листопаді 2024 року, українські дрони залетіли в зону, настільки насичену флотською ППО, що перехресним, шквальним вогнем їх мало розірвати на мікрони, але… Але цього не сталося.
Завіса? Ні. Висновки.
Висновки
ГУР МО України для ударів по російських військових кораблях стали застосовувати повітряні засоби ураження, до яких противник не адаптувався.
З урахуванням того, як довго РОВ адаптувалися до загроз на морі і як складно це їм давалося, говорити про швидку адаптацію до загроз із повітря, з урахуванням того, що флотська ППО у РФ нефункціональна, – не доводиться.
До ударів з повітря російський флот, а точніше – флотилія, виявилася навіть більш вразливою, ніж до ударів з моря. Так, поки що такі удари не призводять до повного знищення цілі, але завдають достатніх пошкоджень, щоб та втратила боєздатність і пішла на ремонт.
Сказати, що чергову ахіллесову п’яту знайдено, гадаю, буде занадто пафосно, але те, що відкривається новий сезон полювання на російські посудини, до того ж за абсолютно новими правилами, буде цілком коректно.
