Останні сигнали з Вашингтона знову викликають занепокоєння в Україні. Американський президент закликає Київ не завдавати ударів по російських нафтопереробних потужностях, допускає можливість послаблення санкцій в обмін на звільнення російських політв’язнів, а за повідомленнями ЗМІ, пропонував Зеленському зустрітися з Путіним у Москві. Чому Трамп так часто проявляє м’якість до російського диктатора і догоджає Кремлю?
Тиск на Київ замість тиску на Москву
Одним із найбільш суперечливих сигналів став заклик Трампа не бити по російських НПЗ, оскільки такі атаки можуть впливати на світові ціни на паливо. Для України проблема очевидна: нафтова інфраструктура є важливим джерелом фінансування та забезпечення російської воєнної машини. Тому будь-які обмеження українських ударів фактично створюють для Кремля додатковий простір.
Ще один резонансний епізод пов’язаний із весіллям Дональда Трампа-молодшого. За розслідуванням ProPublica, російський бізнесмен Умар Кремльов оплатив частину витрат на святкування. Кремльов має зв’язки з російськими державними та спортивними структурами, а незадовго до цього був нагороджений Путіним. Сам факт фінансової участі пояснювався особистою дружбою, а Трамп заявляв, що гроші, за його словами, були повернуті.
Це демонструє, наскільки тісні контакти представників російських еліт з оточенням американського президента можуть створювати репутаційні ризики та питання щодо можливого впливу.
Санкції як предмет торгу
Не менш показовими стали повідомлення The Atlantic про можливе послаблення санкцій проти Росії в обмін на звільнення політв’язнів. Якщо така схема буде реалізована, виникає принципове питання: чи не отримує Москва занадто багато в обмін на мінімальні поступки?
Росія могла б використати звільнення окремих ув’язнених як дипломатичний актив, домагаючись натомість економічних і політичних поступок Заходу. У такій логіці санкції, запроваджені через агресію проти України, поступово перетворюються на предмет торгу з Кремлем.
Окреме занепокоєння викликали повідомлення про пропозицію провести зустріч Зеленського і Путіна в Москві. Для Києва це не просто питання дипломатичного протоколу. Поїздка українського президента до столиці держави-агресора стала б катастрофою і могла б завершитися арештом чи навіть убивством Зеленського, і жодна міжнародна спільнота, а тим більше Трамп, не змогли б нічого вдіяти.
Чи не є Трамп «російським агентом»?
Це питання регулярно виникає у публічному просторі, але відповідь на нього значно складніша, ніж політичний ярлик. Самих суперечливих заяв Трампа, контактів його оточення з росіянами чи окремих фінансових історій недостатньо для твердження, що президент США є агентом російських спецслужб. Водночас це не означає, що проблему російського впливу можна ігнорувати.
Ідея вербування Трампа російськими спецслужбами видається сумнівною по тій причині, що людину з таким послужним списком задекларованих пресою зловживань просто немає на чому підловити чи шантажувати. Навіть якби в російських спецслужб були якісь докази про корупцію, сексуальні скандали чи злочини Трампа – вони б не стали чимось серйознішим, аніж те, про що про Трампа пишуть в американській пресі, особливо – ліберальній. На Трампові просто клейма немає де ставити, то ж і шантажувати такого політика складно. Після історій, про те, що нібито на гольф-полі Трампа у Флориді убили та поховали трьох дівчат біля 19-ї лунки після закритої вечірки, про які писала американська преса, ФСБ чи ГРУ, за висловом класика, просто не мають карт на руках.
Тому історії про «агента Краснова», якого у 1980-х завербували КДБ під час візиту до Москви та вечірки з російськими жінками в російській сауні, просто бліднуть з тим, що писали про Трампа на острові Епштейна. Росіянам навіть складно було б своєю брехнею переплюнути те, що про Трампа говорять самі американці.
Скоріше за все, Кремлю частково вдається маніпулювати Трампом, інколи протягуючи потрібні заяви чи навіть рішення, які деколи бувають вигідними і самому Трампу. Як наприклад з підняттям світових цін на дизель. Очевидно, що в Москві цілі психологічні відділи фахівців працюють з Путіним, Дмитрієвим, та іншими посадовцями, які спілкуються з Трампом і радять, як починати розмову, що казати, як видаватися щирим і на які психологічні больові точки бити на переговорах з Трампом.
Показово, що як свідчить практика, після тіснішого спілкування з західними лідерами, думка американського лідера також змінюється. На Трампа також чиниться й позитивний вплив аргументації на користь Заходу, України та Європи. Часто Трамп озвучує ті аргументи, з чиєї сторони з ним востаннє спілкувалися перед переговорами.
Тож скоріше за все Трамп є лише політиком, який є об’єктом багатостороннього маніпулювання з боку американських і своїх бізнес інтересів, геополітичних гравців та електорально-популістських прагнень підживлених власними амбіціями. І на жаль Україні в цьому шаленому коловороті потрібно знайти точки впливу на одного з найексцентричніших політиків сьогодення заради збереження української держави та нації в ХХІ столітті.
Автор: Валерій Майданюк
