Від редакції: Пропонуємо вашій увазі переклад статті, що була опублікована у впливовому американському виданні Foreign Policy, присвячену подіям на сході України в останні дні. Редакція Поштар-інфо побачила в ній пряму кореляцію з нещодавнім резонансним інтерв’ю для РБК-Україна посла Німеччини в Україні.
І там, і тут можна почути про те, що Захід вже не вважає виключно Росію відповідальною за ескалацію насильства, також і там і тут говориться про те, що обидві сторони винні у порушенні попередніх мирних угод, зокрема – що і Україна також не відвела важке озброєння від лінії фронту та використовує його.
Оскільки інтерв’ю посла друкувалося українською і всі бажаючі мали можливість його прочитати, пропонуємо до вашої уваги переклад статті американського журналіста Айзека Вебба для Foreign Policy, видання, що, як говорять, є одним з майданчиків презентації стратегії американської зовнішньої політики.
Київ також розпалює війну в Східній Україні
…
Починаючи з 29 січня ракети обрушилися на житлові та військові позиції уздовж лінії фронту, вбиваючи солдатів і цивільних осіб. Один 60-річна жінка була вбита в обстрілі, який здійснили сепаратисти, коли вона вийшла зі свого будинку на сусідній ринок; 24-річний медик був убитий, коли снаряд розірвався поруч з машиною швидкої допомоги, якою він керував. Обстріли знищили місцеву водо- та електроенергетичну інфраструктуру, породжуючи гуманітарну кризу в регіоні, яка може вплинути на сотні тисяч людей, якщо температура опускається нижче 0 градусів за Фаренгейтом.
Само собою зрозуміло, що відновлення бойових дій на сході України має певний стосунок до політичної події, яка передувала цьому на дев’ять днів – інавгурації Трампа в якості президента США. Але вплив виборів Трампа на поновлення війни і миру в Донбасі діє в обох напрямках. Це не тільки агресія Росії, яку обрання Трампа сколихнула, кажуть аналітики. Київ теж став менш схильний до компромісу, після того як став більш невизначеним про політику Вашингтона щодо конфлікту.
До цього минулого тижня, великомасштабні бойові дії здебільш затихали в Донбасі після підписання угоди про припинення вогню, Мінськ II, в лютому 2015 року. У фронтові районах, як і раніше, відбувався обмін ударами між урядовими силами і підтримуваними Росією сепаратистами, але це не нагадувало значну битву.
Все змінилося 29 січня, коли бої спалахнули в місті Авдіївка. Близько двох десятків цивільних осіб і солдатів загинули, і ще багато хто отримав поранення в результаті того, що Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ) описує, як найважчий обстріл, який вони спостерігали з початку війни в 2014 р. В даний час, один тиждень потому, українськи сили зміцнили свою оборону і рушили вперед власне важке озброєння, в тому числі бойові танки, які повинні були бути вилучені від лінії фронту в рамках угоди Мінськ II(тут і далі виділено редакцією).
Київ вказав пальцем на Росію як винуватця за недавній спалах бойових дій, і є деякі докази того, щоб підтримати таку точку зору. За три дні до початку бойових дій, Олександр Мотузяник, прес-секретар Міністерства оборони України, попередив про накопичення російських військових сил уздовж українського кордону в Росії, в Ростовській області. Наступного дня про свою стурбованість щодо підвищеного ризику ескалації конфлікту Росії заявила Постійна Рада ОБСЄ. Проте, на відміну від попередніх масштабних протистоянь, немає ніяких доказів того, що регулярні російські війська беруть участь в нинішніх бойових діях.
Але успіхи Києва також внесли свій вклад в розпалювання війни.
З останньої відмови від своєї політики розмежування восени минулого року, Україна робить все частіші вторгнення в “сірій зоні” – на нічийній землі між урядовими і сепаратистськими силами уздовж лінії фронту, за що обидві сторони боролися ще після підписання першого не вдалої мирної угоди у вересні 2014 р. Сепаратисти зовсім недавно почали робити свої власні вторгнення в нічийній землі. Результатом є те, що сіра зона на сході України стала примарною: у багатьох місцях уздовж лінії фронту, всього декілька сотень ярдів розділяє урядові війська та підтримуваних Росією сепаратистів.
Обидві сторони зазнали за це різкої критики з боку ОБСЄ та інших груп, які побоювалися, що це скорочення відстані може привести до відновлення насильства. Виступаючи за кілька днів до початку поточної ескалації, Олександр Хуг, заступник Голови монітора Спеціальної спостережної місії ОБСЄ в Україні, сказав, що він був стурбований нарощуванням важкого озброєння і військових позицій в сірій зоні, попереджаючи, що локальні угоди про припинення вогню може спонукати обидві сторони, включаючи Україну, щоб створити “нові реалії” на місцях для того, щоб вести переговори з більш сильної позиції в майбутньому.
У той же час, в Адміністрації Президента України використовували загострення ситуації, щоб нагадати Трампу про загрози від зближення з президентом Росії Володимиром Путіним: “Обстріл масивний. Хто б наважувалися говорити про зняття санкцій в таких умовах? “, сказав український президент Петро Порошенко в відеозверненні, розміщеному в Інтернеті 31 січня. Путін, тим часом, звинуватив Україну в провокуванні ескалації. Він зробив це, кажучи, що, так як Київ підтримував колишнього держсекретаря США Хілларі Клінтон в 2016 році президентських виборах в США, він тепер змушений “налагоджувати відносини з нинішньою адміністрацією США.” Україні, продовжив Путін, “зараз потрібні гроші, і ви маєте більше можливостей отримати гроші від ЄС … США, а також різних фінансових інститутів, якщо ви подаєте себе в якості жертви агресії “.
…
Підписати Мінськ завжди було легше, ніж виконати. Незважаючи на обрання Трампа – і разом з ним, потенціально більш зниженою підтримкою з боку Вашингтона – українська громадськість і політична еліта, як і раніше не хоче втілювати будь-які угоди на сході України. Хоча опитування показують, що військовий конфлікт в Донбасі залишається найважливішим питанням для українців, тільки 9,2 відсотка населення розглядає Мінські угоди позитивно, і дуже мало громадської підтримки до будь-якої розмови про компроміс.
29 грудня, впливовий український олігарх Віктор Пінчук підняв бурю протесту в Києві, стверджуючи в своїй статті на Wall Street Journal, що Україні потрібно зробити “хворобливі компроміси для миру” з підтримуваними Росією сепаратистами, в тому числі, не чіпати питання Криму “в дорожній карті” мирного договору, провести вибори на окупованих територіях, а також відмовитись від прагнення України стати членом Європейського Союзу. Стаття викликала негативну реакцію з боку українських виборних посадових осіб і експертів, які називали Пінчука “пропутінським” і швидко перетворили бізнесмена і його соратників в політичні паріїв. Український уряд зробив свій власний постріл по олігарху менш ніж через тиждень: заступник голови Адміністрації президента опублікував лист в Wall Street Journal, припускаючи, що пропозиція Пінчука висвітлює «апетити Росії», і спонукає до «ще більшої агресії і більших людських стражданнь». Пінчук був в кінцевому рахунку змушений відступити, написати статтю російською мовою для Української правди, популярного новинного сайту, пояснюючи, що його початкові думки були неправильно витлумачені і відредаговані для американської аудиторії.
Але кілька джерел, близьких до адміністрації президента кажуть, що є більш реальним, що публікацію статті Пінчука, здається, було організовано за допомогою політичних консультантів, які працюють на Порошенко, щоб виміряти готовність українців до компромісу…
Проте, як видається, недооцінив громадську думку: головний урок справи Пінчука, здається, що компроміс є провокаційною пропозицією в Україні.
Навіть ті, хто виступає за менші поступки на шляху компромісу, опинилися під вогнем критики в наелектризованому політичному кліматі України. Савченко, український пілот, яка провела у в’язниці в Росії два роки за політично вмотивованими звинуваченнями і яку відстоювали як українського героя під час її затримання, був засуджена в січні яструбами як зрадниця, припускаючи, що можливе “тільки мирне вирішення” в конфлікті на сході України та що треба покласти Крим “на задній план”, щоб повернути собі контрольовані сепаратистами контрольованих області східної України.
…
Відсутність опозиції до військової риторики Порошенко означає, що багато хто дотримується ідеї, що мир може бути здобутий лише через війну. …
