Американські удари по Венесуелі і арешт Ніколаса Мадуро остаточно зруйнували ілюзію міжнародного права. Те, що ще вчора вважалося немислимим, сьогодні подається як питання національної безпеки. Венесуела стала прикладом того, як швидко може зникнути суверенітет у світі сили і водночас доказом, що диктаторські режими своїх не рятують. Для України цей прецедент має особливе значення.
США проти режиму Мадуро
У ніч на 3 січня Сполучені Штати здійснили масштабну військову операцію проти Венесуели. Американська авіація завдала ударів по військових і державних об’єктах країни, а кульмінацією операції стало захоплення та вивезення з країни венесуельського лідера Ніколаса Мадуро і його дружини Силії Флорес.
Ці події стали фінальною точкою багатомісячного загострення між Вашингтоном і Каракасом. США звинувачували венесуельську владу у небажанні боротися з наркотрафіком та співучасті в ньому. Раніше американська сторона вже атакувала венесуельські танкери та судна, які, за даними США, використовувалися для перевезення наркотиків. У листопаді Дональд Трамп додатково оголосив про закриття повітряного простору над Венесуелою.
Внаслідок американської операції у Венесуелі, що сталася 3-4 січня 2026 року, влада Венесуели заявила про щонайменше 100 загиблих осіб, включаючи венесуельських військових, кубинських силовиків та цивільних, з приблизно такою ж кількістю поранених. Американські військовослужбовці отримали поранення, але не загинули. Куба підтвердила загибель 32 своїх військових та розвідників, які забезпечували безпеку Мадуро.
В операції брали участь близько 150 американських літаків. Американські ЗМІ повідомляють, що затримання Мадуро стало можливим завдяки агенту ЦРУ з найближчого оточення венесуельського керівництва, який відстежував його пересування в останні дні. Мадуро та його дружину доставили до Нью-Йорка, де їм висунули обвинувачення у причетності до міжнародної торгівлі наркотиками.
За соціологічними оцінками, понад 80-85% венесуельців прагнуть усунення Мадуро від влади. Водночас пряма військова інтервенція США має підтримку лише у меншості населення.
Венесуела володіє найбільшими у світі підтвердженими запасами нафти. У 2023 році вони оцінювалися у 303 мільярди барелів. Однак за рівнем експорту країна суттєво поступається іншим виробникам. Основна причина – санкції США та Європейського Союзу, запроваджені ще за першої каденції Дональда Трампа. Обмеження різко підвищили вартість імпорту, а дефіцит товарів першої необхідності став хронічним. Під час політичної кризи 2019 року венесуельцям бракувало навіть туалетного паперу. До 2022 року одним із ключових постачальників целюлозно-паперової продукції для Венесуели була Україна.
Трамп уже заявив, що Вашингтон фактично перебере на себе управління Венесуелою на перехідний період. За його словами, США залишатимуться в країні доти, доки не буде забезпечено стабільний і контрольований політичний перехід після повалення режиму Мадуро. При цьому Трамп не приховував зацікавленості у венесуельській нафті, згадавши примусову націоналізацію галузі у 1970-х і 2000-х роках, коли американські компанії зазнали значних втрат. Однак контроль над країною Сполученим Штатам ще належить перебрати на себе.
Венесуела як новий фронт глобальної політики
Те, що відбулося у Венесуелі, по-різному сприймається в українському суспільстві. Частина українців радіє демонстрації американської сили та сподівається, що це стане непрямим сигналом і для Путіна. Мовляв, показова жорсткість США може змусити Кремль згорнути війну проти України. Також лунає думка, що удари по союзниках Росії завжди працюють на користь Києва. Якщо наступним об’єктом тиску стане Іран, то позиції Москви на глобальній арені ще більше ослабнуть.
Інші ж аргументують, що контроль США над венесуельською нафтою потенційно здатен знизити світові ціни на енергоносії, а отже зменшити доходи Росії та її можливості фінансувати війну. Дехто навіть вітає повернення США до ролі світового поліцейського.
Опоненти цієї позиції застерігають від надмірного оптимізму. США ще не контролюють усю територію Венесуели, і хоча влада Венесуели демонструє поступливість, потенційне протистояння з наркокартелями в джунглях може перетворитися на затяжний конфлікт, подібний до В’єтнаму. У такому разі країна надовго зануриться в нестабільність, а реальні вигоди від нафти будуть відкладені на роки. Навіть без повномасштабної війни нафтова галузь потребуватиме глибокої модернізації, що також займе тривалий час. Україні ж потрібно вистояти ці роки у власній війні, не розраховуючи на швидке падіння цін на нафту.
Американська фортеця?
Цілком можливо, що спецоперація США у Венесуелі свідчить не про амбіції світового поліцейського, а цілеспрямовану стратегію ізоляціонізму. Звідси заяви про Канаду, Гренландію у складі США, і навіть питання про Мексику. З точки зору побудови географічної американської фортеці, з підконтрольною Венесуелою – найбільші у світі запаси нафти, Штати цілком могли б “відсидітися” в період нової глобальної війни чи у світі, де домінує Китай.
Трамп, своєю чергою, фактично підтвердив відновлення дії Доктрини Монро, згідно з якою Західна півкуля, і насамперед Латинська Америка, розглядається як зона пріоритетних інтересів Вашингтона. Президент США заявив, що американське домінування у Західній півкулі більше не підлягатиме сумніву, а нову зовнішню політику жартома назвав “доктриною Донро”.
Глобальна турбулентність?
Ще одна група критиків говорить про остаточний демонтаж міжнародного права. На їхню думку, дії США своїми діями подають чіткий сигнал Китаю і Росії, що застосування сили більше не потребує жодних виправдань. Це може призвести до нових воєн у Тайванській протоці, на Корейському півострові, на Близькому Сході і навіть у Європі. Світ дедалі більше ділитиметься на сфери впливу, і при цьому Європа, зокрема Східна, виглядає “ще неподіленою” через помітну байдужість США до європейських справ.
Окремі запитання викликає і сам характер операції. Армія Венесуели фактично не захищала Мадуро, а спецслужби, зокрема російські чи китайські, не змогли або не захотіли його попередити. Це породжує версії про негласні домовленості великих держав щодо передачі Венесуели у сферу впливу США. Але тоді постає тривожне питання: що натомість могли пообіцяти Росії або Китаю? Чи не Україну і Тайвань?
Наслідки американської операції у Венесуелі можуть виявитися для України як позитивними, так і доволі неоднозначними. Проте головне полягає в іншому. Якщо світ остаточно входить у епоху права сили, то українці, які вже четвертий рік живуть у реальності великої війни, виявилися до цього готовими трохи краще за багатьох інших.
Автор: Валерій Майданюк
