Починаючи з середини квітня 2023 року російські окупаційні війська почали безсистемні та інтенсивні обстріли прикордонних районів Чернігівської, Харківської та Сумської областей. Активізувалися диверсійно-розвідувальні групи. Особливо дістається Чернігівщині.
В арсеналі російських військ міномети, ствольна артилерія, керовані авіаційні бомби та безпілотні апарати. Рідше – системи залпового вогню та балістичні ракети. За підрахунками місцевих мешканців, найменша денна “норма” – 3 обстріли. Максимум – до 15. При цьому під час одного обстрілу може бути від 10 до 30 прильотів в якийсь населений пункт чи просто в поле або ліс.
Військової доцільності ці обстріли не мають жодної, оскільки Україна не тримає на цій ділянці фронту великі сили, слідкуючи за переміщенням ворога і тільки після цього реагуючи. І не було жодного влучання не те що по нашим бійцям, навіть поруч не били. Плюс сюди постійно заходять ДРГ.
– прокоментували Поштар цю ситуацію джерела, обізнані з ситуацією.Єдиним суттєвим наслідком цих обстрілів є жертви серед мирного населення і наміри в чергове покинути свої домівки, оскільки ситуація стає абсолютно нестерпною.
Цей жах неможливо описати словами. На моїх очах фактично розірвало сусіда на шматки. Коли я була в підвалі будинку, на сусідній город прилетіло щось потужне (КАБ – керована авіаційна бомба, прим. редакції) – від Миколи, який якраз почав город садити, майже нічого не залишилося, впізнали по речах.
розказує мешканка одного з сіл ЧернігівщиниПоруч з селом – жодного військового об’єкту чи розташування, до кордону – понад 10 кілометрів.
“Яка доцільність, окрім ненависті до всього українського” – обурюється пані Надія та говорить, що за тиждень, попри повністю засаджений город, буде їхати кудись, де немає таких ризиків для життя.
Читайте також: Олег і Ярина: історія сім’ї з Чернігівщини, яку вбила росія
