29 січня 2026 року в прес-центрі інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна» у Києві відбувся круглий стіл «InfoLight – 2026: виклики та рішення для інформаційного простору». Захід було організовано ГО «Фонд сприяння демократії» за підтримки Фонду Ганнса Зайделя в Україні в межах проєкту, спрямованого на зміцнення стратегічних комунікацій та довіри до державних інституцій в умовах тривалої війни. Учасники дискусії аналізували стан когнітивної безпеки України на четвертому році повномасштабного вторгнення та шукали шляхи протидії новітнім інструментам дезінформації.
Ігор Жданов представляв проєкт «Інформаційна оборона» Фонду «Відкрита політика». Його участь у дискусії була важливою з огляду на поєднання досвіду роботи в органах виконавчої влади та поточної діяльності з аналізу загроз в інформаційному просторі.
У своїх оцінках Жданов виходить із того, що сучасні інформаційні виклики мають характер цілеспрямованих когнітивних атак, які спираються на реальні внутрішні проблеми й використовуються для поглиблення суспільних розколів. Держава значною мірою втратила ініціативу в питаннях мобілізації та енергетичної безпеки через брак системної координації й проактивної комунікації.
Інформаційна безпека у 2026 році — це не боротьба з окремими фейками, а питання інституційної спроможності держави формувати й утримувати власний порядок денний. Такий підхід дозволяє вийти за межі обговорення медійних скандалів і розглядати інформаційний фронт як частину загальної стратегії стійкості країни.
Військова цензура як вимушений захід безпеки
Ігор Жданов заявив про необхідність запровадження в Україні офіційної військової цензури як інструменту захисту національної безпеки в умовах війни. За його словами, відсутність контролю за поширенням чутливої інформації безпосередньо створює ризики для Збройних сил і оборонних операцій.
«Нам нарешті потрібно назвати речі своїми іменами: під час війни військова цензура — це не примха, а обов’язкова умова виживання. Ми не говоримо про політичне цензурування думок, це для нас табу. Проте ми бачимо, як “корисні ідіоти” в гонитві за хайпом розголошують речі, які шкодять ЗСУ на передовій. Цензура має стосуватися саме таких фронтових новин, аби кожне необачне слово не ставало зброєю в руках ворога проти наших солдатів», — наголосив Жданов.
Обґрунтовуючи цю позицію, Жданов послався на Конституцію України, яка допускає обмеження свободи слова в інтересах безпеки держави. Слід звернути увагу на публічних осіб і медіа, які через необізнаність або прагнення до швидких охоплень поширюють дані, що можуть бути використані ворогом. Такі дії не завжди мають умисний характер, однак їхні наслідки можуть бути критичними. Без цього держава залишається вразливою в ситуаціях, де інформаційна помилка може коштувати людських життів.
Когнітивні атаки: мобілізація та енергетичний шантаж
Аналізуючи внутрішні загрози, Ігор Жданов заявив, що Україна значною мірою програла інформаційну складову процесу мобілізації. Ворог скористався комунікаційними прогалинами з боку держави, щоб сформувати штучний розкол у суспільстві та демонізувати діяльність територіальних центрів комплектування.
«На жаль, ми дозволили ворогу нав’язати нам свій сценарій у темі мобілізації. Росіяни змогли посіяти ворожнечу, виставивши працівників ТЦК ледь не ворогами народу, хоча це такі самі військові, багато з яких пройшли пекло фронту і мають поранення. Їх навмисно протиставили “героїчним ЗСУ”, щоб люди забули: без роботи цих центрів не буде кому воювати на передовій. Ми програли цей раунд, бо вчасно не пояснили, що ТЦК — це і є армія, і їхнє завдання — забезпечити виживання держави, а не просто виконувати плани», — зазначив Жданов.
Значна частина працівників ТЦК — це військовослужбовці, які пройшли фронт і були поранені. Проте масове поширення відеофейків і постійне акцентування на поодиноких корупційних випадках призвели до формування викривленого образу ТЦК як репресивного інструменту. За словами Жданова, це є результатом цілеспрямованої когнітивної атаки, яка апелює до емоцій, а не до фактів.
Аналогічна логіка проявляється і в енергетичному секторі. Ворог здійснює удари по критичній інфраструктурі, водночас інформаційні кампанії ворога спрямовують суспільне невдоволення не на джерело атак, а на українську владу. У цьому контексті він розкритикував протести з перекриттям доріг через відключення електроенергії, вказавши на підміну причин і наслідків. На його думку, така реакція є прямим результатом інформаційного впливу, який відволікає увагу від справжнього джерела енергетичної кризи.
«Мене дивує, як швидко ми забуваємо, хто насправді натискає на кнопку пуску ракет. Замість того, щоб звинувачувати енергетиків, які цілодобово на морозі латають понівечену систему, люди виходять блокувати дороги у власних містах. Якщо ви вже так хочете щось перекривати, то їдьте в москву на красну площу — от там це буде справді за адресою. Ми проходили й сильніші морози, але сьогодні система виснажена роками масованої війни. Давайте не підкидати дрова у ватру російської пропаганди, яка тільки й чекає, щоб ми почали гризтися між собою через побутові труднощі, створені їхніми ж обстрілами»
Деанонімізація Telegram та реформа СБУ
Ігор Жданов звернув увагу на роль месенджерів, насамперед Telegram, який, за його словами, став одним із ключових каналів поширення російських наративів. У цьому контексті він виступив за деанонімізацію великих Telegram-ресурсів, що мають суттєвий вплив на формування суспільної думки.
«Ми вже проходили шлях деанонімізації телебачення двадцять років тому, і зараз час зробити те саме з соціальними мережами. Не може бути так, щоб анонімні Telegram-канали безконтрольно впливали на мільйони людей, залишаючись у “тіні”. Якщо канал має мільйонну аудиторію й впливає на те, що думають українці, він має працювати за правилами ЗМІ. Це означає прозору звітність, сплату податків із доходів від реклами та, найголовніше, відкриті імена реальних власників. Анонімність у таких масштабах — це не про свободу слова, а про можливість приховувати маніпуляції та ворожий вплив, підриваючи нашу безпеку зсередини», — наголосив Жданов.
Після Помаранчевої революції держава вже проходила етап деанонімізації телевізійних каналів, що дозволило підвищити прозорість медіаринку. Аналогічний підхід до великих телеграм-каналів здатен зменшити простір для маніпуляцій і цілеспрямованих інформаційних операцій.
Жданов порушив питання реформи Служби безпеки України. Він охарактеризував СБУ як структуру з подвійною природою: з одного боку — підрозділи, які безпосередньо протидіють ворогу, з іншого — ті, що виконують невластиві функції, зокрема втручання у бізнес-процеси. Реформа має зосередити СБУ на класичних завданнях контррозвідки — захисті інформаційного суверенітету та виявленні агентів впливу.
Без поєднання прозорості ключових інформаційних майданчиків і переформатування роботи спецслужб держава залишатиметься вразливою до системних інформаційних атак, які не потребують прямої військової сили, але мають довготривалі наслідки для внутрішньої стійкості.
Від інформаційної оборони до стратегічного наступу
Ігор Жданов застеріг від пасивної позиції як на зовнішньому, так і на внутрішньому інформаційних фронтах. Як приклад він навів ситуації, коли представники іноземних держав на високому рівні в Давосі ставлять під сумнів сам факт триваючої російської агресії проти України, що, на його думку, свідчить про серйозні провали в міжнародних комунікаціях.
«Давайте говорити прямо: сидячи в глухій обороні, жодну війну не виграєш, і в інформаційному полі це правило діє так само жорстко, як і на фронті. Нам не можна просто чекати, що черговий раз придумає росія, а потім намагатися це заперечити; нам потрібно самим формувати порядок денний, голосно говорити про свої переваги та досягнення. Наступальна позиція — це єдиний шлях до успіху, бо якщо ми тільки виправдовуємося, ініціатива завжди лишається у противника, а ми просто виснажуємося, реагуючи на його сценарії», — наголосив Жданов.
У цьому контексті він закликав державу відмовитися від логіки постійних виправдань і зосередитися на системному просуванні власного порядку денного. Йдеться, зокрема, про публічну комунікацію досягнень у розвитку оборонно-промислового комплексу, технологій безпілотних систем, а також використання штучного інтелекту на полі бою.
Жданов закликав державу відмовитися від політики виправдань та почати масштабно комунікувати власні досягнення: розвиток ОПК, інновації в дронах та застосування ШІ на полі бою. Головний висновок Ігоря Жданова полягає в тому, що стабільність України у 2026 році залежить від здатності влади говорити «одним голосом» (One Voice) та спроможності спецслужб рішуче припиняти діяльність інформаційних диверсантів.
«Нам пора відмовитися від звички роками збирати стопи паперів там, де потрібно діяти миттєво. Якщо є бажання та професіоналізм, то інформаційного провокатора можна знайти за лічені години, а не за десятиліття судової тяганини. Ми вже бачили приклади, коли відверту брехню припиняли майже одразу після її появи, і саме така швидкість, а не бюрократична паперова робота, сьогодні є запорукою нашої безпеки в тилу»
Повний виступ Ігоря Жданова доступний для перегляду на нашому YouTube-каналі за посиланням:
