Що відбувається з польсько-українськими відносинами: соціологія, історична пам’ять та нові політичні виклики

29 червня у Києві відбулося засідання Українського безпекового клубу (УБК), присвячене темі «Що нам робити з Польщею?». Під час дискусії учасники аналізували причини погіршення польсько-українських відносин, посилення історичних суперечок, вплив внутрішньополітичних процесів у Польщі та можливі наслідки для стратегічного партнерства двох держав.

Одним із ключових спікерів став голова Українського безпекового клубу та військовослужбовець ЗСУ Юрій Міндюк, який представив результати соціологічного дослідження «Stosunek Polaków do innych narodów», підготовленого Fundacja Centrum Badania Opinii Społecznej (CBOS) у лютому 2026 року. Представлені дані, на думку експерта, демонструють, що негативне ставлення значної частини польського суспільства до українців має тривалу історію, а нинішнє загострення є лише черговим етапом розвитку багаторічної тенденції.

Соціологія руйнує усталені уявлення

За словами Юрія Міндюка, в Україні тривалий час існувало переконання, що польське суспільство загалом позитивно ставиться до українців. Однак результати багаторічних соціологічних досліджень свідчать про значно складнішу картину.

«Насправді ситуація негативно не розвинулася лише сьогодні — вона була такою багато років. Просто ми сприймали її більш позитивно, ніж вона була насправді», — зазначив він.

Згідно з дослідженням CBOS:

• у 1993 році близько 60% поляків негативно ставилися до українців;
• позитивне ставлення тоді коливалося лише на рівні 10–15%;
• до кінця 1990-х років українці, росіяни та білоруси залишалися приблизно однаково непопулярними серед польських респондентів.

За словами Міндюка, переломні моменти в українській історії тимчасово змінювали громадські настрої у Польщі.

Три історичні події, які змінювали ставлення поляків

Аналітик виділив три етапи, коли рівень підтримки України в польському суспільстві суттєво зростав:

• Помаранчева революція (2004 рік);
• Революція Гідності та початок війни на Донбасі (2014 рік);
• повномасштабне вторгнення Росії у 2022 році.

Саме останній період став безпрецедентним.

За даними дослідження:

• у 2023 році позитивне ставлення поляків до українців досягало 48–50%;
• рівень негативного ставлення тоді знизився приблизно до 20%.

Втім, цей ефект виявився нетривалим.

Вже з 2024 року соціологи зафіксували поступове повернення до попередніх показників.

Станом на 2026 рік:

• 40% поляків висловлюють негативне ставлення до українців;
• 29% — позитивне;
• решта займають нейтральну позицію.

На думку Міндюка, це свідчить про повернення польського суспільства до довгострокових історичних моделей сприйняття.

Українці значно прихильніше ставляться до поляків

Особливу увагу під час виступу експерт звернув на контраст між громадською думкою в обох країнах.

За його словами, соціологія в Україні демонструє стабільно високий рівень симпатії до Польщі.

Зокрема:

• понад 80% українців традиційно позитивно ставляться до поляків;
• у 2023–2024 роках цей показник сягав 99–100%.

«Коли я демонструю ці цифри польській аудиторії, вони часто бувають шоковані», — зазначив Міндюк.

Де поляки найгірше ставляться до українців

Окремий блок дослідження присвячений регіональним особливостям.

Найвищий рівень негативного ставлення зафіксовано серед жителів міст із населенням від 100 до 500 тисяч осіб.

У цій категорії:

• 52% ставляться негативно;
• 23% — нейтрально;
• 23% — позитивно.

Друге місце займає польська сільська місцевість:

• 47% — негативне ставлення;
• 31% — нейтральне;
• 20% — позитивне.

Водночас найбільш прихильно до українців ставляться мешканці найбільших міст Польщі.

У містах із населенням понад 500 тисяч:

• 46% висловлюють позитивне ставлення;
• 29% — негативне;
• 22% — нейтральне.

Це свідчить, що великі урбанізовані центри залишаються більш відкритими до українців, ніж середні міста та сільська місцевість.

Освіта теж впливає на ставлення

Дослідження демонструє цікаву закономірність.

Найбільш негативне ставлення спостерігається серед поляків із середньою спеціальною освітою:

• 50% негативно;
• 24% нейтрально;
• 23% позитивно.

Серед людей із загальною середньою освітою:

• 49% негативно;
• 24% нейтрально;
• 22% позитивно.

Натомість серед респондентів із вищою освітою ситуація виглядає інакше:

• 45% позитивно;
• 32% негативно;
• 21% нейтрально.

Юрій Міндюк припустив, що суттєву роль може відігравати конкуренція на ринку праці, де українські працівники безпосередньо конкурують із польськими.

Найбільш тривожна тенденція — молодь

Особливе занепокоєння, за словами експерта, викликають настрої серед молодого покоління.

У віковій групі 18–24 роки:

• 49% негативно ставляться до українців;
• 31% займають нейтральну позицію;
• лише 20% висловлюють позитивне ставлення.

Схожі показники має група 25–34 роки, де:

• 46% негативно ставляться до українців.

Натомість найкращі показники демонструють люди старші 65 років:

• 37% негативно;
• частка позитивного ставлення є найвищою серед усіх вікових груп.

«Саме молодіжні настрої викликають найбільше занепокоєння, адже вони формуватимуть польську політику найближчими десятиліттями», — наголосив Міндюк.

Хто найбільше підтримує українців

Соціологи також дослідили ставлення залежно від професії та рівня доходів.

Найбільш позитивно до українців ставляться:

• керівники підприємств;
• підприємці;
• поляки з найвищими доходами.

Серед підприємців:

• 43% позитивно;
• 36% негативно.

Натомість найвищий рівень негативного ставлення демонструють:

• спеціалісти середнього рівня;
• безробітні;
• некваліфіковані працівники.

У цій групі:

• 50% негативно ставляться до українців.

Серед студентів:

• 46% негативно;
• 28% позитивно.

Політичні погляди також мають значення

Помітні відмінності спостерігаються і залежно від політичних симпатій.

Серед поляків, які відносять себе до лівого політичного спектра:

• 43% позитивно;
• 30% негативно.

Серед центристів:

• 39% негативно;
• 29% позитивно.

Найбільш критично налаштованими є представники правих політичних сил:

• 54% негативно;
• 21% позитивно.

Історична пам’ять як фактор сучасної політики

Юрій Міндюк переконаний, що ключовою причиною сучасного загострення стали саме історичні питання.

На його думку, тема Волинської трагедії поступово перетворилася з історичної дискусії на один із головних інструментів політичної мобілізації.

Він звернув увагу на вплив художнього польського фільму «Волинь», який, за різними оцінками, переглянули 3–5 мільйонів глядачів.

На думку експерта, саме після цього тема почала дедалі активніше використовуватися в політичному дискурсі, а згодом отримала підтримку і на державному рівні.

Міндюк також не виключає, що російська інформаційна кампанія могла посилювати історичні суперечності, використовуючи їх для поглиблення конфліктів між українцями та поляками.

Представлені під час засідання Українського безпекового клубу результати соціологічних досліджень демонструють, що польсько-українські відносини залишаються набагато складнішими, ніж це часто сприймається у суспільному просторі. Статистика CBOS свідчить: негативне ставлення до українців у Польщі має тривалу історію, а періоди різкого покращення були пов’язані насамперед із масштабними кризами, коли польське суспільство проявляло солідарність із Україною. Водночас уже після стабілізації ситуації громадські настрої поступово повертаються до попередніх показників.

Подальший розвиток польсько-українських відносин залежатиме не лише від історичного діалогу, а й від здатності обох держав спільно реагувати на сучасні виклики — безпекові, економічні, міграційні та інформаційні. Саме тому робота з історичною пам’яттю, протидія дезінформації та розвиток взаємної довіри залишатимуться одними з ключових завдань українсько-польського партнерства у найближчі роки.