Перемога опозиції на парламентських виборах в Угорщині стала переломним моментом не лише для самої країни, а й для всієї Центрально-Східної Європи. На зміну проросійському Орбану Угорщину невдовзі зможе очолити Петер Мадяр – політик, який вже викликає обережний інтерес у Києві та Брюсселі. Але чи означатиме його прихід до влади справжній розворот у бік України?
Новий курс Угорщини
Одна з головних проблем для нового угорського уряду – глибоко вкорінені антиукраїнські настрої в суспільстві. За останні роки політика Орбана сформувала стійке сприйняття України як «небезпечного сусіда» – так вважає майже половина угорців. Цей фактор суттєво обмежує маневр для Мадяра. Навіть якщо він захоче покращити відносини з Києвом, внутрішня політична логіка змушуватиме його діяти обережно і не надто різко змінювати курс.
Одним із ключових подразників у відносинах між Києвом і Будапештом залишається тема угорської меншини на Закарпатті. Втім, є підстави очікувати, що за Мадяра ця тема втратить свою конфліктність. На відміну від Орбана, який активно використовував це питання як інструмент політичного тиску, нова команда, ймовірно, зробить ставку на більш конструктивний діалог. Принаймні, така риторика простежується у представників «Тиси».
Крім того, демографічна реальність на українському Закарпатті суттєво змінилася. Якщо на початку 2000-х років в Україні проживало близько 150 тисяч угорців, то сьогодні, за оцінками, їх залишилося приблизно 70–80 тисяч, а фактично може бути ще менше. Масова трудова міграція та наслідки війни значно скоротили цю громаду. У серед угорської меншини переважають жінки, діти та літні люди. У такій ситуації подальша ескалація цієї теми виглядає малоефективною навіть з точки зору внутрішньої угорської політики.
ЄС і Україна: обережна підтримка без «прискорення»
Петер Мадяр не є беззастережним союзником України в її євроінтеграційних прагненнях. Він виступає проти пришвидшеного вступу до ЄС, наполягаючи на класичній процедурі «за заслугами».
З одного боку, це означає відсутність радикальних блокувань, характерних для політики Орбана. З іншого – Київ не отримає активного лобіста своїх інтересів у Будапешті.
Більше того, Мадяр уже демонстрував скептицизм щодо окремих рішень на підтримку України, зокрема фінансових пакетів ЄС. А його ідея винести питання вступу України до Євросоюзу на референдум взагалі може створити додаткові ризики для євроінтеграційного процесу.
На відміну від Орбана, який роками вибудовував особливі відносини з Москвою, Мадяр опиняється у значно складнішій ситуації. Скандали навколо контактів угорських урядовців із російським керівництвом, зокрема зв’язків між Петером Сійярто та Сергієм Лавровим, звужують можливості для продовження цієї лінії.
Крім того, новий уряд буде змушений діяти більш узгоджено з Європейським Союзом. Це стосується і санкційної політики, і енергетики. Ймовірно, Будапешт активніше шукатиме альтернативи російським енергоносіям у співпраці з європейськими партнерами. Втім, це не означає повного розриву з Москвою. Кремль, швидше за все, і надалі підтримуватиме зв’язки з Орбаном, який матиме впливову опозиційну партію, розраховуючи на його можливе політичне повернення.
І хоча поразка Орбана стала вже третім поспіль гучним електоральним провалом сил, орієнтованих на Росію, після невдач у Румунії та Молдові. Але Росія і надалі вестиме свою гру, адже її стратегічна мета незмінна – послаблення, а в ідеалі й дезінтеграція ЄС.
Очікування ЄС: надія без ілюзій
У Брюсселі перемогу Мадяра сприймають як шанс хоча б частково «перезавантажити» відносини з Угорщиною. Після багаторічних конфліктів з Орбаном європейські лідери готові до більш прагматичного партнерства.
Однак ілюзій щодо нового угорського лідера там не мають. За оцінками західних медіа, Мадяр у багатьох питаннях залишається близьким до свого попередника – особливо в частині стриманого ставлення до України.
З одного боку, від нового угорського прем’єра можна очікувати розблокування фінансової допомоги на 90 млрд, яку раніше блокував Орбан. З іншого – високий рівень антиукраїнських настроїв усередині країни не дасть Петеру Мадяру можливості різко розвернути курс. Втім, тональність відносин, імовірно, зміниться: із різко ворожої вона перейде щонайменше з негативної в стримано-нейтральну площину.
Не варто плекати ілюзій, що Мадяр діятиме «в інтересах України». Він є прем’єр-міністром Угорщини і керується виключно національними інтересами своєї держави. Проте політична реальність така, що на цьому етапі його інтереси частково збігаються з українськими тактичними цілями.
Ще у 2024 році в інтерв’ю ORF і Politico Мадяр чітко окреслив свою позицію: він визнає Путіна агресором і підтримує право України на самооборону, водночас виступаючи проти передачі угорської зброї чи відправки військ. Зрештою, Україні від Будапешта не потрібні ні її мізерні військові ресурси, ні декларативна риторика. Ключове завдання – щоб Угорщина перестала виконувати роль проросійського блокувальника в структурах ЄС і НАТО.
Мадяр не буде любити Україну, але він забере угорське вето з нашого шляху в обмін на лояльність Брюсселя та фінансові вливання в свою країну. Він перетворить Угорщину з агресивного проросійського сусіда на можливо трохи проблемного, але системного партнера, з яким можна вести нормальні переговори. І для України це вже значна геополітична перемога.
Потенційна перемога Петера Мадяра не означатиме різкого прориву у відносинах між Україною та Угорщиною. Швидше йдеться про перехід від конфронтаційної моделі Орбана до більш стриманої та прагматичної політики. Інакше кажучи, Мадяр – це не «проукраїнський прорив», а більш зручний і передбачуваний партнер, з яким доведеться вести складну, але вже менш токсичну дипломатичну гру.
Автор: Валерій Майданюк
