Виграти битву за Київ допомогли інформатори та коригувальники з окупованих сіл, – “Тихоход”

Атаку росіян на Київ на початку повномасштабного вторгнення вдалося відбити багато в чому завдяки мережі інформаторів та коригувальників, яку створив волонтер Олександр “Тихоход” Дмітрієв, автор і керівник проєкту “Очі”. Ці люди досі не отримали жодних нагород, їхні імена невідомі більшості українців.

Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на “Главком”.

Мережу інформаторів і коригувальників було створено з числа мешканців тимчасово окупованих населених пунктів Київщини, координацією їх роботи у штабі оборони Києва опікувався також Олександр Дмітрієв, повідомляє видання.

“Це були дуже різні люди, але всі несамовито «заряджені». Дехто не встиг виїхати і потрапив в окупацію, а дехто на прохання штабу повернувся в села, що опинилися у “сірій зоні”, – йдеться у статті.

“Тихоход” перераховує тих, хто став “очима” ЗСУ: у Бучі – його син, з яким телефоном кілька разів прощалися навіки, на щастя, син уцілів; у Лютежі й Козаровичах – Олександр Александрович і Микола; у Капітанівці – охоронець бази Київського дорожнього управління сидів на даху свого підприємства; у Синяку – Марія та сім’я місцевого єгеря; у Михайлівській Рубежівці – телеведучий Олекса; у селі Озера – товариш по автоспорту Сергій з дружиною; у Демидові – прибиральниця, що працювала у Тихоходового приятеля, ще двоє хлопців – на лісопилці і один – біля тамтешнього мосту; у Луб’янці – місцевий тракторист, у Гостомелі – єгер Олександр з кумом, дуже ризикові, потім пішли разом у ЗСУ і служать досі… І ще десятки інших людей”, – йдеться у статті.

Створення мережі інформаторів та коригувальників було важливим через те, що у перші дні була дискомунікація між військовими підрозділами, які могли отримувати інформацію за допомогою дронів.

“Деякі коригувальники погано тямили, як передати координати, у такому випадку треба було орієнтуватися за словесним описом. Наприклад, дзвонить один хлопець з Мотижина: біля дому з синім дахом стоять танки. Я в цей час стежу за місцевістю через камеру дрона, кажу: дай якийсь орієнтир, я не розумію, який саме дім з синім дахом. Сарай біля нього є справа? – Є. – А лісок є? – Лісок трохи лівіше, метрів за 150. – Ага, бачу танки”. Отак з голосу, бувало, визначали координати”, – азартно розповідає Тихоход.

У статті також зазначається, що крім створення мережі інформаторів та коригувальників Олександру “Тихоходу” належить також ідея підриву греблі у Козаровичах, завдяки чому захлинувся наступ росіян на Київ.

“Якби не підрив греблі і відбиття Мощуна, то був великий ризик того, що ворог може прорвати нашу оборону і зайти у столицю з боку Оболоні, констатує Олександр Сирський у документальному фільмі “Битва за Київ” (2022 р.). Саме успішні бої за Мощун генерал Сирський називає вирішальним етапом операції з оборони столиці: “Це був початок перелому і початок нашої перемоги”, – сказав він.

Усі коригувальники, з якими контактував “Тихоход” під час оборони Києва, вціліли в окупованих селах, наголошується у статті.