Буквально наприкінці листопада політичні сили у Верховній Раді підписали Меморандум про те, що вибори мають відбутися лише після війни (якщо бути точним, то через 6 місяців після закінчення воєнного стану), як пішли новини та інсайди, що всі основні та технічні актори політістеблішменту у посиленому режимі готуються до виборів.
Йде активний пошук ідей, пишуться програми і списки майбутніх публічних облич-п’ятірок, шукають горезвісний гендерний баланс (у партії має бути не менше 30% жінок-кандидаток), по регіонах шелестять партійні функціонери з пропозиціями до місцевого бізнесу підтримати партію авторитетом і грошима…
Головна інтрига – чи піде главком Валерій Залужний зі своєю партією на чолі до парламенту, чи буде кандидувати на найвищу посаду, чи може піде у списку іншої партії чи блоку (якщо Рада проведе законодавчі зміни щодо участі блоків)?
Погодьтесь, що отримати до команди Залужного нині – це майже 100 % профіт та гарантована перемога. Позитивний імідж військового нового ґатунку, повага від генералів світу, беззаперечний авторитет серед військових та силовиків, майже обожнювання серед пересічних громадян, а до того ж відсутність антирейтингу, робить Валерія Федоровича просто ідеальним кандидатом-перeможцем. Тому і не дивно, чому за те, щоб мати «золоту акцію Залужного» у своєму арсеналі, політики зі стажем та політичні сили ведуть активну боротьбу.
Вчора, у День Збройних Сил України, поява на екранах з вітальним словом Федоровича, а потім фото (вже друге поспіль) з дружиною Оленою знову «освіжили» тему «йде чи не йде у політику генерал Залужний», яку вже трохи й підзабули у соцмережах.
Після статті Валерія Залужного у The Economist мабуть лише лінивий соціолог не заміряв його персональний рейтинг – всі у один голос пророкують йому перемогу на виборах. А вируючі пристрасті щодо можливої відставки Головнокомандуючого ЗСУ, які розривали соцмережі з подачі нардепа від «Європейської солідарності» навіть запустили хештег «руки геть від Залужного».
Тезу про це сам народний депутат спростував (що дуже правильно і по-європейськи), але градус гризні у суспільстві від того не знизився. Та й обмовки і інсайди про те, що начебто Головнокомандувач і Верховний мають конфлікт – на порядку денному у медіа. Хоч сторони и спростували це, але вже де там заспокоїти суспільство.
Нині виглядає так, нібито Залужний є партнером з п’ятим президентом.
Петро Олексійович – мудрий політик. Одразу після виборів-2019 він не лише не відійшов від справ, а ще й створив прецедент – завів свою партію «Європейська солідарність» у парламент, зайшовши як народний депутат у стіни Верховної Ради. Такого до нього не робили попередні чотири президента. Далі «ЄС» наростила свою присутність у громадах і радах на місцевих виборах 2020 року. А тепер всі ознаки і дії політика Порошенка наче «прив’язують» в очах електорату Валерія Залужного і до політсили «ЄС», і до самого Петра.
Ще більше це видається вирогідним, якщо звернути увагу на заступника Залужного – Михайла Забродського, Героя України, екс-нардепа «ЄС» та дуже шанованого у військовому товаристві бойового генерал-лейтенанта. Михайло Віталійович склав мандат народного депутата у березні 2023 року і був одразу призначений заступником Валерія Федоровича. Навіть є інсайди, що віднедавна саме Забродському довірено керувати передвиборчим штабом Залужного, а деякі джерела повідомляють, що оту саму статтю для The Economist писав Забродський, а вийшла вона вже від імені Залужного. І цей вал повідомлень все тісніше і тісніше зв’язує Порошенка і Залужного. Є ймовірність, що у разі балотування на президентську посаду «ЄС» може висунути того ж таки Валерія Залужного, а Петро Порошенко буде заявлений, як майбутній прем’єр-міністр, що ще під час виборчих перегонів оголосить майбутній склад уряду. В принципі ідея робоча і в ключі тактики багатьох європейських політиків.
Якщо реально розглядати такий варіант, то для недосвідченого політика Залужного використати ресурс політисили Петра Порошенка, яка має розгалужену мережу по країні, має представництво на всіх рівнях рад, а ще є широкі зв’язки Порошенка з світовими впливовими лідерами і політиками – це реальна заявка на успіх.
Але скрізь є оте особливе але! Ті ж таки опитування соціологів свідчать, що у п’ятого президента високий антирейтинг, є певний шлейф від скандалів та сварок під час його перебування на посаді. Думаю, що опоненти витягнуть купу всього. І тоді тандем Залужний-Порошенко може забуксувати з приростом прихильників.
А ще є нестримне бажання нинішньої влади посадити Петра. За що? Та знайдеться за що, аби людина була. Може тому і не випустили з країни Порошенка, бо у кулуарах говорять, що до кінця року силовикам поставлена задача «впіймати велику рибу»?
Все це ще більш цікаве на фоні повного мовчання з приводу участі у політиці самого Залужного і його загадкової усмішки на сімейних світлинах.
І ось тут може бути декілька варіантів, але кожен з них не дає чіткої відповіді – так йде чи ні в політику Валерій Залужний?
Перше. Главкому просто ніколи займатися теревенями, бо у нього щодень – сотні питань і прийняття рішень, він веде війну проти підступного і сильного суперника Російської Федерації, ну не до блогерства, не до інтерв’ю про життя і майбутнє. Навіть якщо так, то краще було б вийти з певною заявою, аби вже втихомирити всіх по обидва боки таборів “За – За!” і “Проти – За!” поки не перегризлись усі на грець.
Друге. Диму немає без вогню і Валерій Залужний вже таки обрав партнерство з Петром Порошенко. Якщо так, то технологам-штабістам прийдеться працювати з негативом, який буде перетікати від Порошенка до кандидата Залужного. І тут певна мовчанка теж небезпечна – вийдіть та скажіть, аби вже всі крапки над «і» розставити і працюйте над завданням, бо вона теж із зірочкою складності .
Третє. Піарники Головкома (якщо вони взагалі є) вже неодноразово помилялися, збурюючи суспільство, а тому, аби не втрапити у халепу мовчать, аби чогось не вийшло. Ну, не дуже розумно, бо так перегрівати публіку небезпечно – може перегоріти і до початку перегонів рейтинг сповзе, а потім нарощувати може буде і пізно. у наших реаліях президентські вибори можуть бути проведені за скороченою процедурою, тобто – 60 днів, а не три місяці.
Четверте. У політтехнологів Валерія Залужного – найвища кваліфікація і тому обрано стратегію, багато у чому подібну до стратегії кандидата Зеленського. Поки всі самі додумують за Залужного, що він там буде робити, який він, його позиції з соціальних, політичних, економічних, історичних, культурницьких, геостратегічних питань – він ідеальний кандидат, бо кожен думає своє, вкладає гіпотетично в уста Залужного свої думки і домисли. Якщо так, тоді мовчання і інтрига, лавірування на хвилях народної любові, одночасна політгра на різних майданчиках та прихильність дуже різних соціальних страт і спільнот – виграшна!
Але поки відповіді, що з того вийде, та чи дійсно у образі Валерія Залужного ми вже бачимо майбутнього сьомого президента України – немає. Що ж, поспостерігаємо та почекаємо.
До речі, не забудьте закинути донат на ЗСУ, бо політика політикою, а котикам на нулі потрібно багато чого, тож допомагаємо перемогти ворога, шановні українці!
Джерело: блог Світлани Кушнір для сайту Коментарі.
