Нещодавно риторика угорських “яструбів” щодо українського питання зазнала значного пом’якшення навіть без явних поступок з боку України, що створює умови для потенційного виходу зі тривалого дипломатичного конфлікту між Києвом та Будапештом.
Угорська “блокада”
Під час візиту до України глави угорського МЗС Петера Сійярто прозвучали досить оптимістичні та позитивні заяви, які навіть видаються дивними для традиційно агресивно налаштованого до України політика. Саме Сійярто раніше вживав жорсткі епітети на адресу Києва, зокрема фрази про “ніж у спину”. При тому, що з геополітичної точки зору боротьби України проти російської агресії на сході, ця фраза більше справедлива щодо Будапешта, який раптом почав інформаційну атаку на українського сусіда. А під час складних україно-угорських переговорів угорське МЗС навіть заперечувало досягненні раніше домовленості, називаючи брехнею повідомлення українських ЗМІ про початок порозуміння, і українські дипломати навіть не розуміли, що відбувається.
Як зброю для просування інтересів угорської меншини на українському Закарпатті Угорщина обрала навіть психологічну тактику маніпулювання євро-інтеграційними планами України, блокуючи спільні засідання України і Нато, наголошуючи, що розблокування можливе лише після поступок з боку України. А під час візиту Путіна до Будапешта угорський міністр Сійярто навіть згадав це блокування України як демонстрацію успішного кроку Угорщини, що очевидно мало б позитивно вплинути на відносини з РФ.
Угорська влада системно вимагала від України надання стовідсоткової можливості навчатися угорською мовою та надати всі права використовувати угорську в державному управлінні, культурі та медіа. Лише такі кроки України “які дадуть можливість угорцям використовувати свою рідну мову у цих галузях, нас повністю задовольнять”, – заявляв Петер Сійярто. І навіть після прийняття поправок до українських законів про мову освіти, в Будапешті заявляли, що “зроблено недостатньо”.
Мовна “капітуляція”?
Однак майже через три роки україно-угорського протистояння, в якому Київ не пішов на принципові поступки, захищаючи право існування української мови в кожному районі Закарпатської області, угорські чиновники, очевидно, усвідомили безперспективність продовження тактики ескалації.
Глава Міносвіти України Ганна Новосад констатувала, що ідеї Сійярто є неприйнятними для українського уряду і Київ не може визнати угорську “мовою корінного народу”, тому що цей статус можуть отримати лише меншини, які не мають власної держави. Так само, за словами очільниці МОН Україна не погодиться на відмову від запровадження української мови навчання, тому що в такому разі українська знову перетвориться на “факультатив”, як це вже було раніше і призвело до повного незнання української на теренах кількох районів українського регіону. Проте, українське Міністерство освіти погодилося на діалог з лідерами угорськомовного педагогічного товариства Закарпаття щодо деталей процесу переходу на українську, але не щодо відмови від нього.
Хоча представники фінансованого з Будапешта педагогічного товариства жорстко налаштовані проти освітньої реформи в Україні та проти української мови, угорський “яструб “Петер Сійярто, не добившись офіційних поступок від українських урядовців, очевидно надіється на діалог на обласному рівні. Не виключено, що надії Будапешта тут можуть, як варіант, покладатися на деталізацію процесу переходу освіти на українську мову за принципом “диявол криється в деталях”.
Однак ймовірно, що розмова українського міністра з угорськими вчителями буде обговоренням деталей “капітуляції зі збереженням обличчя”. Можливо, саме тому на спільній пресконференції з віцепрем’єром Дмитром Кулебою в Києві угорський міністр МЗС змінив риторику на більш примирливу, зазначаючи, що Україна та Угорщина нарешті отримали можливість вийти з кризи, і мовне питання може бути вирішене так, що у виграші залишаться обидві сторони.
Будапештський бумеранг
Перешкоди євроінтеграції, які декілька років Угорщина створювала для нашої співпраці з ЄС та Нато, ускладнюють, але не перекреслюють євроатлантичних перспектив Києва. Головною вадою угорського блокування є те, що Україна в найближчому майбутньому навряд чи має реальні шанси вступити до євроатлантичних структур, тому лякати Україну тим, що нас туди не пускатимуть – наразі не критичний аргумент. Якщо б Україна мала план дій щодо членства та згоду більшості країн членів Нато та ЄС на українську інтеграцію, тоді аргумент Будапешта був би вагоміший, а наразі він залишається більше психологічним трюком, аніж реальним фактором.
Більше того, якщо ще декілька років тому Угорщина вважалася дружньою до України державою, то після початку інформаційних атак Будапешта, нерозуміння процесу подолання Україною наслідків постколоніальної спадщини та штучного роздмухування мовного протистояння, Угорщина здобула імідж одного з основних ворогів Києва на міжнародній арені.
Внаслідок цього, більше половини міжнародних експертів віднесли Угорщину до списку “вороже налаштованих до України держав”, яка опинилася на другому місці в рейтингу після Росії. А якщо додати до цього системну критику західноєвропейських демократій та загрози санкцій щодо право-популістської політики Будапешта, то діючий курс угорської влади виявився не успішним. Більше того, ескалація навколо “мовної проблеми” створює негативний імідж й угорській меншині на Закарпатті, яка виглядає в ролі дестабілізатора миру в регіоні, сепаратистською спільнотою і навіть звинувачується в підігруванні Кремлю.
Поле для діалогу
Український журналіст Сергій Сидоренко зазначає, що в Будапешті, схоже, почали це розуміти, а візит Сійярто до Києва допоміг офіційній Угорщині зрозуміти, що попри зміну влади в Україні підхід до питань освіти не змінився, тож подальша ескалація не допоможе жодній столиці. До того ж, нещодавно в ефірі головного угорського державного телеканалу M1 вийшов коментар експертки по Україні Чіли Федінец, яка наголосила, що українське мовне законодавство змінити не вдасться і “якщо і є простір для маневру для угорського уряду у спробах допомогти угорській меншині в Україні, то він полягає лише у межах чинного українського законодавства”.
Добре, що в Угорщині це нарешті почали розуміти, хоча остаточне врегулювання “мовного конфлікту” залежатиме від переговорів Зеленського та Орбана, які можуть відбутися вже навесні. Це не означає, що україно-угорські відносини швидко налагодяться, але це додатковий шанс їх покращити. Зрештою, для розбудови Міжмор’я, конфлікт на наших західних кордонах лише відволікає нас від головної загрози збоку РФ, тому його варто якнайшвидше розв’язати щоб з результатів взаємних конфліктів у Центрально-Східній Європі знову не скористалася імперська Москва.
Автор: Валерій Майданюк
