Минуло трохи більше ста днів після призначення Олександра Сирського на посаду Головнокомандувача Збройних Сил України, але, попри достатньо короткий термін, в публічному просторі до нього і його дій з’являється все більше претензій.
Попри значне оновлення керівного складу, ми насправді не побачили кар’єрного зростання для бойових командирів. Нагору пішли переважно кадри «ООС» або командири, які були на високих посадах до початку повномасштабного вторгнення. Незважаючи на деякі виключення, змін немає
пише військовий експерт Андрій Васильчук.Так, відомий волонтер Сергій Стерненко обурився призначенням Командувачем ОСУВ Хортиця Юрія Содоля.
Дуже дивно бачити декларування державою цінності людського життя та призначати на таку високу посаду того, хто ставиться до особового складу у найгірших традиціях Жукова.
пише вінІнший відомий волонтер, Юрій Касьянов, вказує на засилля “паперової армії” та відсутність змін на краще в цій сфері.
Іноді бюрократи програють – і тоді ми звільняємо Харківську область (у 2022 році), іноді бюрократи виграють, і тоді ворог знову вторгається на Харківщину (у 2024-му). Ви запитаєте, який тут зв’язок? – Та прямий, пряміший нікуди – на папері укріплення є, мінні поля є, сил вистачає, і «ми все знали», а в реальності гроші на укріплення вкрадені, міни не тієї системи, а той, хто все знав, чомусь не підготувався…
додає КасьяновВідзначається, що фактично на всіх напрямках, де мала бути підготована ешелонована оборона, реальність відрізняється від публічних звітів.
На півночі — ми всі бачили звалені до купи «зуби дракона», наприклад. Які з’явилися через те, що не було кому їх встановити. Бо ніхто не подумав про бронювання робітників на ці роботи, а також — альтернативні методи, з залученням військових. В підсумку була частина позицій, облаштованих як треба — яку і показали Президенту та міжнародним партнерам, але ворог, зрозуміло, пішов не в лоб на них, а між ними — в ділянки, де фортифікації були на папері. І яка тут претензія до цивільної влади, яка виділила кошти? Провина — виключно військових, які як мінімум не контролювали процес.
Також варто відзначити і хаотичне залучення різних підрозділів, спроба повісити відповідальність фактично на простих солдат (відома кримінальна справа) та порятунок ситуації силами ССО та спецназу ГУР, які взагалі-то мають інші функції та завдання.
Редактор інтернет-видання Цензор.нет Юрій Бутусов в інтерв’ю Radio NV відзначив, що хотів би отримати чітку відповідь від Ставки верховного головнокомандувача про те, чому після чотирьох місяців підготовки до відбиття наступу окупантів на Харківщині, коли «все всіх задовольняло», виявилося, що ОТУ Харків не готове до відбиття наступу, а його командрувача Юрія Галушкіна змінили.
Головне, що там не дає пояснень, ні генерал Содоль, який командує цією ділянкою, як командувач ОТГ Харків. Його немає в справі чомусь. У справі не фігурує головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, хоча він це контролює.
говорить БутусовБутусов констатував, що про те, хто доповідав, що «оборона побудована, організована, укріплення вириті, все зроблено», треба запитати у тих, хто контролював, планував та відповідав за оборону Харківщини.
Не менш критично говорять і про відповідальність Олександра Сирського за провал мобілізації та постійні скандали в цій сфері, оскільки до свого підвищення він очолював саме Сухопутні війська, в підпорядкуванні яких є ТЦК та СП. Особливо це помітно на фоні того, що всі зміни в законодавстві узгоджував особисто Головком, а отже їх успіх чи провал – його відповідальність.
Також відзначають і неефективність використання дефіцитної західної допомоги.
Удар дорогими високоточними ракетами по звичайній паромній переправі — це просто плювок в обличчя всім, хто виборював цю допомогу для нас! Як ми після цього будемо дивитися в очі нашим союзникам? Та й чи надовго вистачить їхньої підтримки при такому марнотратному ставленні?
Сумно визнавати, але можливо що команда Сирського досі працює в старій парадигмі, ігноруючи критичні проблеми, не прислухаючись до конструктивної критики та продовжуючи знецінювати людське життя. Жодних ознак справжніх реформ, оновлення або хоча б розуміння викликів сучасної війни – на таких висновках наголошують експерти.
