Як школярі обирають майбутню професію
Згідно з дослідженням, проведеним hh.ua | grc, серед українських абітурієнтів і вчорашніх школярів часто зустрічається ситуація, коли напрям навчання обирається без заглиблення в нюанси професії. Причому серед тих, хто зараз працює не за спеціальністю, цей варіант зустрічається частіше: 52% проти 42% серед тих, хто працює за фахом.
А от з тими, хто чітко розумів, на кого хоче вчитись, ситуація протилежна: їх більше серед тих, хто і час навчання, і професійне життя присвятив одній і тій же спеціальності (38%). Серед тих, хто працює у відмінному від навчання напрямі, таких лише 20%. Ще кожному п’ятому респонденту в цій групі спеціальність навчання обрали батьки.
Така картина може вказувати на недостатню обізнаність школярів. До того ж існує низка рекомендацій, які стануть у пригоді батькам, щоб допомогти дитині з вибором професії:
1. Розберіться, які професії насправді зараз затребувані й які прогнози щодо ринку праці існують
Декілька років тому всі поголовно хотіли вчитись на юристів, мовляв, ця професія добре оплачується і робота з таким дипломом завжди знайдеться. Це призвело до того, що наразі на 1 вакансію в цій профсфері припадає майже 8 резюме. Це – один з найвищих показників hh-індексу на ринку праці України. І хоча «Юриспруденція» справді входить у ТОП-10 за розмірами середньої зарплати, знайти таку роботу важкувато. А от, наприклад, у сфері розробників програмного забезпечення на вакансію припадає трохи більше 3 резюме, в «Маркетингу» – менше 4. І згідно з усіма світовими прогнозами попит на цих фахівців з часом тільки зростатиме. Тоді як щодо юристів прогнози менш оптимістичні, і теоретично частково їхня робота може бути автоматизована: спеціалізоване програмне забезпечення зможе самостійно розглядати справи, вивчати досьє у справі і складати юридичні документи.
2. Зважайте на індивідуальні схильності дитини
«П’ять чи шість років відмучаюсь в університеті, вивчаючи предмети, які не подобаються, зате потім буду жити у своє задоволення», – такі роздуми є ознакою певної інфантильності та недалекоглядності, й першим кроком до роботи не за спеціальністю. Адже експерти сходяться на думці, що зараз, аби бути затребуваним на ринку праці, потрібно перманентно підвищувати власну кваліфікацію. Парадигма life long learning – наслідок безперервних і швидких змін у картах професій, компетенціях і методах організації роботи. Тому, обираючи професію, варто бути готовим до того, що вивчати її доведеться все життя. А це можливо лише в тому разі, коли спеціальність з самого початку припадає до душі.
3. Вивчайте з дитиною нюанси різних професій
Робота в банку нудна та забюрократизована, в аграрному секторі – безперспективна та несучасна, а PR- та event-менеджери весь час проводять на вечірках. На жаль, ані школярі, ані самі батьки часто не мають достеменного уявлення про специфіку різних професій, а керуються стереотипами. Хоча, наприклад, сучасна аграрна сфера – це інновації і кар’єрне зростання. А робота, пов’язана зі сферою комунікацій чи організацією масових заходів, не стільки креативна, скільки рутинна, дуже стресова і з ненормованим робочим днем. Тому, перед тим як приймати рішення щодо майбутнього профілю навчання, варто відвідати дні відкритих дверей та екскурсії, які часто влаштовують роботодавці для потенційних співробітників, попросити своїх знайомих з різних галузей розповісти про їхні професії зсередини.
4. Надихайте своїм прикладом
Якщо щовечора ви приходите додому та жалієтесь на роботу, колег та начальника-самодура, то дитина буде думати, що професійне життя – то суцільна каторга, незалежно від спеціальності. А отже, і майбутню професію вона буде обирати абияк – мовляв, яка різниця, все одно доведеться страждати. Якщо ж у вашій родині з натхненням говорять про роботу та професію, то дитина зробить висновки та підійде до вибору спеціальності більш свідомо та відповідально.
5. Не наполягайте, щоб дитина одразу після школи вступала до вишу
У західних країнах досить часто практикується так званий gap-year, коли молодь після закінчення школи не вступає одразу до ВНЗ, а бере паузу на рік, щоб подорожувати, працювати та визначитись з тим, з якою професією вони хочуть пов’язати своє життя. Не треба вважати, що цей рік – час тотального байдикування та неробства. Gap-year можна присвятити навчанню, волонтерству, стажуванням. Це не тільки допоможе краще розібратись з власними бажаннями щодо спеціальності навчання, але й буде позитивно оцінено при майбутньому працевлаштуванні.