Велика Палата Верховного Суду роз’яснила тонкощі правової кваліфікації розбою, поєднаного з проникненням у житло чи інше приміщення.
Обставини справи
У грудні 2015 року засуджений, перебуваючи в одному з торгових центрів міста Рівне, шляхом обману, під приводом купівлі ювелірного виробу, застосував насильство до продавця – розпорошив їй в обличчя газ з балончика “Кобра 1-Н”, після чого оволодів двома золотими ланцюжками вагою 25,96 г і 19,9 г на загальну суму 67500грн. В ході досудового наслідку дії засудженого були кваліфіковані по ч.3 ст.187 УК.
Рішення судів першої і апеляційної інстанцій
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 27 жовтня 2016 року особа була визнана винною в здійсненні нападу з метою заволодіння чужим майном, сполучене з насильством, небезпечним для життя або здоров’я особи, що піддалася нападу, або із загрозою застосування такого насильства(ч.1 ст.187 УК). Суд призначив йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки.
Апеляційний суд Рівненської області змінив кваліфікацію злочину, дійшовши висновку, що в здійснених особою діяннях є присутніми ознаки складу злочину, передбаченого ч.3 ст.187 УК(розбій, сполучений з проникненням в житло або інше приміщення). Так, апеляційний суд вироком від 21 лютого 2017 року частково відмінив вирок суду першої інстанції, призначивши засудженому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Аргументи касаційної скарги
У касаційній скарзі захисник засудженого попросив Верховний Суд відмінити вирок Апеляційного суду і направити справу на новий розгляд у зв’язку з неправильною кваліфікацією дій його підзахисного. Так, за словами адвоката, суд дійшов невірного висновку відносно того, що засуджений незаконно проник в магазин, тоді як насправді він вільно туди потрапив, як і будь-який покупець.
Крімтого, сторона звинувачення недовела наявності об’єктивної сторони злочину-обману продавця, оскільки ювелірні вироби були вкрадені прямо з рук потерпілої.
Прокурор заявив клопотання про передачу кримінального виробництва на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За його словами, не дивлячись на те, що факт виникнення у засудженого наміру на здійснення розбійного нападу до входу в магазин встановлений судами обох інстанцій, спірною обставиною, яка може вплинути на кваліфікацію дій засудженого, залишається режим доступу в приміщення.
Зокрема, суд першої інстанції, посилаючись на вільний і безперешкодний режим доступу в ювелірний магазин, кваліфікував дії засудженої з ч.1 ст.187 УК, тоді як апеляційний суд, керуючись правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12, відмітив вирок місцевого суду і визнав засудженого винним в здійсненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 УК.
У вказаній вище постанові йдеться про те, що ключовим моментом у вирішенні питання про відсутність або наявність ознаки проникнення являється те, з якою метою особа потрапила в приміщення.
Правові позиції ВС і ВСУ
У свою чергу Верховний Суд звернув увагу на те, що законодавець використовує різні лексичні конструкції для опису елементів складу злочину. Зокрема, фраза “з метою заволодіння чужим майном” вказує на мету нападу як елемент суб’єктивної сторони злочину.
В той же час, слова “сполучене з насильством, небезпечним для життя або здоров’я особи, що піддалася нападу” і “сполучений з проникненням в житлі, інше приміщення або сховище” визначають елементи об’єктивної сторони. При цьому законодавець в ч. 3 ст. 187 УК говорить не про “розбій, здійснений в житлі, іншому приміщенні або сховищі”, а саме про “розбій, сполучений з проникненням в житло, інше приміщення або сховище”.
Відповідно до п.22 Постанови Пленуму ВСУ від 6 листопада 2009 року №10 під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення(з використанням засобів подолання перешкод, підробних документів, шляхом обману або за допомогою інших засобів), яке дозволяє винній особі викрасти майно без входу в житло, інше приміщення або сховище.
У узагальненні практики розгляду судами справ про злочини проти власності, підготовленому у Верховному Суді України, говорилося, що не може кваліфікуватися як проникнення вхід особи в магазин під час його роботи. Такий підхід, на думку колегії суддів ВС, є виправданим, оскільки вживання слова “проникнення” вказує не лише на перебування особи в певному приміщенні, а і на те, яким способом воно туди потрапило.
Виходячи з вищевикладеного, Друга судова палата Касаційного кримінального суду визнала необхідним відійти від правової позиції ВСУ, в якій об’єктивна ознака “проникнення в приміщення” був підмінений суб’єктивною ознакою “попадання в приміщення”. Визначенням від 21 лютого 2018 року справа була передана на розгляд Великої Палати.
Правова позиція Великої Палати ВС
У постанові ВСУ від 8 вересня 2016 року у справі № 5-2 13кс16 відзначається, що у разі, коли особа намірювалася вкрасти товар з магазину і безперешкодно потрапило в торговий зал, такі обставини не можуть визнаватися “проникненням” в кримінально-правовому значенні. Вирішальним при визначенні законності або незаконності попадання особи у відповідне приміщення або перебування в нім під час здійснення розбою, являється режим доступу до об’єкту(вільний/обмежений).
У разі, якщо доступ був вільним, те перебування в приміщенні вважається законним і, як наслідок, ставлення кваліфікуючої ознаки “проникнення” виключене, навіть якщо особа мала намір на заволодіння чужим майном.
Інша кримінально-правова кваліфікація має бути дана діям особи, яка шляхом вільного доступу в певне приміщення заволодіває майном, що знаходиться в приміщенні з обмеженим доступом, – в службовому приміщенні магазину, касовому апараті і так далі. Такі дії мають бути кваліфіковані як сполучені з проникненням в інші приміщення або сховище. Така ж правова оцінка має бути дана і ситуації, коли, приміром, особа залишилася в магазині після його закриття з метою заволодіння товаром.
В той же час, ознака “проникнення” буде відсутнє у разі, якщо особа була наділена правом безперешкодного доступу в приміщення відповідно до його службового стану.
А у разі, коли особа формально безперешкодно потрапила в приміщення з обмеженим доступом(з дозволу або на запрошення уповноваженої особи), при цьому засобом доступу до майна вибравши обман або зловживання довірою, з метою заволодіння майном, такі дії з урахуванням фактичних обставин справи слід кваліфікувати як розбій, сполучений з проникненням в житло, інше приміщення або сховище.
Момент виникнення, спрямованість і форма наміру
Для правильної кримінально-правової кваліфікації дій особи в даному випадку необхідно встановити спрямованість його наміру. Проникнення в приміщення є кваліфікуючою обставиною лише тоді, коли воно спочатку здійснюється з метою заволодіння чужим майном. Проте якщо відповідний намір виник після того, як особа потрапила в приміщення, що кваліфікує обставину “проникнення” буде відсутнє.
Важливий також і факт усвідомлення обличчям незаконності попадання у відповідне приміщення – особа повинна усвідомлювати протиправність свого входження(попадання) в приміщення, передбачати суспільно небезпечні наслідки і бажати їх настання або ж не бажати, але усвідомлено допускати їх настання.
Крім того, слід розмежовувати намір на незаконне заволодіння чужим майном і намір на проникнення в приміщення, який, в сукупності з іншими ознаками дозволяє встановити склад злочину.
Критерії правової оцінки поняття “проникнення”
Як випливає з постанови ВСУ від 15 листопада 2012 року у справі №5-15кс12в, існує два критерії “проникнення” :
– фізичний(встановленню підлягають: факт входження(попадання) в приміщення, час місце і обставини попадання, режим доступу до приміщення і майна, яким бажає оволодіти особа);
– юридичний(встановленню підлягають: незаконність входження(попадання) в приміщення або перебування в нім, обумовлена відсутністю у обличчя відповідного права; мета, якої досягає особа; усвідомлення обличчям характеру досконалого їм суспільно небезпечного діяння і передбачення його наслідків).
Зіставивши фактичні дані, викладені в згаданій постанові ВСУ з обставинами справи, переданої Другою судовою палатою КУС, судді Великої Палати дійшли наступних висновків.
“Апеляційний суд дав власну(протилежну) правову оцінку зібраним доказам, в той же час погодившись з формулюванням звинувачення, яке було визнано доведеним судом першої інстанції, чим припустимо суперечність у своїх виведеннях” – відзначається у визначенні Великої Палати.
Підтвердження або спростування таких обставин, як заволодіння майном з торгової секції, доступ до якої обмежений, або у разі формально безперешкодного входження в торговий відділ, є принципово значимим, оскільки це впливає на кваліфікацію кримінального правопорушення.
Виражаючи незгоду з виведенням суду першої інстанції, і виявивши нові фактичні обставини справи, апеляційний суд повинен був вказати, які саме обставини були встановлені, а також обгрунтувати їх належними доказами, на підставі чого суду слід було сформулювати нове звинувачення. Проте, порушивши вимоги ст.
23, 94, 370 і 404 КПК, суд апеляційної інстанції удався до іншої оцінки доказів, і дійшов передчасного висновку про встановлення нових фактичних обставин, а також припустимо протиріччя у своїх виведеннях, викладених в судовому рішенні.
Виходячи з викладеного вище, Велика Палата ВС визнала, що вирок Апеляційного суду Рівненської області від 21 лютого 2017 року не можна визнати законним і обгрунтованим.
В той же час, суд касаційної інстанції не має права вивчати докази, встановлювати і визнавати доведеною обставини, які не були встановлені в обжалуемом судовому рішенні і вирішувати питання відносно достовірності того або іншого доказу.
Рішення Великої Палати ВС
Судді БП ВС задовольнили касаційну скаргу представника засудженого і визначили, що вирок Апеляційного суду слід відмінити і призначити новий розгляд кримінального виробництва в суді апеляційної інстанції. В ході його суду необхідно усебічно, в повному об’ємі і з дотриманням вимог закону вивчити доказу відносно режиму доступу до відділу продажу ювелірних виробів і наявності у засудженого наміру, спрямованого на незаконне входження в приміщення, доступ до якого обмежений.
Зважаючи на вказані обставини інші аргументи касаційної скарги не підлягають перевірці. Крім того, Велика Палата підкреслила необхідність дотримання однакового підходу при кримінально-правовій кваліфікації крадіжки, грабежу або розбою, особливо при інкримінуванні обличчю кваліфікуючих ознак, зокрема незаконного проникнення.
Джерело: Судово Юридична Газета
