В судах почали з’являтися справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги, надавачі комунальних послуг активно використовують судову систему для стягнення боргів, повідомили опитані агентством “Інтерфакс-Україна” юристи.
“Наразі в судах масово почали з’являтися справи про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Значною мірою це обумовлено тим, що в Україні відновлено перебіг позовної давності, який знову застосовується у звичайному режимі, а механізм “замороження” боргів більше не діє”, – сказала голова комітету Асоціації адвокатів України з цивільного права та процесу, керівниця адвокатського бюро адвоката Тетяна Даниленко.
Вона зазначила, що “в Україні немає законодавчо врегульованого поняття “списання боргу” за несплату житлово-комунальних послуг, однак в разі наявності тих чи інших підстав можна зменшити або частково оскаржити розмір заборгованості зі сплати комунальних послуг”.
Зокрема, з 1 січня 2026 року діє норма, яка зобов’язує надавачів комунальних послуг самостійно перераховувати плату за послуги, якщо вони не надавалися, надавалися не повністю або були неналежної якості. При цьому перерахунок здійснюватиметься автоматично, без заяв і звернень від жителів.
Даниленко зауважила, що “звільнення від примусового стягнення боргів наразі діє лише для територій активних бойових дій та не стосується територій з потенційною загрозою бойових дій (“зони можливих бойових дій”)”.
Крім того, вона зазначила, що для громадян, які тимчасово перебувають за кордоном, не передбачено можливості повністю зняти з себе обов’язок з утримання житла, але такі громадяни можуть суттєво зменшити нарахування за ЖКП, подавши відповідну заяву постачальнику послуг. Втім, мешканців багатоквартирних будинків тривала відсутність за місцем проживання не звільняє від сплати за опалення, обслуговування внутрішньобудинкових мереж та прибирання прибудинкової території.
“Загалом законодавцем встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки для примусового стягнення у судовому порядку заборгованості за комунальні послуги. Але на практиці надавачі послуг нараховують таку заборгованість не завжди правильно, а також намагаються стягнути її за якомога більший період часу. Тому слід знати, що суд може застосувати строк позовної давності до таких боргів лише у випадку, якщо споживач захищатиме свої права та надасть суду заяву про застосування строку позовної давності внаслідок її спливу”, – сказала вона.
У свою чергу юрист адвокатського бюро Івана Хомича Олександр Груздєв зазначив, що “надавачі комунальних послуг дійсно активно та успішно використовують судову систему для стягнення боргів, навіть якщо між ними та споживачем не укладено письмового договору”.
“Велика Палата Верховного Суду чітко зазначила: відсутність паперового договору не звільняє власника житла від обов’язку платити, якщо він фактично користувався послугами (отримував тепло, воду тощо). Суд розцінює це як “фактичні договірні відносини”, де власнику майна кореспондує безальтернативний обов’язок його утримувати. Більше того, окрім основного боргу, суди стягують інфляційні втрати та 3% річних за весь час прострочення, кваліфікуючи це як відповідальність за порушення грошового зобов’язання”, – сказав він.
Груздєв зазначив, що громадяни переважно не звертаються до суду із позовами щодо відсутності або ненадання в повному обсязі комунальних послуг, “але вчинення правильних юридичних дій може суттєво допомогти у разі, якщо надавач послуг сам звернеться до суду щодо стягнення боргу зі споживача”.
Він також нагадав, що законодавством встановлено пряму заборону на стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, яка утворилася після 24 лютого 2022 року, із споживачів, що залишили своє місце проживання. Крім того, для захисту населення в громадах, що розташовані в зонах бойових дій або окупації, введена заборона на застосування фінансових санкцій. Також надавачам послуг категорично заборонено припиняти або зупиняти надання житлово-комунальних послуг навіть в разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі протягом дії воєнного стану.
“Водночас сам воєнний стан не звільняє громадян України від обов’язку сплати за комунальні послуги загалом. Враховуючи, що воєнний стан наразі триває, усталена судова практика щодо остаточного врегулювання питання такої заборгованості після його завершення ще не сформована. Єдиний підхід до того, як саме відбуватиметься погашення накопиченого “чистого” боргу або реструктуризація зобов’язань після скасування воєнного стану, буде напрацьовано судовою системою згодом”, – прогнозує юрист.
Зі свого боку адвокат Євген Буліменко зазначив, що у випадку наявності заборгованості споживача за спожиті житлово-комунальні послуги виконавці послуг звертаються до суду з позовами про стягнення такої заборгованості.
“Такі позови в переважній більшості задовольняються судами, якщо споживач, звичайно ж, не доведе під час розгляду справи в суді факт відсутності заборгованості або завищення її розміру виконавцем”, – сказав він.
Крім того, Буліменко повідомив, що “поширеною є практика стягнення зі споживача заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг на підставі судового наказу”, коли виконавець житлово-комунальних послуг звертається до суду із заявою про видачу судового наказу, яка розглядається судом без судового засідання і повідомлення заявника та боржника.
Буліменко зазначив, що у випадку, якщо споживач комунальних послуг проживає в іншому регіоні або за межами України понад 30 календарних днів, він може зупинити нарахування плати за певну частину комунальних послуг. Втім, деякі комунальні послуги доведеться оплачувати незалежно від факту проживання споживача за місцем надання комунальних послуг – послуги з теплопостачання теплової енергії та плати за утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.
